Жінка сива моя, Вік люблю тебе я. Так змогла ти зачарувати. Щоби це зрозуміти, Життя треба прожити – Ні за чим не пошкодувати. Моя жінка, хоч сива, Бажана і красива, Як колись ми побрались весною. Відчайдушно любили, Дітей наших зростили, І зовсім не шукали спокою. Сива жінка моя, Ти вечірня зоря, Засну тихо я, й далі полину. Невід*ємна, одна, Друг, товариш, жона, Замінила ти княжу дружину.

Переростає в поступперший крок,Земля, як дзвін,гуде тривожним гуломНа Україні біло від кісток,Кривово-чорно тутвід зрад минулих.Вже довгі сотні літ лежатьв земліНайкращі зерна з колосківсвободиНе люди тут поховані в землі -Тут дозріва новий посівсвободи...Данило Кулиняк.

(диптих) Іде зсутулена, зігнута, Ціпочком помічає путь. А ноги, як важкії пута, Ніяк їй ходу не дають. Гофрованим папером шкіра Застигла на її лиці, І руки землянисто-сірі Прихистком стали для рубців. Беззубий рот, на диво вперто, Затягує бліді вуста. У голові думки потерті, У серці всілась самота. В очах з’єдналися печалі, Не чітко мовляться слова… Як жити в білім Світі далі? Коли душа іще жива. &nbsp...

Читати далі...

Створив Майдан подружню пару, Свободи духом повінчав. Ради життя, а не піару Він сотворіння розпочав. Зійшлися південь, схід і захід, Щоб розгалузилось життя, І як цілком природній захід В них народилося б дитя. Час підійнять Народну волю На рівень Світо-сприйняття Обрати вкотре кращу долю Задля достойного життя. Нехай складеться все на диво: За покликом природніх прав Законодавчу ініціативу, Нарешті, щоб Народ...

Читати далі...

Які чудові аватари, Які чарівнії жінки. Із них люба була б до пари Й мені. Тепер, і навіки. Душевні, продуктивні, творчі, Розважливі, на співчуття легкі. Я вам подякувати хочу За те, що чуйні ви такі. Буває вам самотньо в свято – Я вам заглядую в віконце, Серед приємних є багато: Лазоревка, «Моє ти», Сонце… [Приєднана картинка]

Створив Майдан подружню пару, Свободи духом повінчав. Ради життя, а не піару Він сотворіння розпочав. Зійшлися південь, схід і захід, Щоб розгалузилось життя, І як цілком природній захід В них народилося б дитя. Час підійнять Народну волю На рівень Світо-сприйняття Обрати вкотре кращу долю Задля достойного життя. Нехай складеться все на диво: За покликом природніх прав Законодавчу ініціативу, Нарешті...

Читати далі...

- Привіт, люде, від Тараса, Шевченком ще звали. Як ви, любі, там без мене? Як там ваші справи? - Пам`ятаєм тебе, діду, Пам`ятаєм, любий. Ти прославив Україну, Вивів нас у люди. - Чи живете ви з панами? Чи вже на свободі? Чи зостались козаками, В славі та скорботі?- Ні ж бо, діду, не з панами. Наче й на свободі, Але стали козаками Не усі в народі. - Добре, діти, добре те, Що ви на свободі. Але сердечко козацьке Має буть в народі....

Читати далі...

Тарас закарбувався у душі моїй навік! Були лихі часи в житті країни, Та не про себе думав мужній чоловік - Він переймався долею Вкраїни. О, як боявся, що одурять і покинуть ЇЇ вві сні, а потім - окрадуть. Йому ж боліла доля Батьківщини Й дороговказом осявала путь. Подумать тільки: довгих десять років Заслання, туги, болю і жалю... І тисячі муштрованих солдатських кроків Не перекреслили оте його "люблю..." Як він любив... Він так любив Вкраїну,...

Читати далі...

Шевченкові слова Народжуються в серці, Тарас через віки Із них до нас озветься. Його сумні рядки Душі торкнулись знову, Піднять зуміли дух Наснаги та любові. Любити Україну У них заповідав, Як добре вільним бути, Щораз усім казав. ...

Читати далі...

Ми всі – з лозової колиски, І в ній малим лежав Тарас. Під сволоком, німа, зависла. Щоб нам нагадувать не раз, Як у кріпацькій тій хатині Почув журливу пісню він, Як з крапель крові на калині Далекий і тривожний дзвін. Бо саме у слідах Тараса Його розбурхана душа. Блага до всіх вона відразу І поміж нас тепер руша. «Хай слово наше не вмирає» Звучить як щире каяття. Нема, Тарасе, того раю… Але з-поміж марнот...

Читати далі...