Так чесніше (плач)

Перов В. Плач Ярославны

О Боже мій, Боже, О Господи милий,
Шукала  подобу Твою у людині...
Хотіла так мало: довіри між нами...
А що тепер маю? Болючі зализую рани.
Мій любий,  єдиний притулок знайшов,
Залишив цю землю, у інші світи відійшов.
Від того кохання  зосталася пам'ять,
Ядуча самотність, що ятрить, що ранить.
Мені усі твердять: "Одній бути гірше!"
Обрала самотність... Принаймні, чесніше...