Чутки

Деякі з них пізніше підтверджуються, інші ні, але їхня цінність полягає у можливості всебічного осягнення українського політичного повійства. Адже як не буває диму без вогню, так і не буває політичних зливів без тих, кому вони вигідні. Загалом часто неможливо відслідкувати зацікавлених осіб, і фактично журналісти стають знаряддям політичних баталій, однак перше правило журналістики каже: будь-яка суспільно важлива інформація має бути оприлюднена.

Скажімо, відома історія з незламним джедаєм Ромчєгом Ландіком мала усі шанси потонути в аналах історії, якби не було людей, зацікавлених у тому, щоб дати Ландіку мзди. Сам Ландік стверджує, що за цим стоїть Єфремов, і деякі джерела підтверджують його слова. Інші джерела кажуть, що Єфремов був лише уповноважений особисто Лідєром контролювати процес покарання неслухняного борця з бл*дями.

Ще одна чутка, але вже останніх днів: Турчинов посварився з Кожемякіним. Ну, не те щоб посварився, просто з призначенням Кожемякіна головою фракції між цими двома спадкоємцями «білої імперї» посилилася конкуренція за контроль над ухваленням рішень, а отже – фінансовими потоками. Поки що Турчинов виграє, оскільки контролює місцеві осередки «Батьківщини», але Кожемякін, як керівник партійної служби безпеки, активно працює над перетягуванням ковдри на себе. Крім того, подейкують, Кожемякін перебуває у дружніх стосунках із біженцем Андрієм Портновим, а також головою Адміністрації президента Льовочкіним. З одного боку це робить його вразливим для внутрішньопартійної критики, з іншого – важливим засобом досягнення компромісів з владою.

Подібні срачі, але ще більш глобальні, відбуваються і у партії влади. «Регіонали» - це конгломерат розріднених бізнес-груп, де панує одвічна ненависть. Своїм корінням вона сягає ще часів лихих 90-х, коли більшість «донецьких» рубалися на смерть за контроль над кожним кіоском із шаурмою.

Особливо глобальний конфлікт розгорівся навколо формування першої п’ятірки списку на парламентські вибори 2012 року. Ставки високі: з великою ймовірністю перший номер списку після виборів посяде крісло прем’єр-міністра. Азарова вже списали з рахунків. Єдина причина, через яку маразматичний дєдушка ще не звільнений – це небажання «регіоналів» міняти козлів на переправі. Але виключно з тих міркувань, що це негативно відіб’ється на рейтингу партії – якщо у випадку з Азаровим взагалі можна говорити про якийсь там рейтинг.

Наступна чутка: на початку лютого українського омбудсмена Ніну Карпачову замінять на більш лояльного до влади кадра. У якості цього кадра називають Гєну Васільєва, колишнього генпрокурора і спеціаліста з пошуку в інтернеті наркотичних речовин для потреб Лідєра. Наразі невідомо, що було першим – чи то Карпачова відкололася від лінії партії і побігла захищати Юлю тому, що її прокинули, чи то її прокинули тому, що вона перебігла на інший бік барикад. Однак, подейкують, Карпачова поповнить список «стихійних» мажоритарщиків, підклавши нехілу свиню комусь із партійних важковаговиків.