Про співтовариство

Толерантність - біологічний термін, що означає поступливість живого організму до інфекції, втрату здатності до захисної реакції на зараження, відсутність імунітету до будь-яких шкідливих для організму впливів. Ми проти насаджуваної вимираючим білим людям "толерантності", як засобу їх поневолення і геноциду. Ми проти гомосексуалізму, розпусти, расового змішування, мультикультуралізму, ювенальної юстиції, гендерної політики, та інших факторів, що ведуть до деградації і загибелі суспільства. Проінформований - значить озброєний!
Вид:
короткий
повний

Антитолерантність

Маразми політкоректності продовжуються

  • 17.05.13, 14:57

Французький парламент проголосував за виключення слова "раса" із французького законодавства.

Законопроект був запропонований альянсом Лівий фронт. На думку одного з ініціаторів, депутата Альфреда Марі-Жана, поняттю "раса" не місце у французькому законодавстві, зазначає Agence France-Presse.

"Поняття" раса "є абсурдною концепцією, яка стала основою найгірших ідеологій. Йому немає місця в нашій правовій системі", - заявив Марі-Жан.

Тепер "раса" та похідні від нього вилучені з нормативних актів Франції. У той же час, у кримінальному та кримінально-процесуальному кодексах країни, а також у законі про свободу друку від 29 липня 1881 слово "раса" буде замінено на поняття "етнічне походження".

Юридична колізія полягає в тому, що ініціатива депутатів не торкнулася головного нормативного акту країни - конституції. У першій статті йдеться, що Франція "забезпечує рівність перед законом усіх громадян незалежно від походження, раси чи релігії".

Нагадаємо, в лютому вперше за понад 100-річну історію Бюро перепису населення США відмовилося використовувати в офіційних документах слово "негр" (Negro). Зміни будуть внесені починаючи з наступного року, коли почнеться чергове загальнонаціональне опитування американських сімей.

http://ua.korrespondent.net/world/1559824-z-francuzkogo-zakonodavstva-viluchat-slovo-rasa

Цікаво а чим замінять слово в підручниках біології? Повне невігластво ліваків, до такого навіть совки в СРСР не додумались, щоб вилучати слово раса. Що далі? Оголосять антропологію лженаукою? Недарма символом Франції є півень, він як ніхто характеризує лягушатників. Петухи гальські...


Зупинимо гей-пропаганду

  • 11.05.13, 12:29
25 травня 2013 року, "Гей-форум України" планує провести так званий "Марш рівності" — з вимогами забезпечити рівні права та можливості для громадян України, які належать до ЛГБТ-спільноти (лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерів).

Дякувати Богу, більшість людей розуміє реальну небезпеку від проведення подібних заходів, але для тих, хто каже, що треба дати геям провести їх захід, адже, мовляв, якщо не звертати увагу, то й піару їм не буде, розтлумачимо кілька нюансів.

1. Ми не хочемо, щоб ми, наші діти та внуки жили в країні, в якій подібні речі є нормою, адже "марш рівності" - це перший крок у впровадженні даних "нетрадиційних" стандартів у норму суспільного життя.

2. Вимоги "Гей-форуму України" самі говорять про подальші плани ЛГБТ-спільноти - забезпечення рівних прав та можливостей для громадян України, які належать до ЛГБТ-спільноти. Хто не розуміє, що означають "рівні права та можливості", розтлумачу: право на шлюб людям однієї статі та право на всиновлення дітей одностатевими парами.

3. У більшості країн, де сьогодні легалізовані одностатеві шлюби та всиновлення дітей для одностатевих пар, починалося все також з так званих "правозахисних маршів рівності", де гомосексуалісти вимагали спершу права на те, щоб вільно пропагувати свої цінності - проводити публічні акції, розповідати суспільству, що це "нормально". Наступним етапом стала легалізація одностатевих шлюбів, а далі дозвіл на всиновлення.

4. Наступний етапом, який лише розпочинає свій шлях - ЛГБТ екстремізм. Відомі випадки, коли екстремісти спалювали церкви через те, що ті публічно виступають проти содомії, зокрема таке відбулося в Норвегії.

5. А далі кримінальна відповідальність за пропаганду того, що содомія - гріх, що нетрадиційна орієнтація - це погано, чи неправильно.

6. Подібні заходи дуже щедро фінансуються міжнародними ліберальними фондами.

Тепер запитання, чи будете ви толерувати такі "марші рівності", знаючи, що буде далі?

Наша пропозиція до всіх, перш за все до віруючих християн всіх конфесій, до небайдужих громадян, яким традиційні сімейні цінності не пустий звук, до громадських організацій, церков, партій - приїхати, чи прийти 25 травня до Києва, в центральну частину (Поділ, Хрещатик - додатково повідомимо, як тільки дізнаємось про маршрут акції геїв) і дати відсіч спробам нав'язати українському суспільству толерування різноманітних збочень, метою яких є знищення інституту сім'ї, як такого і впровадження збочень в суспільну норму!

