Глазами фиалок* (Памяти отца)
- 21.01.12, 09:01
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Я куда-то спешу,
Себя подгоняя,
Я о чем-то пишу,
Все время теряя...
Я смотрю на восход
Сквозь призму заката.
Здесь и выход и вход
Я знала когда-то...
Теребят простыню
Поблекшие пальцы.
Я тебя не виню,
Но сможешь - останься.
Я могла бы забыть
Глазами фиалок...
Кто не может простить -
Воистину жалок!
Я себя не виню,
Пусть нет мне прощенья,
Я одену броню
Без отпущенья....
И закрою свой дом
Случайному взгляду,
Посадив под окном
Фиалок ограду...
*У древних греков ФИАЛКА считалась ЦВЕТКОМ СКОРБИ И ПЕЧАЛИ
16
Коментарі
Nicolas Blanc
121.01.12, 09:16
RomahaN
221.01.12, 09:20
Отличный стих.
Winged*Nika
321.01.12, 09:22Відповідь на 2 від RomahaN
Спасибо
Winged*Nika
421.01.12, 09:44Відповідь на 1 від Nicolas Blanc
Спасибо
nebosklon
521.01.12, 10:15
Все спешат,куда,зачем?
ROOF_GO
621.01.12, 11:09
ROOF_GO
Сумно, бо пам"ятаю це
Ні, нічого вже не треба,
Мов живу десь полегеньку,
Ллється жаль з нічного неба,
Бо згадав про мати, неньку,
Залітають згадки, мрії,
Про матусене кохання,
З цим живуть мої надії,
З цим летять мои бажання.
Як до матінки тулився,
Відчувая душу теплу,
Як не міг бо уявити,
Що побачу урну з пеплом,
Отже час минає, лине,
І мені вже час страждати,
Бо вже вечір, небо синє,
Хтось ще буде помирати.
Гість: Margo_T
721.01.12, 16:15
ДядяТоля
821.01.12, 16:42
А в юности мы не всегда понимали родителей
WILD_EAST
921.01.12, 17:38
An!mA
1021.01.12, 19:26