парламентів та лідерів демократичних країнміжнародних організацій, які працюють для зміцнення свободи, та до всіх українців світу
Від редакції. Комітет з міжнародних справ Сенату США одноголосно ухвалив проект резолюції із закликом звільнити з ув’язнення колишнього прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко. Про це позавчора повідомила «Українська правда» з посиланням на одного з авторів резолюції сенатора Джеймса Інхофа.У тексті документа кримінальне переслідування одного з лідерів опозиції названо політично мотивованим. Автори резолюції закликали адміністрацію Януковичанегайно звільнити Тимошенко та інших політичних в’язнів і звернулися до Держдепартаменту США та ОБСЄ з проханням «чинити об’єднаний багатобічний дипломатичний тиск на президента Януковича».Крім того, в резолюції міститься заклик до Держдепу обмежити видачу віз тим, «хто відповідальний за ув’язнення Тимошенко і погане поводження з нею».Український МЗС поспішив заявити, що позиція комітету не відображає позиції всього Сенату США. У вітчизняному зовнішньополітичному відомстві нагадали: проект іще тільки має стати резолюцією, і належної політичної ваги документ набуде лише після позитивного голосування верхньої палати законодавчого органу Сполучених Штатів. Однак одностайність сенаторів-міжнародників не могла не привернути до себе увагу. Тим більше що вона виявилася багато в чому співзвучною з досить коректною за формою, але вельми твердою за змістом заявою президента Польщі Броніслава Коморовського, яку він зробив позавчора після завершення переговорів із Віктором Януковичем у столиці України. «Справа Юлії Тимошенко є внутрішньою справою України, але також ця справа є серйозною знаковою перешкодою на шляху зближення України з країнами Європейського Союзу. Ця справа також може бути перешкодою в підписанні Угоди про асоціацію», — зазначив глава Польської держави. У розпорядження DT.UA потрапив текст звернення Юлії Тимошенко до парламентів і лідерів держав, оприлюднений її дочкою Євгенією у Вашингтоні невдовзі після рішення сенатського комітету з міжнародних справ. Звернення до парламентів та лідерів демократичних країн, міжнародних організацій, які працюютьдля зміцнення свободи, та до всіх українців світу.
Звертаюсь я до вас із-за ґрат, куди відправив мене та інших лідерів політичної опозиції його правлінню Президент України Віктор Янукович. Він посадив мене до в’язниці за надуманими звинуваченнями у кращому тоталітарному стилі, щоб позбавити опозицію лідера, поховати демократію та увічнити свою владу. Але тут, за ґратами, я не самотня, адже сьогодні в Україні в’язниці переповнені непокірними, які не хочуть без бою здавати свої свободи: представниками середнього класу, громадянського суспільства та людьми, які не хочуть байдуже спостерігати за тим, як диктатура поглинає їхню державу. У свій час саме такі люди зробили з України вільну країну під час Помаранчевої революції.
Я не можу спрогнозувати, в який момент Януковичу виявиться замало позбавити мене лише свободи, і тому поспішаю зараз зробити все можливе, щоб змінити трагічний розвиток подій у моїй країні. Саме трагічний, я не помиляюся й не нагнітаю ситуацію! Повернення України до темного світу диктатури, коли ще зовсім недавно вона була дуже близькою до того, щоб стати повністю визнаною частиною Європи, — це історична трагедія, як для українців, так і для Європи і всього вільного світу, тому що втрата будь-якої окремої демократії виявляє, наскільки вразливою та небезпечною є доля всіх демократій загалом.
Як аргумент хочу навести головний висновок останнього звіту міжнародної неурядової організації Freedom House.
Автори звіту, як і більшість українців, прагнуть, щоб Україна досягла успіху як незалежна, суверенна держава, із сильними демократичними інститутами та вільним ринком, інтегрована в Європу, партнер США та Росії. Але вони в той самий час голосно повідомляють світу, що відносно ВСІХ цих основоположних демократичних принципів Україна рухається в «протилежному напрямку». Зрозумійте! Вона вже рухається в протилежному напрямі від свободи і демократичного світу! Це не якась примарна можливість, це вже відбувається. І ця втрата свободи стає все більшою.
Freedom House назвала свій звіт «Б’ючи на сполох», і це правильно обрана назва, бо відповідальні світові лідери, політики, громадські діячі, журналісти — як в Україні, так і за її межами — оцінюють ситуацію в Україні так само, як Freedom House, та вважають необхідним НЕГАЙНО! зупинити зміцнення цієї нової диктатури в Україні.