P.S. Ми не виступаємо проти ЛГБТ-спільноти, ми не втручаємось в їх особисте життя, нам немає до цього діла. Як і будь-яка хвора людина, такі люди потребують співчуття і лікування (за їх потребою). Але ми проти того, щоб вони втручались в наше особисте життя, в життя наших дітей, ми проти пропаганди їх способу життя!
Адреса акції в фейсбуці 

Київ, підарські паради і про кота

  • 30.04.13, 17:25
Носії "правильних поглядів", адепти "прогресу", загалом такі "поважна" організація як Amnesty International сказала, що влада "зобов'язана" надати ЛГБТ право марширувати Києвом. Тональність цієї організації завжди була такої, це, як і скажімо Грінпіс, більшовики під прикриттям. Амністія завжди любила пхнути свій писок у кожну країну і вчити всіх "моралі". Де вони беруть свої ідеї для моралі, залишається таємницею. Може Тетяна Мазур (голова Амністії в Україні), як Мойсей отримує скрижалі на Говерлі? А може на неї, як на пророка Мухамада, напав архангел Джабраїл, поколотив і підсунув їй правильну мораль? А може пані Тетяна рік сиділа під деревом Бодхі, як Будда? Невідомо. Відомо лише одне - вона і її організація знає хто і що має робити відповідно до моральних норм.
Права, солодке слово. Всім треба. От і ЛГБТ мало прав, треба більше. Тому хочуть марширувати. До речі це все туфта, в Німеччині педики  давно привігілійована верства, мер Мюнхена педик, міністр закордонних справ педик. Куди далі? Всеодно марширують, кожно року як штик. Навіщо? Напевно вже тренд такий - треба обов'язково ходити і трясти голою дупою. І показати, що ти гордий (назва маршу - Прайд, гордість з буржуйського). Чим гордитись, коли тобе присовує мужик не зрозуміло. До речі, а ми чого не горді? Чогось у гетеросексуалів не виникає бажання гордитись тим, що вони...Ну не при жінках. Кінець кінців, як не дивно, бо вчили нас американські фільми, що гетеросексуал це така примітивна півмавпа, мужлан, а виявилось, що як раз гетеросексуали розуміють, що таке приватне життя. А ось гомодріли люблять витставити своє сексуальне життя на показ. Типу йдеш по Мюнхену і кричиш: Дивісься всі, в мене під руку йде мій Фріц, вчора він мені добряче присунув, що досі важко ходити! Гидко? Ні, пані та панове, це культурно і морально. Це знає Тетяна Мазур, спитайте в неї.

Вони вирішили взяти агресією. Тобто як завжди нав'язати всім своє уявлення, що таке правильно. Все інше - атавізми, примітивне мислення недоразвитих і недотолерантнутих українців. Село, що  них взяти. Не всі звісно, ЛГБТ і Амністія це так би промінь Сонця в нашому темному царстві агресії і нетолератності. А всі інші - так. недорозвинені. Тому треба зламати стереотипи. Треба виховати людей, так щоб кожна кухарка могла керувати державою! Ой, вибачте, це вже інша тема, це Ленін. Але ж схоже, погодьтеся. Загалом так - вони візьмуть напором. Пробують. А з іншої сторони йде інший напор. Шкода, що на Заході зараз інтенсивно вивчають уроки толерантності і поверхово фізику. Кожна дія породжує протидію. І чим сильніша дія - тим сильніша і протидія.

Що таке спільнота? Це населення держави, котре встановило норми поведінки між собою і встановило рамки, за які особиста свобода не може вийти. Бо якщо всі почнуть виходити за рамки - почнеться анархія. В принципі по фіг, чим Фріц займається з Гансом в себе дома, ба навіть уявляти не хочеться. Але коли Фріц з Гансом маршрують по місту, вони знаходяться в рамках суспільних правил поведінки. І вони брешуть, коли кажуть, що вони мають право. Вони матимуть таке право тільки в тому випадку, якщо їм це дозволить зробити суспільство. І по фіг, хай кажуть, що ми селюки нерозвинені, але поки що правила тут має встановлювати саме ці селюки. Якщо суспільство не бажає "прайдів", значить так воно і буде. А якщо вони вирішили силою змусити навчити людей "правильним" поглядам, як коммі колись вчили, то що ж... Знайдеться інша сила, з іншою мораллю і вона буде куди радикальніша за простого обивателя. Вони хочуть конфлікту? Буде конфлікт , як і в минулому році. Це протизаконно? Так, але ж і вони вирішили діяти силою. 

Тупість людська не викорінюється. Обкурені хіппі наділи краватки, посіли поважні пости в європейських комісіях і вчать всіх правильним цінностям. І розумієш мешканців невеликого містечка на Алясці, котрі обрали мером кота. Кіт, сука, особистість!

 

Тоталерантність

  • 27.04.13, 14:26
       "Свобода есть право на неравенство"
Николай Бердяев

Мене запитали, чому я так проти толерантності, як завжди утрируючи, що якщо не буде толерантності, це значить всі будуть бити один одному пики.  Але сьогоднішня концепція толерантості, запроваджена в Європі та США, котра семимильними кроками крокує до України, є звичайна тоталітарщина лівого ухилу. Це міф, що толерантність це свобода. Немає там свободи. Я зараз покажу, що насправді ця толерантність руйнує свободу.

Дивіться, на Заході зараз появилися певні групи людей, котрі краще знають як всім жити, які знають як треба мислити, що треба робити. Прикрито це звісно красивими словами про любов, братерство і т.д. Але чи більшовики не говорили красиво? Говорили, ця кліка вважала себе людьми, котрі знають рецепт світлого майбутнього, але був нюанс - люди. Отакі погані, зашорені, неправильно мислячі, не розуміючи таких світлих істин, що несли більшовики - рівність, добро і т.д. І тому звісно ідея більшовиків була проста - зламати, перемолоти, перевиховати людей. Звідси для панування "правильних ідей" з'явився ГУЛАГ, звідси розстріли, звідси велика кількість трупів - від "поганої" природи людини, котру вони намагалися зламати і "правильних" ідей. Це саме відбувається на Заході. Тепер там також вирішили, що людей треба змінити, перевиховати, а якщо не вдасться - зламати.  І все це заради тих самих ідей, котрі проголосив колись Томас Мор, котра обросла потім тисячею філософських красивих слів і епітетів, але залишилась в суті свої такою примітивною та утопічною.

