… А я - не «чуєш»

Набридло бути «гей, іди сюди»!
Я ж не худоба – потенційна шинка.
Ім’я востаннє називав тоді,
Коли казав: - …беру тебе за жінку.

Немов забув щасливі дні: - Агов! –
Щоразу чую – ніби ніж у груди.
Куди ж твоя поділася любов?
Невже кудись завіялась між люди?..

Невже, те «чуєш» - все, що ти зумів
Добути з глибини душі своєї?
А ти ж любив… Напевно, що любив!
То що ж повинно статися з душею,

Щоб так зчерствіла? Щоб на всі замки
Були закриті всі її канали?..
Ти ж перший був… Єдиний… На віки!..
Кого в житті я щиро покохала…

Несила більше. Всьому є межа,
І люди ще знайдуться в цьому світі,
Що зможуть не вбивати без ножа
І зможуть ще по-справжньому любити.

Й розпочинати день зі сподівань…
Старатись будуть, щоб душа співала,
І додадуть «кохана» без вагань
До імені, що мама називала!

14.02.14