Як партизани ліквідували Олексія Мозгового.

Вовк передав "Оглядачеві" повідомлення про ліквідацію Мозгового.
      Інформаційний простір підірвала новина про вбивство одного з ватажків терористів — Олексія Мозгового. «Тіні» вже узяли на себе відповідальність за цю ліквідацію. Розкажіть, що там насправді сталося?

Група вийшла в плановий рейд. Нас не скажу, що багато, але і не мало. Розбиті по 3, по 5 по 7 чоловік. Є по 15 чоловік групи у нас. Керує нами одна людина — координує. На жаль, допомоги від нашої армії ми не бачимо. Те, що роздобули тут — з тим і воюємо. Тут багато зброї. Чесно кажучи, добути її не проблема.
Так от. Вишли в плановий рейд. Завдання у нас, як завжди — знищення живої сили супротивника.  У цьому місці ми вже один раз намагалися його знищити, але тоді у нас не вийшло. Цього разу була чітка інформація від місцевих  жителів, що по цій трасі проїжджає керівництво терористів. Ми заклали МОНки (МОН- 50) — і з автоматами АК калібру 7,62 мм, трохи патронів і чекали. З ними їздив мікроавтобус  — в попередній раз його підірвали.  Підірвали біля дороги — і за ним можна було сховатися у разі вибуху міни.
Нас було троє. Всі троє — колишні офіцери спецназу.  У "Тінях" ми вже майже рік.  Їхала машина — підірвали її. Розстріляли тих, хто  міг чинити нам опір. І плюс машину супроводу.
      Їх було 6 чоловік. У всіх  військовий стрій. Те, що зараз говорять, що там були цивільні — неправда. Жодного цивільного там не було. На машині Мозгового номери взагалі стояли «Новороссия». На іншій машині, на жигулях, були луганські номери. Але теж вони усі в військових строях були одягнені. Ну скажіть мені, де цивільні особи супроводжують бойовика? Та ще з автоматами? Вони усі зі зброєю були.
  

Деякі, мабуть, порахували, що ми кудись зникли. І справді — був проміжок часу, коли ми не дуже активно діяли — тому що зрозуміли, що потрібно працювати чітко по цілях. Встановлювати чітко маршрути і потім займатися їх ліквідацією. До речі, тим товаришам я можу сказати одно: нехай не квапляться нам мстити. Ми скоро до них самі прийдемо. Ми скоро прийдемо — і кожен відповість за все, що він зробив. Ми ж тут на місці — ми бачимо це усе. Ми бачимо, як гвалтують жінок, ми бачимо, як розбирають усе, як вивозять. Як знімають навіть двері і їх вантажать і відвозять. Вантажать — і на Росію це усе йде. Ми ж це усе бачимо. Їм все потім повернеться. Все стане на свої місця.
Людей тільки шкода. Дуже шкода. З цим потрібно щось робити, тому що люди голодні. Так, ці сидять і по кафе, і по ресторанах — вони гуляють щодня, бойовики. А народ — ні. Він не гуляє. Ми ж тут часто буваємо, бачимо. Та і люди самі усі бачать. Те, що вони роблять ці постановки, що хтось зібрався і кричить за »Новороссию» — це примітивний спектакль. Це я вам точно кажу, немає у них такої підтримки.
   

  Скажу вам чесно: ми полювали на Мозгового  цілеспрямовано. У нас чітке завдання, поставлене нашим керівником і ми відпрацьовуємо цілі. Чому я і кажу: всі ті, що зараз кричать, що вони нам мститимуть — не квапитеся. Ми самі прийдемо. Ви у нас далі по графіку. Війна закінчиться не тоді, коли ми звільнимо територію, а коли останній злочинець буде покараний. А вони будуть покарані. Вже повірте.