Свобода зараз на Заході? А чи так? От скажімо здається якщо я власник підприємства, значить я маю право робити на підприємстві все що захочу, в рамках звісно чесної конкуренції та сплати податків. Так? Ні, не так. Закон проти дискримінації каже, що я не можу відмовити у прийнятті на роботу на підставі раси, сексуальної чи релігійної орієнтації. Питання чому? Я власник, це мої засоби виробництва, це мій колектив, я набираю собі команду і якщо я не хочу бачити на підприємстві негра, гоміка чи свідка Єгови це моє право. І навіть не важливо чого я це хочу, мої мотиви не важливі, я так хочу. Я не завдаю комусь прямої шкоди, не закликаю до насилля, навіть не підбурюю сусіда так зробити, хоча я на це також маю право, я маю право сказати сусіду, що негри погані працівники, але за це отримаю каталажку. Це до речі до питання свободи слова. Але всеодно мене змушують робити "правильно", мене змушують не звертати увагу на ті речі, які якісь "просвітлені" в еліті вважають правильним і не вважають залишити це питання на мій власний розсуд.

Або скажімо побудував я паб для перегляду футболу. І повісив табличку "неграм вхід заборонений". Можна? Не можна, закон. А чому? Це мій паб, кого хочу, того і запрошую, хай негри собі побудують паб і там тусуються, а не хочу їх бачити в себе. Та всеодно кого я не хочу бачити, я можу заборонити вхід лисим, картавим, горбатим, чому хтось забороняє мені це робити? Причому в іншої сторони, тих самих "ущемленних в  правах" такі права є. Наприклад вони створюють гей-клуби. А що таке гей клуб? Клуб куди хотядь гоміки, але в свій бар заборонити їм ходити не можу. Дискримінація. Або нацмени створюють свої общини, кольорові кучкуються в своїх общинах і мають право не приймати білих, бо вони не кольорові. Це законно, а ось корінному етносу кучкуватись заборонено, бо дискримінація.

Наприкінці 80-х -початку 90-х кричали, що зі шкіл та університетів треба прибрати ідеологію. Це правильно, купа різних дебільних предметів для промивки мізків було в совку. І якийсь час дійсно вчитися в школі було нормально, діти вивчали математику, фізику, хімію, тобто науки, без ідеології. А зараз? Демократичний вибір, уроки толерантності, сексуальне виховання по шаблонам тих, хто знає "як правильно". Чим це не марксизм -ленінізм? Ідеологія повертається в українську школу, я вже мовчу про Захід - там вже школи надідеологізовані. Дітей вчать як "правильно" мислити, як "правильно" поводитись, саме за шаблонами тих хто "знає". Фрідман описує взагалі кричущі факти. Здається в Масачусетському університеті (можу помилятись де саме) професорів, старих дядьків, загнали в зал і змусили дивитися гей-порно, а всіх хто воротив пику - на перевиховання. Так, при кожному американському вузі є програми перевиховання, так звані програми боротьби з ненавистю і кожного, хто був помічений у нетолерантості, тих змушують перевиховуватись - чи ти студент безвусий чи професор бородатий. А якщо не перевиховаєшься - позбавишся роботи.

Там на заході є цілі "контори", котрі як цербери слідкують, щоб ніхто не ухилявся від "лінії партії". Це гуртки феміністок (взагалі відірваних тіток-лесбіянок, схожих на мужиків, котрі промивають мізки дівчатам), різні гей-асоціації, гуртки захисту негрів і прочих нацменшин. При чому все до болі знайомо. Як в совку було. Якщо з'являється "нетолерантний" одразу ж обурюється "спільнота", спільнота в даному випадку це ті самі члени гуртків, котрі через ЗМІ і пікети починають травлю неугодного. Схоже все на совок, згадайте, коли "трудовий колектив" обурювався "антирадянською" діяльністю, ЗМІ писали розгромні памфлети, був суд "громадськості", а потім позбавлення роботи, а в гіршому випадку - вже справжній суд. Це все відбувається і зараз.

Ця ідеологія впливає не тільки на соціальне життя, а й на науку. Заборонено досліджувати питання, котрі можуть йти в розріз з ідеологією. Варто згадати двох нобелівських лауреатів Вільяма Шоклі та Джеймса Уотсона, які були викинуті з усіх посад, якім навіть всесвітнє визнання не допомогло, коли вони зробили наукові висновки про нерівність рас між собою. І знову все пройшло по накатаній схемі - обурення "спільноти", пікети, памфлети у ЗМІ, відсторонення від всіх посад. Зараз травлі піддаються наприклад Ернст Цундел і Юрген Граф, за те, що вирішили перерахувати жертв Холокосту. Травлять Джона Філіппа Раштона через ЗМІ і пошта науковця забита погрозами розправою над ним, якщо не припинить дослідження. 

Забороняють книги. Так в Європі багато книг заборонених, щоправда такого поки що немає в США. Врятувало їх прецедентне право, ще у 80-х Верховний суд прийняв рішення за яким заборонена будь-якої книги є ущемленням прав і свобод. Тому там поки що можна придбати будь-яку книгу. Але це поки-що, є наприклад тиск ЗМІ, щось вигадають. А в Росії вже створено індекс заборонених книжок, справжній Index Librorum Prohibitorum, в Німеччині є цілих список книг, котрі можуть видати тільки за спеціальним дозволом, у Франції прямої заборони немає, але через косвені норми закону деякі книги справді поза законом. В інших країнах також. Тримається поки що тільки Східна Європа та Великобританія,але східнякам ще замало мізки промили, а у брітішів дуже довга історія розуміння свободи. Тобто є "кліка" яка краще знає кому що читати, а що читати не треба. Хоча люблять позгадувати як Гітлер палив книжки Фрейда та Ремарка, але певно Фрейд і Ремарк була "правильною" літературою, а є "неправильна", яку треба забороняти. Їм там в Комінтерні видніше.

