Голова Іваничівської РДА на Волині наполягає: щоби отримати роботу, потрібно співпрацювати з владою і вступити до Партії регіонів

Голова Іваничівської РДА у Волинській області Лідія Томашевська ставить умовою працевлаштування на посаду соціального робітника співпрацю з режимом та вступ до Партії регіонів і погрожує депутатам села Литовеж Іваничівського району в разі, якщо його мешканці не підтримають Партію регіонів на виборах. Як розповіла прес-службі Волинської обласної організації ВО "Свобода" мешканка села Литовеж Оксана Крась, соціолог за професією, після закінчення декретної відпустки вона почала пошуки роботи за місцем проживання. "Я почула, що по селах району вводиться професія соціального працівника і подала заяву на цю вакансію. Мені сказали прийти на співбесіду з питання працевлаштування до голови Іваничівської райдержадміністрації Лідії Томашевської, – каже Оксана Крась. – Чиновниця чомусь почала розпитувати мене від якої я партії, чи бува, не від "Свободи". Потім вона заявила: місце є, але отримаєте його за умови, що будете співпрацювати зі мною і підете у Партію регіонів. Я звісно відмовилася. Тоді голова Іваничівської райдержадміністрації сказала, що робота, може й буде, але в іншому селі". Через декілька днів Оксані подзвонили з соціальної служби у справах сім'ї, дітей та молоді і запропонували роботу не за місцем проживання. "Я написала відмову, оскільки в мене маленька дитина і я хотіла б працювати у власному селі. З цією відмовою я пішла на повторний прийом до голови Іваничівської РДА з проханням надати роботу за місцем проживання," – розповідає Оксана Крась. "Я сиділа у неї під кабінетом. Коли Лідія Томашевська побачила мене, вона дуже розізлилася і сказала: "Чого ви тут ходите, сидите, не ходіть і не просіть, не мозольте мої очі! Роботи вам ніякої не дам, бо доніс в мої вуха один депутат, що ви недостойні держслужби. Передайте, своїм сільським депутатам і депутату Любелі (депутат ВО "Свобода" у Іваничівській райраді), нехай тільки спробують не проголосувати за Партію регіонів, то я їм тоді влаштую. Ви мене добре зрозуміли?" – з погрозою в голосі сказала голова Іваничівської РДА. Після цього Оксана Крась залишила приміщення Іваничівської РДА, втративши надію знайти роботу через свої політичні переконання та погрози з боку Лідії Томашевської. Таким чином, посада соціального працівника, яка вводиться у Волинській області і активно розпіарена головою Волинської ОДА Борисом Клімчуком, є одним із інструментів вербування лояльних до режиму людей та забезпечення Партії регіонів потрібного результату на виборах. Прес-служба Волинської обласної організації ВО "Свобода"

Це відбувається у моєму рідному районі.

6–7 липня 2012 року в Мілані в Італії відбулося чергове засідання Бюро Альянсу європейських національних рухів. Серед учасників заходу був керівник міжнародної служби Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Тарас Осауленко.

У засіданні взяли участь представники провідних націоналістичних партій: Національного фронту Франції, Соціально-демократичної партії Бельгії, болгарської партії "Атака", австрійської партії "Свобода", бельгійської партії "Національна демократія", словенської національної партії, португальської національної партії відродження, угорської партії "Йоббік", шведської партії "Національна демократія", італійської партії "Фіама трикольоре", Всеукраїнського об'єднання "Свобода", представники націоналістичних партій Швейцарії, Литви, США, Мальти, Росії.

Перед учасниками засідання виступив голова Альянсу європейських національних рухів (далі – Альянс) Бруно Голніш, який розповів присутнім про наростання потужності національного руху в Європі, який, зокрема, переконливо підтверджується результатами останніх виборів до парламентів та місцевих органів влади Бельгії, Франції, Угорщини, України, Німеччини та Фінляндії.