Немає необхідності ще раз пояснювати значення України для Європи та Євразійського регіону, а як наслідок — і для всього світу, бо всі, до кого я зараз звертаюся, і так це добре розуміють. Але геостратегічне значення України — це ще і життя 46 мільйонів порядних, працьовитих українців, які, як і люди по всьому світу, прагнуть свободи, щоб створити краще майбутнє для себе і своїх родин.
Нещодавно закінчився чемпіонат Європи з футболу Євро-2012, частина якого проходила в Україні. Вболівальники, які приїхали з усього світу, запам’ятали українців європейськими людьми по духу, культурі та своїй суті. Такий народ заслуговує на впевнене та вільне життя, а не безперспективне майбутнє, яке пропонує їм Янукович! Я вірю, що їхні свободи можна повернути, але для цього всі українці і ви, наші сусіди і друзі-демократи, повинні об’єднатися проти диктатора і його амбіцій! Сталін у свій час говорив про «соціалізм в одній країні». Янукович сьогодні перевершив Сталіна: він будує диктатуру однієї родини в одній країні. У звіті Freedom House це явище назвали «Сім’єю». Але кращим словом для цієї системи є «мафія», адже їхні кодекси, цілі, переконання та, перш за все, їх жадібні криваві методи є ідентичними.
Федеральний канцлер Німеччини пані Анґела Меркель 10 травня 2012 року в бундестазі прямо та мужньо заявила, що в Україні встановлено диктатуру, і наш народ потерпає від несвободи та репресій. Вона встановила вчасний та адекватний політичний діагноз, не підбираючи зручних та двозначних слів. Її чіткість, послідовна доброзичливість і турбота, яку вона виявляла до мене весь час мого ув’язнення, кажуть мені, що у нас є реальний шанс на ефективне лікування та одужання нашої країни від недуги «фамілізації», бо правильно встановлений діагноз — це вже частина вирішення проблеми.
Владна «Сім’я» Януковича за два останніх роки ліквідувала всі баланси та противаги, які притаманні демократичним суспільствам. У нас більше не існує розподілу влад на законодавчу, судову та виконавчу. Все це тепер у руках однієї людини.
Всі силові структури та спецслужби очолили представники «Сім’ї», і вся їх потужність спрямована не на захист національних інтересів держави, а на обслуговування їхнього режиму заради загарбання ще більшого багатства, привілеїв та влади. Силові структури здійснюють травлю громадянського суспільства, знищення вільних засобів масової інформації, незалежних журналістів, опозиції та просто волелюбних і сміливих громадян. Страх за себе та свої родини стає все більш відчутним для багатьох українців. Усе більше тих, хто хоче виїхати за кордон або бодай відправити туди своїх дітей. І вони їдуть, використовуючи будь-яку можливість.
Клептократія стала в нашій країні головним маркером влади, фірмовим стилем правлячого режиму, який без натяку на будь-які прозорі процедури переписує у свою приватну власність державні монополії та землі, чужі приватні підприємства. «Сім’я» хоче — «Сім’я» бере. Ми стали Заїром при Мобуту, Зімбабве при Мугабе. Безцінні державні родовища корисних копалин, фінанси бюджетів та Національного банку стали іграшками «Сім’ї». Луї XIV колись сказав відому фразу: «Держава — це я». Віктор Янукович і його клан живуть з таким же жадібним кредо.
Уявіть, якщо б черговий президент Сполучених Штатів забрав би у свою приватну власність Білий Дім і почав би там розводити собі на втіху кенгуру та земляних зайців? Як би на це відреагували американці? Звичайно, подібна картинка виглядає абсурдом, але це не смішно. Це — просто відображення сумних реалій сьогоднішньої України, адже саме це сьогодні і відбувається в нашій країні: саме так украдена державна резиденція «Межигір’я», і там справді розводять цих тварин.
Януковичу вдається красти без сну і відпочинку, тому що всі впливові телеканали в Україні належать наближеним до «Сім’ї» кланам, та, як у радянські часи, до нудоти повторюють однакову Велику Брехню, яку їм доводять за рознарядкою «Сім’ї» згори. Єдиний незалежний від влади центральний канал ТВі зараз знищується, він примусово позбавлений права транслюватися у 80 кабельних мережах та у 12 великих містах на сході, півдні та центрі країни. Його просто вбивають на ринку з допомогою незаконних розпоряджень, юридичних інтриг та, за необхідності, бандитських погроз. Використовуючи свої ЗМІ та грубу пропаганду, режим намагається привчити українців до думки, що весь цей авторитарний шабаш, який відбувається в нашій країні, в нашому житті — це і є свобода та справедливість, потрібні народу. Навіть у орвеллівського Великого Брата не вийшло б краще.