Лізуть вони і у сім'ю, через інститути ювенальної юстиції. Масштаби вражають, обурені навіть правозахисники. Міжнародна правозахисна організація World Peace Foundation звернулася до Міжнародного кримінального суду в Гаазі з питанням розглянути порушення Швецією Конвенції прав людини. В Швеції, за даними правозахисників, зруйновано 500 тисяч сімей роботою ювеналки, в країні з населенням всього 9 мільйонів людей. Міжнародна спільнота мовчить. Бо вони краще знають, що треба сім'ї, як треба виховувати дітей. Тепер над кожною сім'єю має стояти гауляйтер у вигляді соцпрацівника і слідкувати, що життя в сім'ї було згідно з "лінією партії", як в совку, коли на суд трудового колективу виставляли сімейні негаразди і трудовий колектив спрямовував сімейне життя у "правильне русло". Як висловилась одна феміністка Росії (здається її прізвище Арбатова): "Сім'я тепер має стати як на Заході - справою не особистою, а суспільною". Ось як.

Є ще один аспект, який хоч побічно, але стосується теми. Цікавий аспект. Розмовляв нещодавно з і знайомим, у нього друг в США живе, займається невеликим бізнесом. Так ось спостереження. Націоутворюючий етнос (тобто люди білої раси) зараз все менше стрибають в омут приватного підприємництва. Причина в основному в тому, що річ небезпечна, тут так: хто не ризикує, той не п'є шампанське. В той же час є більш безпечні шляхи: влаштуватись кудись менеджером, отримати повний пансіон, в сенсі соцпакет і у вус не дути, сидячи десь в офісі. В той час, як приїжджі вдало кидаються в омут приватного підприємництва. Причини дві: по-перше в них немає кваліфікації для роботи менеджерами, тому китайцю якомусь легше відкрити якусь лавку. Друге: в них є тил - місцеві общини нацменів, котрі і грошей дадуть на стартовий капітал, і пільги проб'ють від держави і в біді не полишать. Тому всі ризикові хлопці, котрі кинулися в омут і здійснили амерікен дрім сьогодні це переважно євреї (свої своїх тягнуть), японці, китайці якісь, і навіть емігранти зі Східної Європи, а типовий американець сьогодні це пузатий дядько з будинком у заставі, а з грязі в князі вибивається Цукерберг або Брін. Тобто не ті вже америкоси, що були в зачатках створення США, пробивні хлопці, що надіються самі на себе і готові ризикнути, щоб ковтнути шампанського.

Це все схоже на ситуацію перед падінням Римської імперії, коли патриції вже не хотіли йти в армію, не хотіли їхати кудись за край світу, щоб будувати свою мрію, а сиділи на державному пансіоні, дивились драматургію і читали грецьких філософів, в той час як в легіон йшли варвари. Чим то скінчилося знаємо. І це не тільки питання історичного процесу, хоч і його також, але на те ми і люди з інтелектом, щоб змінювати русло річки Нілу, а питання виховання. Все це було сказано ще у 60-70-х роках ХХ століття економістами, що для держави вигідний насамперед середній клас споживача. Дійсно середній клас залог стабільності, він опортуністичний і гедоністичний, але він не здатен приймати ризикові речі в часи криз, він не здатен змінити русло річки, а кризи були завжди в історії людства, тому америкосам би залишити собі верству білих легіонерів, а вони її вимивають, бо ідеологія така, лінія партії, в раю немає бути агресивних і напористих, в раю мають бути чоловіки з пониженим рівнем тестостерону і жінки зі збільшеним. Хай краще плачуть і їдять гамбургери, зате без ексцесів.

Загалом можна сказати одне - Карфаген має бути знищений, гідра має бути задавлена. Ця гідра - це нова лівацька ідеологія тоталерантості і якщо Європа, європейці, тобто напористі, агресивні, білі і гетеросексуальні не задавлять цю гадину, нас чекає падіння Римської імперії, падіння європейської цивілізації.


Социалистические Штаты Америки

  • 21.04.13, 19:59
Аффирмация (Affirmative Action, дословно – утверждающие действия) была введена 1960-х годах, планировалась всего лишь на одно поколение и предусматривала определенные льготы меньшинствам при поступлении в учебные заведения и приеме на работу. Причина введения этой программы крылась в ошибочном утверждении, что неравноправие в обществе удерживало негров от того же темпа развития, что и белых, и одно небольшое «ускорение» выведет их на один уровень с белыми, после чего программу можно свернуть. Как и следовало ожидать, основанная на ложных предпосылках, программа дала сбой. Сегодня, спустя 40 с лишним лет, аффирмацию не только не отменили, а установили как постоянную программу действий. Между тем равенство так и не наступило, несмотря на буквально драконовские меры по отношению к белому населению. По-видимому, неравноправие и угнетение здесь совершенно ни при чем. На самом деле аффирмация – это прямая дискриминация белого человека, особенно мужчины, поскольку все, кроме него, получали дополнительные льготы. Более того, эта программа является унизительной как раз для тех, кому она якобы призвана помочь, поскольку она фактически утверждает, что они слишком глупые для самостоятельного достижения целей в жизни. Если аффирмация чего и добилась, то прямо противоположного эффекта: привыкшие к постоянной помощи, меньшинства теперь и в самом деле разучились пользоваться своими силами и своей головой, и явление это только прогрессирует. Таким образом, идея равных прав была незаметно подменена концепцией равных результатов, то есть обычной уравниловкой. Оказывается, предоставлять льготы определенным кучкам населения – это не расизм, а устанавливать для всех равные права согласно Конституции – расизм! Совершенно очевидно, что между расами есть различия помимо цвета кожи, и отрицать это – все равно что утверждать, будто Земля плоская. Теоретики политкорректности же уверяют нас, что между расами различий нет, но в то же время, на одном дыхании, они вводят аффирмацию, как раз эти самые различия и подчеркивающую. Где логика?

