Пам"яті ІГОРЯ БІЛОЗІРА

Ой три вишні, три розлогі зронять білий цвіт На порозі батька й неньки. Розійдуться три дороги у широкий світ, Три дороги-доріженьки. Кликну-свисну вороного Час, мій коню, час, час... Перед брамою дня Осідлаю коня, А нині в гості мене Жде щаслива рідня, Вся моя рідня...

 БІЛОЗІР  ІГОР ЙОСИПОВИЧ (24.03.1955, м. Радехів Львівської обл. — 28.05.2000, м. Львів) Талановитий український композитор і виконавець. Заслужений артист України( 1990 ) Народний артист України (1997 ) Лідер ВІА «Ватра»

24 березня Ігорю Білозіру виповнилося б 55.

В ніч на 9 травня 2000 року русифіковані мажори жорстоко побили Ігоря Білозіра і він через 20 днів помер у львівській реанімації. Він помер за свою пісню. Його смерть мала міжнародний резонанс і викликала громадські заворушення у Львові. І. Білозір — знакова постать для української музичної культури. Він завжди і у всьому був відданий мистецтву, сповідував високі мистецькі критерії, тому тяжко переживав занепад професійності в пісенному жанрі останніх років, його цілковиту комерціалізацію. Кожна його пісня - святкова , врочиста несподіванка - це його щирість , чистота , краса , що пробуджує совість людей , кличе їх до свободи , збагачує інтелект. В ньому органічно поєднувалися патріотизм, талант і висока громадянська позиція. Його мелодії світлі і різнобарвні , як кольори вишиванок і писанок. Творчість І. Білозіра називають «совістю в мистецтві» — це найвище визнання таланту митця.

Встань з колін, народе мій, гордість ,маєш ти. На колінах не прийдеш до свої мети. Годі спати, час вставати - сонце вже зійшло, Сонним, брате, не здолати тяжкеє ярмо. Просить, кличе і зове вся моя земля, Україна рідная, матінка твоя.