Звичайно, багато українців розуміють, що все це обман, що насправді їх принижують, грабують, позбавляють їхніх прав, надій і майбутнього. Більше 90% українців не вірять судам, і їм немає куди піти, щоб захистити себе та свої родини. Режим вириває у нас душу України, яка живе не передвиборними безкоштовними подачками, які зараз по всій країні роздають представники влади, а самоповагою та розумінням свого гідного місця у великому та складному світі.
Це звернення я пишу вам після ухвалення правлячим режимом закону про спробу ліквідації нашої української мови. Для нас це не просто черговий закон проти України — це ще один замах на наш суверенітет.
Молоді люди одразу після його прийняття почали голодувати прямо в центрі Києва — на Європейській площі біля Українського дому. Ці діти готові віддавати своє здоров’я, своє життя за право бути українцями, за право мати свою країну, свою мову, за право просто бути вільними і незалежними людьми, рівними всім іншим вільним народам цього світу. Янукович знає, що коли ти позбавляєш людину мови, ти відрізаєш її від минулого та його громади. Ти розтинаєш суспільство. Але саме на це він і сподівається. Адже якщо кожен буде поодинці, вовки «Сім’ї» не відчуватимуть загрози.
Ми кожен день чуємо від Януковича про проведення реформ в Україні. Але це лише слова, а не дії. Самі його реформи нагадують протипіхотні міни, замасковані під дитячі іграшки. Вони з першого погляду симпатичні та привабливі, але насправді нашпиговані атрибутами, які зміцнюють його диктатуру. Це не реформи — це добре продуманий процес узурпації влади та збереження її всіма, у тому числі насильницькими засобами.
Я прошу світових лідерів, особливо з МВФ, наслідувати приклад канцлера Меркель і називати речі своїми іменами. Янукович не «проводить» реформи; він займається грабунком, корупцією та рекетом. Ви, світові лідери, не повинні підбадьорювати диктатора в той час, коли всі розуміють, що він робить все, щоб зміцнити свою диктатуру. Слова мають значення, але надмірно щедрі і нечіткі слова, якщо вони застосовуються у відношенні до Януковича — це небезпечна та недалекоглядна політика, яка приведе Україну в глухий кут. Демократичний світ та його лідери вже багато зробили для порятунку суверенітету України, її демократії, її європейського вибору. Прийнято сильні резолюції та зроблено сильні публічні дії. Я хочу щиро подякувати всім, хто став на захист України. Ми знаємо, що ви підтримуєте наші свободи і незалежність. Але нам також відомо, що Янукович не почув вас, а якщо і почув, йому байдуже, тому що він ні на йоту не змінив своєї згубної політики і вже не змінить!
Далі продовжувати йому щось розумне радити, надсилати сигнали занепокоєння — безперспективно!
Чи зможе канібал стати вегетаріанцем, якщо його всі гуртом про це попросять? Відповідь — ні!
Зараз позиція демократичного світу дуже чітко сформована — наступні парламентські вибори, які відбуватимуться в Україні в жовтні, мусять стати ключовим випробуванням для української влади на відданість демократичним європейським цінностям, ніби українська влада заслуговує на додатковий час, додаткове випробування, щоб довести, що вона здатна змінитися. Але сьогодні вже очевидно, що вона навіть не робить вигляд, що збирається проводити демократичні та чесні вибори, вона використовує цей процес з іншою метою: для завершення розбудови диктатури «Сім’ї».
Зараз, за шість тижнів до виборів, на повну потужність працює небачена раніше за масштабом машина фальсифікації виборів в Україні. Вона включає все — від маріонеткових суддів до цілком керованої режимом Центральної виборчої комісії, від щоденного системного підкупу виборців до правил голосування і структури округів, до яких неможливо буде пробитись опозиції. «Сім’я» вже настільки все корумпувала, що нею б пишався колишній КДБ. Але репресії проти опозиції та незалежних ЗМІ, авантюристичне формування виборчих комісій — це тільки початок. Порівняно з тим, що відбувається сьогодні, «вибори» президента Януковича в 2004 році, які закінчилися Помаранчевою революцією, були «взірцем чесності та добропорядності».
