Існуюча система заганяє українців у рабство

Рабство прийнято вважати пережитком минулого. Але чи так це? Чивідчуваєте ви задекларовану  рівність у правах з усіма іншими?  Як би це не було сумно, рабство все ще з нами. Тут, сьогодні і зараз. Більше того, воно має тенденцію до поглиблення. Хтось цього не помічає, хтось не хоче. А хтось дуже старається щоб усе так і залишилося.  Рабство - це система устрою суспільства, де людина (раб) є власністю іншої людини (господаря) або держави.

У 4 пункті Загальної декларація прав людини ООН розширила поняття раб до будь-якої особи, яка не може з власної волі відмовитися від роботи.

Подивімося на ситуацію в Україні. Згідно з недавнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, у 43,8% українців грошей вистачає лише на їжу, а на придбання одягу практично не вистачає коштів. При цьому 16,2% респондентів стверджують, що їм доводиться істотно економити, тому що грошей не вистачає навіть на їжу. Різке подорожчання основних продуктів харчування, урядові реформи, майбутнє економіки породили у споживачів песимістичні настрої: 60% українців перебувають у стані депресії.  Можновладці прийшли до висновку, що вони, відкрито не називаючи людей рабами, і так зможуть тримати їх у злиднях, голоді і отримувати всю їхню роботу за копійки. Тому в Україні бідні стрімко стають ще злиденнішими, а багатші (за рахунок бідних) ще заможнішими.

 Сучасне рабство приймає витончені форми. Це відчуження народу (громади, населення) від загальнонародної власності, природних ресурсів (копалини, річки і озера, ліси і землі) і територій шляхом несправедливої приватизації (монополізації) прав. Схеми відчуження і володіння реалізуються за рахунок утисків у правах частини населення і соціальних груп. Надприбутки владних «сімей» та наближених до них і неадекватна оплата праці простого народу є характерною ознакою сучасного рабства. Такі утиски в правах ураження в правах застосовуються у рейдерських захопленнях, корупційних схемах і у випадках шахрайства.  Будь-які форми неадекватного застосування пільг та нерівності в розподілі ресурсів є прихованою (неявною, частковою) формою рабського становища певних груп населення. 

 Найголовнішою ознакою рабства в Україні є економічний примус людей до постійної роботи. Сучасний раб змушений працювати без зупинки до смерті, тому що коштів, зароблених рабом за 1 місяць, вистачає, щоб оплатити житло за 1 місяць, харчі за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди тільки на 1 місяць, сучасний раб змушений працювати все життя до смерті. Пенсія також є великою фікцією, тому що раб-пенсіонер віддає всю пенсію за житло і їжу, і у раба-пенсіонера не залишається вільних грошей.

 Не забуваймо також, що через злиденне життя за кордоном вимушені працюювати близько 6 млн. українців, половина з них - на постійній основі. Вони там майже задарма працюють сумлінніше, ніж інші «остарбайтери». А понад 100 тисяч українців пройшли через справжнє (не часткове і не приховане) трудове і сексуальне рабство.

 При цьому населення продовжує терпіти. Отець Орест Фредина (УГКЦ) нещодавно сказав: «Брак милосердя та багато терпіння – ознака рабів. А  Л. Вовенарг висловився так: «Рабство може принизити людей настільки, що вони починають любити його». 

Пора українцям усвідомити, що рабство їх знищить, якщо вони не повстануть проти нього.