Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
- 17.08.12, 10:26
- Твоя Україна
Павло ТИЧИНА - без цензури (особливо актуально в період нищення ордою українського народу)
Я УТВЕРЖДАЮСЬ
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Сини мої, бандерівці, вкраїнці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На українських нивах, на московських,
на білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я УТВЕРЖДАЮСЬ
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Сини мої, бандерівці, вкраїнці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На українських нивах, на московських,
на білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
25
Коментарі
stepan
117.08.12, 10:50
Проти українського народу розгорнули тотальну боротьбу навіть на території ЗУ, Україна в небезпеці, то ми вільний народ на своїй землі ми поки що живемо ?
Навіщо нам така беззуба свобода ?
Гість: Дон Бассилио
217.08.12, 13:41
У Енакиево зародилася воля,
І вказав нам наш Виктор омріяний шлях.
Краща воля для нас – нами обрана доля,
Наша спільна мета - ваша віра в серцях.
І залежить від нас, щоб у кожній родині
Були наші партійці і сердечне тепло.
Та щасливе життя у єдиній країні,
Віктор - Сонце Ясне в регіонах зійшло.
Регіони України – щастя кожної родини,
Ми крокуємо разом у майбуття.
Регіони України – наша партія єдина
За народ, за стабільність, за любов і життя.
stepan
317.08.12, 13:48Відповідь на 2 від Гість: Дон Бассилио
Гість: Дід Ринат
417.08.12, 14:57Відповідь на 2 від Гість: Дон Бассилио
Гимн Регионов ?
stepan
517.08.12, 15:18Відповідь на 4 від Гість: Дід Ринат
А про парня що вийшов в степь донецкую знаєш ?
Гість: Анна Герман
617.08.12, 15:26
Только тот кто стоял с Виктором Фёдоровичем у истоков может и должен писать о Нём :http://focus.ua/politics/180615/
stepan
717.08.12, 16:34Відповідь на 6 від Гість: Анна Герман
Може ти про парня що вийшов в степь донецкую знаєш ?
stepan
817.08.12, 16:37Відповідь на 6 від Гість: Анна Герман
Elsa von Phil
918.08.12, 09:54Відповідь на 2 від Гість: Дон Бассилио
Подмена сомволов.
Так раньше комуняки говорили.
VChmyriov
1018.08.12, 11:28
Перший куплет
"Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Я цитував у творі на екзаменах при вступі до КДУ після демобілізації з лав РА у далекому 1967 році. Але чомусь, мабуть з переляку, приписав цей твір М.Т.Рильському. І за це отримав всього "задовільно", що перешкодило мені вступити до вузу. Опублікована версія мені раніше не була відома. Дуже дякую за публікацію. Вона дуже актуальна і своєчасна. Недарма П.Г.Тичина вважається класиком української поезії. Особливо геніальні його ранні ліричні твори: "О, люба Інно", рядки: "Серпень з вереснем стискають один одному правиці". Згадуючи Тичину, на пам"ять приходить образ М. П. Солоненка - вчителя української літератури у російській школі № 57 м. Жмеринка.