Україні (пам'яті голодомору в Україні)

О моя страднице Вкраїно,
Терниста путь в широкий світ.
То половецькй гніт зміїний,
То гніт Росії, польський гніт.

Тебе і гнали: босу вбогу -
Шляхами битими на схід;
Штовхали на слизьку дорогу
Безпам'яття на сотні літ.

І мордували, й гвалтували,
І роздирали на шматки,
І брудом славу поливали,
І гнули під німецькі каблуки.

В червонім вогнищі палала -
І гинув цвіт, який-бо цвіт!
Та знову, страднице, вставала,
Тверда, як криця, мов граніт.

Що ж твої діти - українці?
Хто спину гне на чужині,
Хто гірш за ворогів-чужинців...
А інші сплять - глухі, німі.

Тобі б після кайдан, розп'яття
Палати зіркою на небі.
Але, на жаль, вкраїнці-браття
Не дорівняються до тебе...

Ось і сьогодні, мила нене,
Запалено свічок, свічок...
Та сумно дивишся із неба
Очима мертвих діточок...