Бруно Голніш особливо акцентував на тому факті, що завдяки зростаючій підтримці виборців європейських країни від європейських націоналістичних партій сам по собі зникає міф щодо ніби-то підтримки ними ідеології фашизму та нацизму, стає виразно зрозумілим, що це єдиний рух, який голосно заявляє про небезпеки, що приносять національним цінностям і традиціям процеси глобалізації та національної ліберальної демократії.

У виступі Марко Санті, голови бельгійської партії "Національна демократія", наголошувалось на необхідності для членів Альянсу до національних парламентів виносити на затвердження національних парламентів рішень, що побічно стосуються й інших націй, – зокрема, винесення угорськими правими на обговорення та ухвалення антибюрократичних євросюзівських законів дає приклад для їхнього розгляду парламентами інших країн.

На засіданні обговорювався широкий спектр питань – від організаційних до ідеологічних. Зокрема генеральний секретар Альянсу Валеріо Сігнетті поінформував про те, що секретаріат організації провів значну підготовку із реєстрації Альянсу як європейської партії і така реєстрація мусить відбутись найближчим часом.

Одним з головних обговорень стало визначення представництва в Альянсі національних партій від однієї країни, оскільки на даному етапі розвитку на участь в роботі цієї міжнародної організації часто претендують відразу кілька партій. За пропозицією Бруно Голніша було вирішено внести на розгляд учасників пропозицію щодо можливості перебування в Альянсі лише тих партій, які мають або мали раніше своїх представників у національних парламентах. Така пропозиція була підтримана більшістю учасників.

На засіданні відбулися виступи всіх учасників-представників націоналістичних партій європейських країн, які порушували найбільш важливі питання національного руху. Більшість представників національних партій говорили про необхідність вжиття термінових заходів проти масованої імміграції до їхніх країн, про введення обов'язкових предметів з вивчення засад національної ідентичності або національної культурології в навчальних закладах країн Європи.

Керівник міжнародної служби ВО "Свобода" Тарас Осауленко поінформував представників національних партій-членів Альянсу про спроби нео-шовіністів проштовхнути в українському парламенті закон, що зводить державну національну українську мову до статусу колоніальної, та про боротьбу ВО "Свобода" у ці напружені дні за відстоювання права українців використовувати українську мову як єдину державну в Україні. Як з'ясувалось, більшість учасників засідання були вже поінформовані про політичну кризу в Україні із міжнародних ЗМІ і уважно стежили за розгортанням подій в Україні, висловлюючи свої симпатії українцям у їхній боротьбі за національні права.

Для підтримки Всеукраїнського об'єднання "Свобода" у відстоюванні інтересів національних прав українців одне з наступних засідань Бюро Альянсу європейських національних рухів вирішено провести восени цьогоріч в Україні.
Прес-служба ВО "Свобода"

Оппозиция сдала свои позиции.

Об этом в комментарии Gazeta.ua сказала депутат Львовского обласноснои совета от ВО "Свобода" Ирина Фарион.

"Это будет мобилизовать украинцев на противостояние с колониальными властями. Не буду гадать, подпишет ли Янукович законопроект. Но что оппозиция подписала себе приговор - это могу утверждать. Я призвала оппозицию сложить мандаты и обнулить списки, чтобы исключить этот законопроект. Вчера в прямом эфире Яворивский ( председатель комитета по вопросам духовности и культуры. - ред.) уверял, что законопроект не будет вынесен на второе чтение. Это свидетельствует о чем? Некомпетентность оппозиции, договоренность с уголовным большинством в парламенте, или полное падение. Это народ должен сам определить. Но это был последняя лакмусовая бумажка для оппозиции на возможность противостоять власти", - отметила политик.

Фарион рассказала, что "Свобода" собиралась привезти в Киев более 5 тысяч человек.