Мультикультурализм (Multiculturalism) – еще одно политкорректное направление, которое утверждает, что различные культуры могут мирно жить вместе одной большой дружной семьей, стоит только избавиться от расистов, фашистов, сексистов, шовинистов и прочих «истов». Абсурдность этой теории неоднократно подтверждалась историей: разные культуры не могут мирно сосуществовать! В одной культуре за адюльтер казнят, в другой – нет; в одной культуре ворам отрубают руки, в другой – нет; в одной культуре старость уважают, в другой – нет. Невозможно одновременно наказывать и не наказывать, уважать и не уважать – поэтому в том или ином случае одна из культур окажется ущемленной. И так везде, где взгляды различных культур на один и тот же вопрос расходятся. Мультикультурализм – это миф, который был навязан Америке и который не имеет под собой абсолютно никакой логической основы.

Расовые и национальные различия, закодированные на уровне генов, отнюдь не означают, что одна раса лучше, а другая хуже. Тысячелетия развития цивилизации невозможно аннулировать ни одним идиотским законом, и если представителям негроидной расы исторически требовались для выживания физическая сила и ловкость, то белому человеку важнее были умственные способности. Эти различия сегодня и находят свое отражение в том факте, что IQ у белого человека в среднем на 15 единиц выше, чем у негра [31]. Поэтому мы разные – и не только в цвете кожи дело. В силу этого также вполне естественно защищать интересы своей расы и объединяться с себе подобными. Однако произнести эти прописные истины вслух в США нельзя, поскольку ярлык «расист» сегодня раздают с поразительной щедростью, и это самое безобидное, что грозит осмелившемуся назвать белое белым, а черное черным, простите за каламбур. Бороться против политкорректности в США практически невозможно. Любые попытки привить здравый смысл заканчиваются плачевно.

В 1953-м году Джона Суинтона (John Swinton), бывшего главного редактора газеты New York Times, попросили произнести тост во имя независимой прессы в престижном нью-йоркском пресс-клубе. Вот фрагмент его «тоста»:

«На сегодняшний день мировой истории такого понятия, как независимая пресса, в Америке не существует. Вы это знаете, и я это знаю. Среди нас нет никого, кто посмел бы высказать в печати свое личное мнение, а если и посмел бы, то заведомо зная, что оно никогда не будет опубликовано. Мне каждую неделю платят деньги за то, чтобы я держал свое личное мнение при себе. Вам тоже платят деньги за аналогичные вещи, и если кто-то из вас будет настолько глупым, что напечатает свое личное мнение, он сразу же окажется на улице в поисках новой работы. Если бы я позволил себе напечатать в газете свое мнение, то не прошло бы и суток, как остался бы без работы. Или, что вполне вероятно, был бы попросту убит. Работа журналиста заключается в сокрытии правды, в откровенной лжи, в искажении фактов, в очернении, в подлизывании к монстру, чтобы продать эту страну с целью прокормить его. Вы это знаете, и я это знаю. Что за чушь – тост за независимую прессу? Мы – инструменты и вассалы богачей за кулисами. Мы – марионетки: они дергают за ниточки, а мы пляшем. Наши таланты, наши возможности и наши жизни являются чужой собственностью. Мы – интеллектуальные проститутки, шлюхи. Больше ничего!» 

Эта речь была произнесена более полувека назад, но ее актуальность с тех пор ничуть не уменьшилась. Скорее, наоборот. Сегодняшняя американская пресса, искаженная цензурой, напоминает одну гигантскую газету «Правда» советских времен. Основная цель средств массовой дезинформации в США – это пропаганда, в том числе и политкорректности, и прочих либеральных идей любой ценой. Ричард М. Коуэн (Richard M. Cohen), главный продюсер политических новостей корпорации CBS, сказал: «Мы будем подавать новости в выгодном нам ракурсе и рассказывать о том, что мы считаем нужным». Ричард Салант (Richard Salant), бывший президент отдела новостей той же CBS, так же недвусмысленно заметил: «Наша работа заключается в том, чтобы подать людям не то, что они хотят, а то, что, на наше усмотрение, они должны получить».

Удивительно, но сегодня цензура в американской прессе достигла даже рекламы, то есть оплаченной информации! Предупреждения вроде «информация, содержащаяся в данном фрагменте, является оплаченной рекламой и не отображает мнения работников газеты» уже недостаточно. Теперь даже реклама должна быть строго в определенных рамках.

В тему цензуры попадает еще одно абсурдное понятие – hate crime, то есть преступление на почве ненависти – судя по всему, в противовес всем остальным преступлениям, совершаемым исключительно на почве любви. Так или иначе, этот термин должен был означать преступление против иных социальных групп по причине самого факта принадлежности жертвы к этой группе: представителя одной расы против представителя другой, представителя одной сексуальной ориентации против представителя другой, представителя одной религии против представителя другой и так далее. Получалось, что если белый убил белого или негр – негра, то это, судя по всему, являлось преступлением на почве любви, а вот если белый убил негра, то это уже становилось преступлением на почве ненависти. Истинный же подтекст этого понятия стал предельно ясен, когда выяснилось, что действует оно чаще всего в одном направлении: белый против негра, гетеросексуал против гомосексуалиста...

