Азаров придумав як можна красти мільярди без свідків

Мова йде про законопроект №7532 "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з  питань державних закупівель". За цією овечою шкурою, себто непримітною  назвою, насправді криється не один вовк, а зграя жадібних, наглих  вовкулаків.   Законопроект повністю ламає існуючу  систему державних закупівель. А саме ця система сьогодні дозволяє  українцям отримувати інформацію про розпил державних коштів. Наприклад,  дякуючи існуючій системі закупівель стає відомо про надкоштовні лавочки у  харківському метро по 63 тисячі гривень за штуку. Або престижні  іномарки для мінібосів з урядових контор. Або про мільярди, які йдуть  наліво з шаленою швидкістю. Тобто саме існуюча система держзакупівель  дозволяє хоча б помічати процес розпилу бюджетних коштів. Яких,  нагадаємо, в державній казні дуже небагато. Навіть на пенсії ледве  нашкрібають. Законопроект, ініційований урядом Миколи Азарова, всю цю інформацію ховає. По-перше,  пропонується більше не публікувати дані про розкриття тендерних  пропозицій. Тобто не давати інформацію про те, хто окрім переможця брав  участь у торгах. Хоча саме ці дані дозволяють побачити, що у тендерах  часто беруть участь лише пов'язані між собою фірми. Що дозволяє  змовникам диктувати ціни, викачуючи надприбутки із бюджету. По-друге,  з під дії законодавства пропонується вивести дані про закупівлі  державних підприємств, залишаючи тільки бюджетні установи. Але саме  через держпідприємства проходять найбільші контракти. У першому  наближенні близько трьох чвертей усіх тендерних коштів. На  цьому тлі вже губляться такі цинічні деталі, як дозвіл закуповувати  послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ.  Тобто створюється нова шпаринка для крадіжки державних коштів.  Наприклад, якийсь державний директор буде за несусвітні гроші орендувати  офіс для державного закладу у контори, яку ж він сам і створив. І все  буде законно, але закрито від очей громадськості. Подібного  корупційного щастя в законопроекті повно. Хоча у пояснювальній  записці, підписаній першим заступником міністра економіки Анатолієм  Максютою (це міністерство під керівництвом Андрія Клюєва курує сферу  держзакупіваль) чорним по білому йдеться: "Проект Закону не містить  правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних  правопорушень". Дозволимо собі не погодитись. Хоча б тому, що юристи Верховної Ради рознесли цей проект вщент:  "Вважаємо, що така пропозиція не повною мірою узгоджується з основною  метою цього закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у  сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері,  розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та  ефективного використання державних коштів". Людською  мовою висновки парламентських юристів означають одне: закон, який має  сприяти економії державних коштів, насправді зорієнтований на розбудову  корупції. Азаров та його урядовці хочуть вивести в тінь сотні мільярдів  державних гривень. Є ще одне. Держкомстат з  середини грудня більше не дає інформацію про засновників підприємств.  Чому - це відомо лише керівнику відомства, який наказом від 22 жовтня  2010 року просто прибрав цю опцію з переліку даних, які може надавати  Держкомстат. Дуже не хотілося б думати, що це зроблено лише для того,  щоб ускладнити журналістам шлях до суспільно важливої інформації. Бо  погодьтесь, для громадськості важливо знати, що якийсь чиновник володіє  фірмою, яка отримує гроші від його ж відомства. В  решті решт складається така ситуація. Журналістам, а відтак і всьому  суспільству, різними законами закривають такі можливості: отримувати  інформацію про державні витрати на тендерах, отримувати інформацію про  чиновників-бізнесменів та поширювати її. Чи є це шлях до розбудови  демократичного суспільства? В Європі ця ситуація  виглядає таким чином. З одного боку держава має захищати конфіденційну  інформацію, в тому числі дані про господарюючих суб'єктів. З іншого боку  все що складає суспільний інтерес має бути відкритим. В Європі царює  проста й зрозуміла філософія: скрізь, де є державна копійка, це повинно  бути відкритою інформацією.

http://cenzoriv.net/index.php?name=news&op=readfull&news=1026&topic=17