"Їжачок і хробачок"

Блукав собі їжачок,
Між дерев та кущів в садочку,
А з гори на голки хробачок,
Впав із яблуком на листочку.
- Що ж це коїться в решті решт?!
Закричав їжачок встаючи,
- Добре, що без кісток! А то б в щент…
Чулось радісне із-за спини.
Їжачок обернувся, щоб глянути,
Що за кара на нього зійшла,
Хробачок же всміхнувся, не знаючи,
Від чого очі блищать в їжачка.
- Я живий, можеш не перейматись,
І будиночок не постраждав…
Та, що це я? Нумо знайомитись!
Хробачок, а ти? - Він чекав…
- А я їжачок, може злізеш вже?
Моя спина і так болить,
- Вибачай, мій будинок - це все,
Ним і тебе можу пригостить.
Їжачку вже ніц не лишалось,
Лиш погодитись і піти,
Дні минали і вже здавалось,
Хробачок на спині був завжди.
Ці стосунки тривали не довго,
Лише до приходу зими,
Припускати можна скільки завгодно,
Через що ті двоє пройшли!