«об’єктивні, незалежні та чесні»-у наступі!

 Передусім: треба засвоїти деякі важливі речі:

- опозиція не може більше того, на що наважується народ

- роль опозиції – не так піднімати народ, як долати хаос, дезорганізацію в народному протесті, введення революційної дисципліни;

- роль «об’єктивних» помічників режиму – довести народу, що а) за спиною протестувальників не кращі, ніж ті, хто стоїть перед ними озброєним та погрожує (деморалізація фронту протесту) б) довести, що «влада, диктатура – не така вже й погана» в) малювання фантастичного варіанту – заклик усунути і тих, хто попереду проти народу, і тих, хто разом з ними та керує протестом проти диктатури.

Останнім зараз опікуються Королевська та Кличко.      

1.  Потрібно чітко розуміти: той стан українського громадянського суспільства, який ми зараз спостерігаємо – поки що нездатний чинити опір диктатурі. Якщо суспільство залишиться у тому самому стані, як зараз – вибори будуть неодмінно

а) намальовані

б) «художники» влади будуть надійно захищені усіма силовиками диктатури – як державними, так і «приватними» (простіше кажучи – бандитами на підхваті у диктатури). Немає сенсу перелічувати – які саме силовики будуть служити «художньої творчості» диктатури.

2. Ніякі спостерігачі, ніякі журналісти не вслідкують усі прийоми фальсифікацій – все буде зроблено гранично цинічно, грубо, насильницьки.

У історії військового мистецтва засоби нападу завжди переважали у кінцевому рахунку засоби захисту. Тому засоби маніпуляції та фальсифікації апріорі переможуть. Це треба мужньо визнати. Мужньо, бо мужність починається, коли надія на щасливий кінець мінімальна, або взагалі відсутня.

3. Це означає, що наявність спостерігачів та співчуваючих журналістів необхідна, але недостатня. Потрібні ще загони захисту цих самих спостерігачів, журналістів, кандидатів від опозиції.

Роль загонів самозахисту – подвійна: вони повинні захищати

-  робочі місця дрібних та середніх підприємців, та

-  учасників виборчого процесу до самого кінця виборів.

Підприємці мусять профінансувати ці загони самооборони. Тому, що диктатура все одно знищує підприємців як клас.

4. Отже – треба скористатися двома подіями:

- Чемпіонатом по футболу

- самим процесом виборів.

У цих обох подіях будуть задіяні саме мільйони людей – отже більший відсоток, ніж звичайно, буде задіяний у післявиборчому русі протесту. Приклад країн Європи та Арабського Сходу, Росії та Білорусії показує, що саме вибори здетонували у вирішальні акції народу заради демократичних змін у суспільстві.

5. Проте це буде можливим – якщо Рух Опору Диктатурі проробить тактику протидії усім хитрощам сил влади Януковича по

- дискредитації опозиції

- деморалізації, дезорієнтації народу.

6. Рейтинг влади Януковича зараз найнижчий за ці два роки. Саме тому прибічники цієї влади НЕ будуть захищати її цілі та надбання – усім ясно, яке і кому влада забезпечила «покращення».

Отже, слідкуємо за думкою!, головним завданням «чесних, незалежних та об’єктивних» журналістів, політологів, соціологів та кандидатів «від народу» -навіяти усім думку про нікчемність опозиції, слабкість опозиції, аморальність опозиції….

7. Для цього годяться саме ті, хто відкрито не прокламує свою приналежність до влади та навіть, як Юрій Романенко чи Віталій Портніков, чи Кличко, чи Королевська натякають, що вони саме на боці опозиції…

Але не цієї, а кращої – яка КОЛИСЬ народиться, виявить молоді та симпатичні обличчя.

8. Тому

- першою ознакою прихованих прибічників влади є теза, що «влада – погана, але опозиція – не краща, якщо не гірше»

- другою ознакою такої прихованої підтримки – граничне ускладнення доволі простої картини подій, в якій можна сховати ту ж саму тезу про недолугість, слабкість, та навіть егоїстичність» опозиції.

9. У цьому дуже вправно тренується той самий Юрій Романенко, та донедавна – Соня Кошкіна.

Мимохіть про «слабкість опозиції» просторікує Вікторія Сюмар.

На «Політклубі» нещодавно знову почали паплюжити лідера опозиції Юлію Тимошенко «прибічники опозиції» Віталій Портніков та Мустафа Найєм.

10. Коли «Свобода» Олега Тягнибока почала співпрацювати з Об’єднаною Опозицією «Батьківщини» та «Фронту Змін» - Сергій Лещенко розпочав паплюжити «Свободу» під надуманим приводом в «Українській владі».

У «Лівому березі» Костя Бондаренка та Соні Кошкіної вже не маскуються в ненависті до Об’єднаної Опозиції – аж до втрати почуття не лише смаку, але й моральної пристойності. Через що ціна впливу на громадськість здешевлена.

11. Коли все це не допомагає – задіяли силовиків – генпрокуратуру, СБУ, «Беркут», звичайну міліцію…

Щоб робити «макіяж» опозиції – той, що зробили Юлії Тимошенко (за висловом Дмитра Табачника).

Нам здається, що «гримування» вже час робити самим «косметологам» диктатури. 

Станіслав Овчаренко

svetiteni