Я не хочу займатися самообманом або вводити в оману інших: правда в тому,що парламентські вибори вже сфальшовані, і якщо зараз не вживати негайних заходів, які зупинять диктатуру, то після таких виборів диктатура в Україні закріпиться надійно! Свободам і незалежності України настане кінець.
Я прошу демократичний світ підтримати позицію тих політиків, які закликають світ не обманювати себе, не чекати від української влади чесного проведення парламентських виборів. Ці вибори сфальсифіковані ще до свого початку! Треба негайно, до виборів ламати хребет диктатурі в Україні, поки сфальшовані вибори не дали їй безмежний контроль! Завтра, після парламентських виборів, буде запізно!
Ще раз повторюю: буде запізно! Я могла робити помилки як політик, але я майже ніколи не помилялася в політичних прогнозах. І зараз не помиляюся! Кожна зайва хвилина зволікання сьогодні призведе до тяжких втрат для України та світової демократії. Допоможіть нам, і ви допоможете самі собі!
Коли я закликаю до спільної боротьби з диктатурою весь демократичний світ, то це не означає, що ми, українці, — слабкі та безпорадні. Це означає, що за нашими українськими неодиктаторами стоять подібні їм режими, які підтримують та посилюють один одного та відстоюють такий самий, як і вони, світовий порядок, в якому немає місця демократії та цінностям, визнаним людством.
Я твердо вірю, що світ не хоче, і йому не потрібні глобальні авторитарні конгломерати на території пострадянського простору на кордоні з ЄС та НАТО. Тому справу захисту демократії в Україні потрібно зробити надійно, швидко, адже тільки вільна Україна ще може послужити тим авангардом свободи, який витягне весь регіон із-за ґрат пострадянської несвободи.
У часи глобалізації людство перетворилося на єдиний організм із однією системою кровообігу, з одним на всіх життям. Якими б незалежними та амбітними не були окремі країни, останні світові фінансові кризи, стихійні лиха, тероризм, ланцюгові реакції революційних подій, громадянські війни, які ділять світ на протидіючі табори, — все це доводить, що ризики для країн глобального світу спільні, де б вони не виникали. Жодна людина не є островом, так само як і жодна держава.
Народження та стрімке зміцнення диктатури в окремо взятій країні, як би ця країна не називалася та де б вона не була розташована, вже не може бути лише її внутрішньою проблемою. Це проблема всього демократичного світу. Втрата свободи стає загрозою та викликом для всіх. І боротися із цим я прошу вас усіх, спільно та дієво, не заспокоюючись, поки свободу не буде здобуто.
Багато було зроблено для зміцнення та гармонізації глобальної економіки, але дуже мало — для захисту, примноження та зміцнення цінностей, пов’язаних з культурою, демократією і верховенством права, необхідних для зміцнення свободи в моїй країні та у кожній країні світу. В першу чергу мова йде про створення дієвої системи політичної ліквідації диктатур. У Сирії диктатор убиває десятки тисяч мирних людей, а регламент роботи міжнародних організацій дозволяє це продовжувати. У багатьох пострадянських країнах цілі народи виглядають заручниками правлячих кланів, які часто є тими ж людьми або дітьми тих же людей, які правили в радянські часи. У всьому світі слова «диктатура» й «авторитаризм» ще живі й актуальні, і це через двадцять років після падіння комунізму та його так званого завершення в історії. Іншими словами, стратегія «невтручання» світу, коли він має справу з подібними речами, є неадекватною для цього завдання.
На щастя, існують позитивні ідеї, яких дотримуються як демократичні праві, так і демократичні ліві. Перед обличчям стійкості диктаторських режимів, «Спільнота демократій», яку багато лідерів держав обрали як спосіб дати свободі потужніший голос у світових радах, тепер повинна перейти від риторики до реальності. Але є й більш практичні кроки, яких необхідно вжити. Необхідно публічно назвати і присоромити тих, хто дає диктаторам грабувати їхні країни: юристів і банкірів, які таємно розміщують їхні незаконно отримані гроші по всьому світу. Так само, як і політичних фахівців, які допомагають диктаторам маскувати себе під демократів, щоб перемагати на виборах. Подібні цинічні радники не повинні мати змогу продавати свої душі диктаторам, а потім ставати довіреними радниками кандидатів на справді демократичних виборах. Допомігши знищити демократію в одній країні, вони не повинні ніколи обіймати посади у власних демократіях.
