Осіння пісня ні про що

Дощі, дощі без перестану,
І настій з апатичним станом,
Поопадає скоро листя,
Чекати на тепло не день, не місяць.

І чутно поїзди в вікно відкрите,
Й туди, куди уява може долетіти
Під шелестіння крапель я дивлюся вдалину,
Дай звісточку, й тепліше стане тут.

Всередині та ж мряка, що й надворі,
Лиш чай гарячий, книга підбадьорять.
Нічого більш не хочеться, не треба –
Залізти в ковдру й мріяти про тебе.