17 липня цього року його човен, на борту якого було ще четверо, затонув після зіткнення в Азовському морі з патрульним катером російських прикордонників. Про цей інцидент багато повідомляли і українські, і російські ЗМІ зі слів його дружини Марини Ніколаєвої. «Дню» вдалося зв'язатися з Олександром Федоровичем наступного дня після того, як його виписали з лікарні.
За словами 49-річного жителя селища Безіменне (Донецька обл.), він разом зі своїми односельцями вирушив на морську прогулянку. «Ми знали, що морського кордону як такого між Україною і Росією не існує. Від свого берега ми були приблизно в 30–35 км», – починає свою розповідь рибалка. Як тільки вони зібралися повертатися назад, побачили катер російських прикордонників...
«Це була така зустріч, що я її навіть згадувати не хочу. Нас ганяли, як не знаю кого: підрізали, заливали наш катер водою і, крім того, обстрілювали! А потім, коли ми рушили назад, вони якимось чином вийшли нам назустріч, лоб в лоб. Рульовий намагався уникнути зіткнення, але вони підставили нам свій борт, і сталося зіткнення. А вони пишуть, ніби ми їх таранили. Це ж як Слон і Моська! Треба бути божевільним, щоб таранити таке судно! Це свавілля!» – зітхає Олександр.
Після зіткнення, згадує рибалка, він виринув з-під човна. «За волосся я тримав одного зі своїх товаришів, хоча самого вже тягнуло на дно. Схопитися за човен було неможливо – слизько. Потім я побачив у борту дірку і почав до неї просуватися», – розповідає потерпілий. Однак у цей момент товариш, якого він тримав, вислизнув... Сили були на межі.
Тим часом «Мангуст» – катер прикордонників – пройшов за інерцією кілька кілометрів уперед. А коли росіяни помітили, що хтось вижив, повернулися, кинули рятувальний круг.
«Мене підняли в шоковому стані. Я думав, чимось допоможуть, і попросив їх стрибнути, дістати хлопців. Але тоді я ще не знав, що деякі загинули від зіткнення», – розповідає Олександр. Однак браві російські прикордонники, за його словами, відмовилися лізти у воду. «Мені тільки з посмішкою сказали: «Ми зателефонували зараз у МНС – приїдуть і будуть розбиратися», – додає рибалка. За його словами, з МНС приїхали, «коли світив місяць»...
ЗАГРОЗИ, «ІЗОЛЯТОР» І ПОКАЗУШНЕ ІНТЕРВ'ЮПізніше Олександра Федоровича відправили до Єйського порту. У «швидкій» до нього приставили двох охоронців, які потім «охороняли» його і в лікарні...
«Коли я лежав у коридорі перед операцією, до мене підійшли люди з ФСБ і звернулися з добірною матірщиною: «Ти дивись, якщо будеш кирпу гнути, то можемо тобі операцію не робити, а відправити до твоїх хлопців!» – розповідає Олександр.
У Центральній районній лікарні Єйська (Краснодарський край) українцю зробили дві операції. Обидві під місцевим наркозом. Потім поклали під крапельницю. Але навіть у такому стані його допитували. «З мене вибивали такі свідчення, які їм були потрібні. Я не пам'ятаю, що їм говорив, що розповідав. Мені дали лише якісь папери. Я підписував їх. Стан був, як у тумані».
Через три доби українця перевели до хірургічного відділення. «І як ви думаєте, куди мене поклали? Не в палату, а в звичайнісінький... ізолятор! Там був навіть не туалет, а параша! Усе обшарпане, без унітаза, лампа Ілліча горить... І який хірург мене туди поклав? Я розумію, що то все тиснява зверху. Хтось сказав, щоб мене закрили, – і все. Охорона у мене була цілодобово», – додає Олександр Федорович.
Потім рибалка пішов на поправку, став виходити на вулицю. А одного разу до ізолятора прийшов дізнавач. Він запропонував послуги безкоштовного адвоката. Українець відповів, що такої потреби в нього немає, але у відповідь почув, що він підозрюваний і звинувачується у браконьєрстві, що було вилучено стільки-то риби, і він повинен компенсувати збиток на суму 65 тис. руб. «Звідки? Де вони цю рибу взяли? Потрібно було людей шукати постраждалих, а вони шукали сітки, щоб сфабрикувати якнайшвидше справу», – нарікає рибалка.
До слова, Олександра Федоровича звинувачують за ст. 256 ч. 3 КК РФ «Незаконний видобуток (вилов) водних біологічних ресурсів», що карається штрафом у розмірі від 100 тис. до 500 тис. руб. або примусовими роботами на строк до двох років.
«День» зв'язався зі слідчим Дмитром Пербушкіним, який веде справу українських рибалок. Він від коментарів відмовився, пославшись на те, що триває розслідування.
Розповідаючи свою історію, Олександр Федорович згадує ще один випадок. Якось він вийшов на прогулянку, коли раптом до нього підбіг хірург і попросив зайти у відділення – мовляв, зараз приїде телебачення і будуть знімати. «Я йду до себе в ізолятор. А лікар гукає: «Ні, ні – ви повинні бути тут», – і показує на кімнату для ветеранів війни. Там, звичайно, Ташкент – мало не перина, холодильник, телевізор, душова кабінка… Приїхало телебачення. Але на кого це розраховано? Для Росії та України, щоб подивилися, як я тут лежу і який за мною догляд, щоб занадто не хвилювалися?» – додає Олександр. Іронія ось у чому. Тільки-но журналісти виїхали, як українця відправили в його колишню «палату»…
31 липня Олександра виписали. Родичі зняли йому квартиру, найняли адвоката. Що буде далі, він не знає. Ось тільки після виписки погано себе почуває, і каже, що йому необхідно продовжити лікування. «Я не можу піти в аптеку – раптом упаду? Народ подумає, що валяється або бомж, або п'яниця, ніхто не підійде», – додає він.
Якби у Федоровича і були сили, то далі Єйська йому все одно… не можна. «Я дав підписку про невиїзд не лише з Росії, але й з Єйська… Ось таке свавілля тут коїться. Тут усі ніби під ковпаком чиїмось ходять», – каже він.
****
У Генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону консул Василь Сердега сказав «Дню»: «Як з російської, так і з української сторони однозначно оцінити цю ситуацію неможливо. Ми вважаємо, що громадянин України не здійснював правопорушення на території Російської Федерації. Говорити про позбавлення волі немає підстав навіть з російської сторони. У нас була надія на те, що, коли він завершить перший етап лікування, ми заберемо його додому. Але росіяни відмовилися нам його віддавати».