Многим в Америке знакомо имя Мэттью Шеппарда (Matthew Sheppard), молодого гомосексуалиста, которого забили до смерти двое пьяных в штате Вайоминг. Эта история в течение очень долгого времени мелькала в передовицах газет и среди основных тем выпусков новостей. Но говорит ли что-нибудь американцам имя Джесси Дирхайзинга (Jesse Dirkhising)? Именно так звали мальчика из штата Арканзас, изнасилованного и потом убитого двумя гомосексуалистами. Эта история была практически полностью проигнорирована американской прессой. Сам факт того, что гомосексуалисты оказались преступниками, а не жертвами, сделал эту историю абсолютно неинтересной и бесполезной для политкорректных СМИ.

То же самое наблюдается и с межрасовыми преступлениями. Когда двое белых мужчин прицепили негра к машине и волокли его, пока негр не погиб, эта история долгое время была главной темой дня во всех газетах и выпусках новостей. А вот еще одна история. 15 декабря 2000 года в городе Уичита, штат Канзас, двое мужчин ворвались в дом, захватили пятерых обитателей, ограбили их, изнасиловали женщин, после чего выстрелили каждому из них в спину. Только одна женщина чудом выжила и абсолютно голая прошла почти милю в морозную погоду с пулей в спине, чтобы позвать на помощь и рассказать о произошедшем. За пределами города никто никогда об этой истории, естественно, не слышал. Дело в том, что это кровопролитие было осуществлено не белыми скинхедами, не куклуксклановцами и даже не неонацистами. Оно вообще не было совершено белыми людьми. Белыми были как раз жертвы. А убийцами оказались два чернокожих брата – Реджиналд и Джонатан Карр (Reginald and Jonathan Carr). Эта жестокая расправа не была расценена как убийство на почве ненависти и даже не явилась чем-то, заслуживающим внимания. С точки зрения национальной прессы этого происшествия вообще могло не быть.

Политика двойных стандартов достигла поистине своего апогея. Прогрессирующий черный и цветной расизм повсеместно и достаточно успешно замалчивается, зато белый расизм вплетается туда, где его и в помине нет и быть не может! Из примеров недавних лет особняком стоит случай, происшедший в городе Коунсил, штат Айдахо (Council, Idaho), поскольку именно он как нельзя лучше характеризует полностью вывернутые наизнанку понятия о справедливости в американском Зазеркалье...

Сегодня в Америке защищать честь белого человека – значит быть расистом, независимо от контекста. Да что там защищать? ^ Сам отказ белого человека участвовать в собственном геноциде расценивается как расизм! Если человек хочет жить среди себе подобных, то это – расовое и национальное самоопределение, это поощряется. Однако если человек этот белый, то такого расизма мы допустить не можем ни в коем случае, мы ему обязательно в глотку впихнем какую угодно отраву, лишь бы она была не белого цвета! Кстати, и расовое разнообразие теперь подразумевает, что все белые люди должны мыслить одинаково.

Как ни странно, в отдельную категорию попадают евреи, и по отношению к ним «расизм» заменяется на «антисемитизм». Само же понятие антисемитизма стало таким же размытым, как и «расизм», и антисемитами в США сегодня называют вовсе не тех, кто не любит евреев, а тех, кого не любят евреи (к сожалению, не помню имени автора этого удивительно меткого изречения). А не любят они в последнее время очень многих, и получить ярлык «антисемит» гораздо страшнее, чем «расист». В Канаде и некоторых странах Европы, включая Германию, за оскорбление еврея (заметьте – не казаха, не поляка, не араба, не ирландца, не негра, не латиноамериканца) предусмотрены уголовные статьи, и, видимо, не за горами принятие аналогичных мер в США. В этой связи очень показателен пример Эрнста Цунделя (Ernst Zundel), которого обвиняли по самым различным статьям, включая «публикацию ложных новостей», затем арестовали и содержали в одиночной камере в канадской тюрьме в течение двух лет, после чего депортировал и на родину в Германию, где он снова был арестован. Между тем весь состав «преступления» Цунделя заключается в том, что он поставил под сомнение достоверность Холокоста – гитлеровского геноцида против евреев в годы Второй мировой войны. Кстати, обвинение, по которому он был арестован в Германии, так и называется – «отрицание Холокоста», наказуемое сроком до пяти лет. Интересно, а за веру в летающие тарелки тоже могут два года в «одиночке» продержать?

Любопытно, что благодаря политкорректности поговорка «почувствовать себя белым человеком» в Америке не просто теряет смысл, а приобретает полностью противоположное значение! Гордиться своим белым происхождением – это расизм. Признать, что между расами есть различия – расизм. Защищать интересы своей расы – это расизм, но только в том случае, если раса белая. Иначе это уже называется борьбой за свои права. Именно поэтомусамым бесправным созданием в США сегодня является именно белый человек. Вернее, белый мужчина гетеросексуальной ориентации, нормальной комплекции тела с ненулевым интеллектом и не являющийся инвалидом. То есть подавляющее большинство мужского населения США.

___________________________________________________________________________________________________________

Це уривки з книги Віктора Фрідмана "Социалистические штаты Америки", цікава історія про те, як людина тікала з Совка, щоб потрапити...в Совок.  Раджу почитати. 

Негативні наслідки виховання дітей одностатевими парами

  • 20.04.13, 22:54
Днями Університет в техаському Остіні оприлюднив результати внутрішнього розслідування з питання науковості результатів дослідження американського соціолога Марка Регнеруса, який довів негативні наслідки виховання дітей одностатевими парами.

«Внутрішнє розслідування, проведене Університетом, визнало ці дослідження науково легітимними і вважає їх  методологічно правильним протоколом», - йдеться в заяві університету.

Дослідження Марка Регнеруса з Університету в техаському Остіні (США), в опитуванні якого брали участь 3000 респондентів, показало результати виховання дітей одностатевими парами. Воно було опубліковано в червні 2012 року в журналі Social Science Research.

