ЩОВЕЧОРА ПРОШУ У БОГА...

Коли ятрить мене тривога
І смокче, наче п'явка, кров мою,
Тоді , звертаючись до Бога,
Я Книгу Книг з полиці дістаю.

Читаю й думаю: як мало
Людині треба: затишку й тепла.
І щоб жила на світі Мама,
І довго-довго щоб жила...

Хай донечки в руці Господній
Гніздо і прихисток знайдуть.
До знань хай будуть спраглі і голодні,
А Бог нехай їм осяває путь.

Онуків у легесенькій колисці
Хай білий принесе лелека.
А я би бавила... щоб близько...
Та жаль, живуть вони далеко...

А ще хотіла б, щоб Вкраїна
Цвіла серед других держав.
Навіки піднялася із руїни,
А світ осанну їй складав.

Нехай не здасться вам банальним,
Щовечора ж прошу у Бога я:
"Благослови, Господь, Украйну!
Нехай живе моя сім'я!"