ПОВІЯ,

Ти сиділа і пила текілу

в душнім барі, сама і сумна.

Я не знав, чи того ти хотіла, -

- підійшов і замовив вина.

Зазирнув в твої очі червоні

від безсоння, пияцтва й трави,

взяв до рук твої теплі долоні,

зрозумів все секунди за дві.

В тебе вдосталь пухнастих ілюзій

було вчора, сьогодні - ніц.

Ти - то мрія юнацьких полюцій -

- хижа, дика й розбещена міс!

Я візьму й притягну до комори

твоє тіло, вологе й пухке.

Замкну двері, запну чорні штори,

далі все безсоромне й легке.

Я зірву з тебе одяг підступний,

що сховав від людей твій живіт,

твої груди і стегна доступні

будь для кого, хто скаже: "Привіт".

Ми потонемо в півночі темній,

будем скиглити до хрипоти.

То пусте, що обидва нікчемні:

я - п`яниця, повія - ти...

Бумерангом повернеться ранок,

знову треба летіти кудись.

Наш з тобою диявольський тАнок

пригадаю напевно колись.

Пригадаю твоє мокре тіло,

твої очі, самотні й сумні.

І про те, як на серці боліло

розлучатись з грошима мені....