Колосочки
- 03.08.11, 21:58
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Йдучи якось містом, зустрів я жахливу картину:
Дітиська ганяли ногами зчерствілу хлібину.
І зойкнуло серце, і день став темніше від ночі,
І рік тридцять третій одразу повстав перед очі,
Де круками чорними смерть невблаганна літала,
Де в дикому голоді нація горда згасала.
Не був я, на щастя, у тому страшному горнилі,
А бачу, немов це зі мною все трапилось нині:
...Жнива в тому році проходили тяжко, з дощами,
Та все позбирали - старалися днями й ночами.
Вже повна комора, та йде рознарядка з району:
- На станцію звозити збіжжя хутчіш до перону!
І що тут подієш - порипують зтиха підводи,
І - зась до мішка: це зерно "трудовому народу".
Не видно крізь сльози. Над фірами прапор червоний.
Прибули... О, жах! - проростає зерно під вагоном!
Зібрати б його, просушити швиденько... Та де там...
- Геть! Всі за ворота! - Вже колють у спину багнети. ...
А вдома сім'я не діждеться повернення тата -
Подався синок по стерні колосочки збирати.
Йому вже за десять. Він старший. Він всіх нагодує.
Як загнаний заєць безсило хлопчина рачкує.
Вже три колосочки знайшов! Ще би трішки - й до мами.
...Не бачив, як "гицлі" злетілися враз з нагаями.
Голівонька впала, де жито буяло зелене
За три колосочки!
...Там люди посадять три клени.
І виростуть ті, і над полем похилиться віття,
І поруч хто йтиме, згадає часи лихоліття.
...Я хліб той підняв. Дотулився до нього губами.
Звичайно, не їв. Розкришив лиш поміж голубами,
Бо так уявляю - це душі між нами літають
Тих діток, що й досі свої колосочки шукають.
(На фото - мій брат біля тих самих кленів. с. Чеснівка. Вінниччина)
22
Коментарі
Новоросс
13.08.11, 22:44
В Галиции не было голода.Не ваше дело, галичане, топтаться грязными лапами по могилам наших дедов и прадедов, погибших от голода.
Олекса Бригас
23.08.11, 23:20Відповідь на 1 від Новоросс
Класний коментар! Чудовий!!!! Я просто в захваті! Треба також встановити премію за кращий комент - найсердечніший і найщиріший.
Ось саме ТАК ми, українці, і намагаємося об"єднати Схід і Захід. Саме такими думками живемо, коли проголошуємо мудрі речі з високих трибун, коли ділимося наболілим на кухні....
Ось тільки не розумію, до кого і до чого цей комент з"явився ТУТ????? Яка худоба посміла підняти руку і розтулити писок на те, що "вважає святим і не дозволяє "топтатися" не помивши ніг"...???
Історія, описана в творі, сталася на Вінниччині, до нині є живі свідки того страшного часу. (А якби я зареєструвався в Сомалі, то міг би подати голос?)
Гість: Dalia
33.08.11, 23:51
Зворушливий вірш...
Дуже болюча тема голодомору,
але треба пам"ятати про те страшне лихо.
SOKILDNISTER
44.08.11, 20:52
Silver_Lady
54.08.11, 21:04Відповідь на 2 від Олекса Бригас
Поган з Одеси погано історію знає....моя мама розказувала, що квасолю на штуки рахували, їли квасолинку на сніданок, другу - на обід, третю - на вечерю, а садили її в лободі, щоб москальські пси не знайшли......Хто сьогодні з жиру біситься хай не сміє кривдити голодних!!!!!!!!!!!!!!
SOKILDNISTER
64.08.11, 21:11Відповідь на 3 від Гість: Dalia
SOKILDNISTER
74.08.11, 21:11Відповідь на 2 від Олекса Бригас
SOKILDNISTER
84.08.11, 21:14Відповідь на 1 від Новоросс
Mage7V
94.08.11, 21:25
Вічна пам'ять закатованим голодом безневинним людським душам.
Korsar-K
104.08.11, 21:42
Гарний вірш,нам усім потрібно памятати голодомор як геноцид українського народу від мацкалів.