Але, перш за все, світові демократії повинні припинити гостинно приймати диктаторів, їхні родини, їхніх поплічників та прихильників. Чому ці люди мають вільно подорожувати куди їм заманеться, витрачати скільки захочуть на предмети розкоші, коли їхні громадяни ув’язнюються і стають усе біднішими в їхніх країнах. Необхідно скласти списки осіб, яким відмовлятимуть у видачі віз, щоб диктатори та друзі диктаторів були замкнені в межах системи, яку вони створили власноруч.
І нарешті, нам необхідно забути про ідею існування «корисних» диктаторів. Вони можуть виявитися корисними протягом якогось часу, але гіркота, на яку вони наражають народи, якими правлять, триватиме значно довше. Досить поглянути на Іран, щоб знайти підтвердження цьому. Занадто довго після падіння шаха новий, ще гірший режим, годувався гіркотою, яку той полишив по собі, щоб утримуватися при владі.
У боротьбі з узурпаторами свободи необхідно перейти до нового політичного підходу, схожого на боротьбу з тероризмом: ніяких переговорів із політичними терористами, ніяких поступок або викупів — лише політична ліквідація спільними внутрішніми та зовнішніми зусиллями та негайне звільнення заручників, якими є цілі народи.
Великою помилкою буде надія лише на здатність народів на самозвільнення від диктатур. У них, у глобальному світі, може не вистачити на це сил, бо диктатори в глобальному світі не самотні, вони згуртовані та скоординовані. Сьогодні вони діють майже як єдиний блок. У поневолених диктатурами народів для боротьби за свободу немає незалежної судової системи, чесних виборів, вільних засобів масової інформації, досвіду, наявності елементарних інституцій демократії, необхідних фінансових ресурсів. Відсутність усіх цих важливих складових невідворотна, як ми побачили на прикладі Сирії, рано чи пізно призведе до безвиходу та кровопролитних революцій, бо інших засобів звільнення цим народам світ просто не залишає.
Демократичний глобальний світ може ліквідувати диктатури в суверенних країнах швидко, ненасильницькими методами та в межах міжнародного права. Однак треба поставити поза законом подвійні стандарти у відношенні до диктаторів та їх оточення. Вони повинні перестати бути вищими за закон. Справді, коли застосовуються санкції, вони мають стосуватися саме їх, а не громадян, якими вони злочинно правлять. Навіщо завдавати подвійний удар і так безправним і знедоленим народам. Давайте перестанемо шукати простий вихід, застосовуючи санкції, та діятимемо безпосередньо проти тих, хто уособлює авторитаризм і диктатуру.
Дозвольте мені запропонувати програму «Захист демократії».
По-перше, без коливань та марнування часу світові демократії повинні створити механізм проведення міжнародних антикорупційних розслідувань проти правлячих диктаторів та їх оточення. Подібні розслідування мають стати нормою для кожної країни, захопленої диктатором. Усі диктатори без винятків привласнюють державні ресурси та використовують для проведення своїх незаконних операцій із фінансами та власністю території демократичних країн. Можливо, такий стан речей тимчасово вигідний окремим країнам, де зберігаються брудні гроші, але в стратегії це смертельно небезпечно для збереження цінностей глобального світу.
По-друге, базуючись на міжнародному та національному законодавстві демократичних країн, треба розпочати арештовувати та конфісковувати власність і здобуті злочинним шляхом фінансові ресурси диктаторів та їх оточення. Це може бути складно, може зайняти багато часу, але верховенство права не повинно більше використовуватися для захисту диктаторського грабунку. Давайте замість цього захищати народи, чиї ресурси було розграбовано на користь купки людей.
По-третє, треба зробити можливим притягнення диктаторів та їх оточення до відповідальності в тих країнах, де мали місце їх корупційні трансакції, не чекаючи, поки їх судитиме Гаазький трибунал за масові вбивства людей, які повстануть на вимушені революції. Таким чином, коли диктатора буде скинуто, світовим демократіям необхідно запропонувати підтримку новим режимам, проведення ефективного, прозорого і чесного судового процесу у своїй країні.
По-четверте, зробити диктаторів та їх оточення персонами нон-грата у кожній демократичній країні.
І це тільки частина мирних та справедливих заходів, які впевнено дадуть бажаний результат.