За даними дослідження:

- 12% дітей одностатевих пар планували самогубство (серед дітей, котрі виховувалися в традиційних сім'ях, цей відсоток становить 5%);

- В дорослому віці вихованці «одностатевих пар» більш схильні до шлюбної невірності - 40%, в порівнянні з 13% вихованих нормальною сім'єю;

- Вихованці «одностатевих шлюбів» переважають серед безробітних: 28% по відношенню до 8% вихідців з нормальних сімей;

- У дитячому віці діти з одностатевих пар змушені звертатися частіше до психотерапевтів, на відміну від своїх однолітків з нормальних сімей, - 19%, в порівнянні з 8% дітей з традиційних сімей.

- 40% вихованців «одностатевих пар» були заражені венеричним захворюванням, яке мають до цих пір - лише 8% їхніх однолітків з традиційних сімей мають ті ж проблеми.

ЛГБТ-організації США організували кампанію проти оприлюднених у червні минулого року результатів дослідження, вимагаючи, серед іншого, відставки вченого.

Університет в Остіні входить в сотню найпрестижніших світових наукових установ. У їхньому рейтингу він знаходиться на 67 місці. Внутрішнє розслідування проводило 18 університетських професорів з Університету Байлор. А науковість результатів, отриманих Регнерусом, підтримали численні психологи і психіатри США.

ЄвроЖОПА уже лізе в Галичину?

  • 13.04.13, 12:04

Європейські педагоги допоможуть запровадити в школах та дитячих садочках Галичини уроки... анонізму ?
13.4.2013

   Диктатура сексу


Про примусову сексуальну освіту дітей у Німеччині й катастрофічні наслідки навчення дітей мастурбації в дитячих садках – розмова з соціологом Габріелою Кубі.

- У своїй книжці «Гендерна революція. Нова ідеологія сексуальності» Ви пишете про «диктатуру сексу» і про кінець християнства в Європі як наслідок цієї диктатури. Чи це не надто сильно сказано?

– Сьогодні кожен може все. З ким хоче і як хоче. Християн змушують мовчати на тему сексу, бо законодавство у країнах Європи і США скероване проти нашого бачення цієї сфери. Я вже не кажу про контрацепцію чи аборти, але нам не можна, наприклад, голосно протестувати проти гомосексуалізму, бо 1973 року американське товариство психіатрів оголосило світові, що це не хвороба. І почалося! Несподівано всі люди нетрадиційної статевої орієнтації відчули, що їх дискримінують гетеросексуальні пари і Церква. Вони вимагають усиновлення дітей. Секс став божком, викривлено його сенс і красу.

   Звідки взялися ці тенденції?


– Треба відступити назад, у 1968 рік. То початок сексуальної революції. Покоління-68 сьогодні сидить у європейських інституціях, утворює владну еліту цього світу. Сексуальна революція триває під криптонімом гендерної політики. Прикриваючись боротьбою за рівноправність, чоловіка зрівнюють із жінкою, стираючи різниці статевості. Аборти зросли до рангу прав людини, порнографія стала нормою. Постійно чуємо про сексуальні зловживання щодо дітей: у 1990-х роках у Німеччині, наприклад, розкрито близько 15-20 тисяч таких випадків.

Дослідження, проведені Німецьким молодіжним інститутом (Deutschen Jugendinstitut), показали, що діти й молодь щораз то більше сексуальних зловживань здійснюють щодо своїх ровесників. Молодь від 14 до 16 року життя скоює сексуальні злочини щодо дітей! І все це – наслідки навчання молодих, коротко кажучи, сексу, на обов’язкових заняттях ще в дитячому садку.


   Як то у садку?


– Сексуальна освіта у Німеччині є обов’язковою починаючи з дитсадків. Існує конкретна програма, є підручники, підготовлені «спеціалістами» від ігор. Наприклад, гра «у лікаря». Обстежуються спеціальні ляльки зі статевими органами, а також іде демонстрація на власному тілі.

  У США за такі ігри саджають у в’язницю…


– У нас це елемент сексуальної освіти. Малечу навчають анатомії статевих органів, а також що їх не обов’язково використовувати для прокреації, можна і для заспокоєння своїх сексуальних потреб. Міністерство освіти недавно видало книжечку «Букварик малого тіла. Словничок для дівчаток і хлопчиків». Він розміром 7х7 см, отже, вміститься у дитячій руці. І все дуже весело й кольорово. 

І цитата – наперед перепрошую, якщо вона порушує межі пристойності: «Торкатися яєчок може бути приємним і гарним», «Клітор знаходиться спереду, поміж малими статевими губами. Доторки до клітора можуть принести багато приємного», або ж «Презервативи можна купити різних кольорів, розмірів і смакових уподобань. Завдяки ним можна запобігти вагітності, уникнути зараження хворобами». 

До цього тексту маємо ілюстрацію – малюнок ерегованого пеніса. І остання цитата: «Бути лесбійкою для багатьох людей незвично, але це повністю нормально. Як можна хотіти шоколаду, так само жінки та чоловіки можуть хотіти сексу з самим собою». Гра «в лесбійки» є нормальною для німецьких дитсадків. Не в усіх садочках це застосовується, але є така течія: дітей розставляють по кутках, кажуть їм обніматися і навчають мастурбації.
Малих дітей? Ви розповідаєте казочки!

– Така дійсність у моїй країні.

Я би свою дитину не віддала до такого садочка! Або вже принаймні не на заняття з сексуальної освіти.

– І потрапили б до в’язниці.

За що? Що захищаю свою дитину від гвалтування її психіки? Але ж батьки відповідають за своїх дітей!

