Виборчий закон–не мир, а лише перемир’я. Тягнибоку це невідомо?

Олег Тягнибок та Анатолій Гриценко вже здавна волали, що «вони однакові», керуючись власним партійним егоїзмом. 

Вибори, звісно, як такі сенсу не мають – вони будуть обов’язково сфальсифіковані у будь-якому разі. Саме тому поправки до закону про вибори – як наслідок певного співвідношення сил в Україні. Сукупна сила держапарату зараз сильніше, ніж рух протесту з боку народу. Якщо ще додати тиск Заходу, Венеціанської комісії – ми отримуємо той закон про вибори, який маємо. Гарантує він щось? Абсолютно нічого. Треба це знати точно і не продукувати ілюзій ні у себе, ні у виборців. Саме тому, незалежно від даного виборчого закону, опозиційні сили повинні домовлятися передусім проти партії регіонів – як партії люмпенської, узурпаторської, навіть фашистської.  Жодного голосу регіоналам! Саме це гасло повинно буде спрямоване до підприємців, пенсіонерів та найманих працівників. Особливо до силовиків, відставних та тих, хто зараз служить. Новожилов із «Ніхто, крім нас» був правий, коли наголошував, що дії чорнобильців не потрібно було проводити самостійно, без афганців. Тобто – зовсім даремно замість 3 листопада чорнобильці виступили саме 1 та 2 листопада – тим самим подрібнивши власні сили. Більше того – зовсім негаразд, що навіть 3 листопада мітинги проти президента, уряду та Верховної Ради проходили у трьох різних місцях Києва. На жаль, дії Акції «Вперед» на чолі з Наталією Королевською не були синхронізовані з діями афганців та чорнобильців у тому ж самому місці. Наприклад – у Верховної Ради чи Кабміну.  Журналісти з «Обкому» праві, що Адміністрацію президента цілком влаштовує, що увесь гнів афганців та чорнобильців спрямований проти Верховної Ради, потім – проти уряду.  І лише в останню чергу – проти президента Віктора Януковича.Залишимо паркан Верховної Ради у спокої - він свою роль виконав. Кожна соціальна верства і кожна політична чи профспілкова сила визріває поступово – весь час запізнюючись на один-два кроки від необхідного. Лідери тоді вимушені стримувати свої наміри - терпляче чекаючи – поки маси людей усвідомлять наступні значимі цілі.  Головна проблема – лідери опозиційного руху терпляче чекають та готуються до зміни у суспільних настроях – щоб потім втримати рух народу від хаосу в голові та діях. Саме тому, повторюємо – закон про вибори був ухвалений при посередництві країн Заходу, з якими «відморожені» з партії регіонів ще рахуються – бо живуть саме на Заході. Так що зради не було – була вимушена мирна угода, точніше перемир’я – перед наступними протистояннями. «Обурення» цим законом про вибори з боку Олега Тягнибока, Анатолія Гриценка та ющенківців з «Нашої України» - удаване. З метою компрометації опозиції з БЮТ-Батьківщини. Навіть допомоги тій самій партії регіонів та особисто Віктору Януковичу.