Все це може запрацювати як система світової очистки політичних каналізаційних стоків, тільки якщо у світових лідерів буде бажання включити питання політичної ліквідації диктаторів до свого порядку денного. Наші лідери повинні присягнути, що вони не вирощуватимуть їх для якоїсь політичної вигоди; не виховуватимуть їх, адже це виховання зазвичай обертається проти їхніх власних народів; не користуватимуться ними як інструментами, і не даватимуть їм жодного шансу виправдати своє неналежне правління. Інакше сотні мільйонів людей на нашій планеті будуть позбавлені шансу на свободу та справедливість.
Кроки, які я виклала, є, безумовно, правильним шляхом у відносинах з диктатурою Януковича. Я передала всі вагомі докази міжнародної корупції українського режиму до відповідних міжнародних інституцій. Але треба діяти негайно, не після парламентських виборів, коли «Сім’я» остаточно приватизує український парламент, ліквідує український суверенітет та залишки демократії. Не дайте їм шансу на зміцнення! А потім таку саму логіку дій можна було б застосовуватидля інших країн, де народи потерпають від диктатури.
Моя країна зараз балансує на лезі бритви — або вона повернеться до цінностей об’єднаної Європи, або забетонує регіональний авторитаризм пострадянського простору.
Звичайно, сильні демократичні країни мають право під час кризи, коли так важко їм самим, втомитися і залишити молоді демократії напризволяще. Ви можете вважати, що ми самі маємо вирішити проблему зі своїм режимом Януковича. Мовляв, хай та дивна та непередбачувана країна сама розбирається із власними проблемами. Однак в історії вже були такі випадки, коли відмахувалися від проблем, і вони, ці проблеми, невдовзі грюкали у ворота Праги, Варшави чи Парижа.
У декого це моє звернення може викликати підозру у втраті надій на перемогу. Але це не так. Наша надія — це українське громадянське суспільство, яке підніметься на повний зріст, це журналісти, які скинуть кайдани й організують рух опору цензурі, це патріархи національно-визвольного руху, які стануть моральним стрижнем боротьби, це опозиція, яка знайде в собі мудрість об’єднатися. Я також вірю, що наш середній клас, який хоче вільно і успішно розвиватись, і наша молодь, яка народжена в незалежній державі та хоче жити у вільній країні, стануть на захист своєї свободи та свободи своїх родин і друзів.
Ми, українці, будемо міцно стояти за свою незалежну, європейську, демократичну, справедливу країну, за свою гідність та свободу аж до перемоги. Ні в кого немає сумнівів, що якщо вибори в Україні могли би бути чесними, то мафія негайно була б політично ліквідована. На жаль, надії на чесні вибори, ще раз підкреслюю, вже не існує! Але ми не кинемося в тил або в табір диктатури, де непогано годують за зради і послужливість. Ми не маємо на це морального права, бо наша поразка та їхня перемога найгіршим чином змінять Україну та вплинуть на всю Європу.
У багатьох пострадянських країнах уже надовго втрачено час на демократичний розвиток. В Україні — ще ні! Ви вже багато зробили, і ми дякуємо вам за кожен крок, за кожне слово допомоги, але дійте далі! В України є шанс на боротьбу! Не зупиняйтеся! Давайте всі разом не втратимо цей шанс!
А ще я хочу звернутися до моїх рідних українців — як на Батьківщині, так і в усьому світі: прокиньтеся! Повстаньте! Незалежній Україні ніколи не було так тяжко, як зараз! В якому б куточку світу ви не були — гуртуйтеся, знаходьте можливості для спільних дій та протестів. Звертайтеся по допомогу та підтримку для України до урядів своїх країн. Захистіть Україну, захистіть свою землю, віддайте їй зараз частинку свого життя. Зараз вона потребує допомоги своїх синів та доньок по всьому світу.
Я не можу зараз із вами спілкуватися особисто, але я знаю, що ви мене чуєте і що вам усе це не байдуже — так, як і мені. І тут, за ґратами, я відчуваю пульс нашого великого єднання, солідарності, взаєморозуміння України та світу.
Вірю, що це єднання все змінить на краще, це і є наша надія, наш український шанс, шанс на сильну та розширену Європу.
Завжди ваша
Юлія ТИМОШЕНКО
"
Я в прекрасному настрої. Сподіваюся, все буде добре: я просто хочу, щоб у цій країні щось змінилося на краще"