– Не до кінця. Конституція Німеччини таки каже, що «турбота про дітей та їх виховання – це природні права батьків та їхній першорядний обов’язок» (ст.6); але, наприклад, 1986 року баварський Адміністративний суд вирішив, що конституційне право батьків на виховання їхніх дітей обмежується загальною шкільною повинністю. А міністерство освіти впровадило до програми шкіл і дитсадків сексуальну освіту. Отже, вона обов’язкова. Німеччина – це єдина країна Європи, де домашнє навчання заборонене. Був у нас такий гучний випадок 2006 року, сім’ї Плетт. Вони навчали дітей удома, протестували проти програми сексуальної освіти. Поліція вдерлася до їхньої домівки, матір арештовано, батькові з дітьми вдалося втекти в Австрію.


  Але чому в сексуальну освіту включено дошкільнят?


– Вони посилаються на антропологію: діти – створіння сексуальні від народження, і мають потребу сексуального заспокоєння та право на це. І батьки й вихователі мають це підтримувати, бо сексуальна активність дитини від віку немовляти є ознакою здорового психосексуального розвитку.

  Це ідіотизм. Я б на таку державу до суду подала.


– У Німеччині кілька відважних думали так само, навіть подали позови у Європейський трибунал прав людини. Всі позови батьків про звільнення від нав’язаних занять сексуальної освіти відкинено, навіть і ті, що були мотивовані вірою та переконаннями. Коли батьки – кількадесят таких випадків було за останнє десятиріччя – пробували не посилати дітей на такі заняття, їх карали штрафами, були також і випадки позбавлення їх прав опіки над дітьми і кара обмеження свободи.

   А що на це все – організації з захисту прав дитини?


– Нічого. Бо німецькі програми і законодавство не зі стелі взяті. Вони базуються на провідних програмах світу. Ви не читали «Стандарти сексуального виховання у Європі», підготовлені ВООЗ? Наприклад, для вікової межі від 0 до 4 років ця освіта, згідно з ВООЗ, має зосереджуватися довкола питання «Що дає приємність? Моє тіло належить мені». Від 4 до 6 років головною стає тема «Мастурбація в ранньому дитинстві. Одностатеві стосунки. Різні концепції сім’ї. 

Розмова на сексуальні теми». Діти до 9 року життя мають уже знати все про самостимуляцію, стосунки і контрацепцію. До 15 року життя діти вже знають, що таке гендерна політика і біологічна стать. В їхню свідомість уже вписано, що захист від зараження вірусом СНІД і хворобою ВІЛ – це використання презервативів і заняття анальним сексом, а також мастурбація. Як бачите, у програмі ВООЗ немає жодного пункту про родину! Зате там є список організацій, які у Європі та США провадять «сексуальну освіту» і її моніторинг. А організації, чиїм обов’язком нібито є захист прав дитини, кажуть: «Дитина має право на сексуальне заспокоєння. Ми не можемо обмежувати ці потреби».

Що на це німецька Церква?


– На жаль, цю боротьбу програно. Спроби були, але тепер уже ніхто нічого не робить. Підручники з сексуальної освіти для дитсадків і початкової школи затвердило не тільки міністерство освіти і здоров’я, але й Католицька Церква Німеччини. Це все ще відлуння сумнозвісної «декларації з Кенінгштайну» 1968 року. Німецька Церква сказала в ній своє «ні» енцикліці Папи Павла VI «Humanae vitae» – «ні» забороні використовувати презервативи. 

Це відгукується нашим єпископам досі, що не мали сил стати на захист життя. Тому тепер складно говорити про радикалізм і єдність у питанні сексуальної освіти. Сценарій дій виглядав так, що спершу програма сексуальної освіти здавалася прородинною і врівноваженою. Але, згідно з принципом «дай їм палець – відкусять руку», швидко справа дійшла до розмиття принципів.

Більшість батьків просто не знають, 

як підійти до таких розмов із дитиною.


– Обережно і з любов’ю. Обов’язково – вдома. Час такої розмови дитина визначить сама. Ніщо не повинно бути нав’язане силоміць. Освітні програми у Німеччині, або ті, вигадані ВООЗ, не чекають, коли дитина спитає. Вони просто-таки гвалтують невинну свідомість малюка, відбирають у нього дитинство і нищать природне почуття сорому. А сором долається тільки в інтимному любовному зв’язку, гідному, зрілому, а не через доторкання до пластикових статевих органів чи натягування презерватива на банан. Навіть Зигмунд Фрейд вважав, що сексуалізація дітей завдасть самої лише шкоди у вихованні. 

Медицина це підтверджує: рівень статевих гормонів високий тільки упродовж двох місяців після народження, потім він спадає аж до періоду статевого дозрівання. Насильницьке розбудження і стимулювання статевого потягу в дитинстві провадить до розладів особистості. Діти мають право бути дітьми.
          
http://www.octpib.info/News.aspx?idNews=16090
          
http://www.credo-ua.org/2013/02/77442

Голандія і далі лібералізується

  • 11.04.13, 11:16
Голландский апелляционный суд снял запрет на деятельность организации, лоббирующей половые отношения между взрослыми и детьми, после того как пришёл к выводу, что она не нарушает каких-либо законов, действующих в Нидерландах.

В прошлом году суд по гражданским делам в северо-восточном городе Ассене постановил о роспуске фонда Мартейна, указав на то, что его позиция представляет собой «серьёзное посягательство на ценности нашего общества».

Марш націоналістів Німеччини 2013

  • 08.04.13, 16:55
Вже традиційно 15 лютого націоналісти Німеччини проводять траурну ходу в пам'ять жертв дрезденського бомбардування. Вони вже не бояться цього робити, переляк проходить.

Це Магдебург



А це Коттбус


Щоправда своєрідно відмітили день загибелі 200 тисяч мирних мешканців і антифашисти та інші підараси у Дрездені, веселою музикою, пивом і танцями. На жаль 2011 рік не повторився, поліція прикрила виродків, а то і цього б разу отримали б в бубєн