"Мы собрали более 5 тысяч анкет людей, которые готовы были ехать в Киев в день принятия законопроекта. Поскольку были уверены, что законопроект не будет внесен в повестку дня, поэтому не выехали на акцию протеста. Значит уже будем формировать группы людей, которые будут контролировать соблюдение государственного статуса украинского, так как посягнули на святая святых - на душу ", - отметила" свободовка ".

По ее словам, среди этнических русских и русскоязычных украинцев есть львиная доля таких, которые не воспринимают законопроект.

"Это голосование однозначно руководствуется из-за пределов Украины. Не зря первое чтение законопроекта российская Государственная Дума встретила аплодисментами. Если у нас есть рабы, которые пишут законы под хозяев, то не вся украинская община является рабской", - добавила Фарион.

Ирина РЕРИХ
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/politics/_farion-oppoziciya-podpisala-sebe-prigovor/443812">Gazeta.ua</a>

20 березня 2012 року в Кіровограді у Будинку вчителя відбулася зустріч-лекція члена політради ВО "Свобода" Андрія Іллєнка з міським осередком Всеукраїнського об'єднання "Свобода" та прихильниками партії.

Зала, у якій відбулася зустріч, була вщерть заповнена охочими поспілкуватися з Андрієм Іллєнком. Лідер київських націоналістів наголосив: "На сьогодні "Свобода" – це єдина в Україні партія класичного типу, що має чітко визначену ідеологію і ставить за мету досягнення соціальної і національної справедливості. Більшість інших партій обслуговують інтереси кримінально-олігархічних кланів, не маючи під собою жодного ідеологічного підґрунтя. Тому ці партії непослідовні, там процвітає зрадництво і обман. Через це серед громадян є величезна зневіра в політиці і політиках. І саме завдяки корінній відмінності "Свободи" від інших партій, ідейності і послідовності, ми намагаємось зламати цю стіну несприйняття".

Андрій Іллєнко спростував деякі стереотипи щодо ідеології націоналізму: "Побутує хибна думка, що націоналізм стосується лише гуманітарної сфери, зокрема захисту мови, культури, історичної пам'яті. "Свобода" переконливо засвідчує: націоналізм охоплює усі сфери, адже соціальні і національні потреби є нерозривними".

Говорячи про порядність політиків, Андрій Іллєнко наголосив: "Про "чесність" торочить кожен зрадник і "політична проститутка". Ми ж говоримо про факти. Зараз у місцевих радах різного рівня працюють близько двох тисяч депутатів-свободівців. І жоден із них не став перебіжчиком, зрадником, корупціонером. Це пояснюється тим, що до партії ми приймаємо лише тих, хто повністю сповідує наші ідейні переконання. Для свободівців зараз встановлена висока моральна планка, і її треба підтримувати. Якщо представники, наприклад, Партії регіонів крадуть, брешуть, вбивають, то це нікого не дивує, люди про це знають і навіть продовжують голосувати за них. Якщо ж свободівець зробить якийсь негідний вчинок, то це буде надзвичайно сильний удар по партії, який може нанівець зруйнувати все те, що ми так довго здобували. Тому зараз ми, як сапери на війні, можемо помилитись лише один раз".

Крім того, лідер Київської "Свободи" звернув увагу на те, що у партії є унікальний історичний шанс потрапити до парламенту і сформувати там першу націоналістичну фракцію. Тому він закликав присутніх взяти участь у виборах в якості спостерігачів і членів виборчих комісій, аби не допустити фальсифікацій і зберегти кожен голос, який буде віддано за ВО "Свобода".

Керівник виборчого штабу "Свободи" в Кіровоградській області Руслан Андрійко розповів про можливі проблеми й фальсифікації, що їх слід чекати націоналістам на прийдешніх виборах, та методи боротьби з ними; закликав симпатиків націоналістичної політсили допомагати "Свободі" у боротьбі з нинішнім режимом.
Прес-служба ВО "Свобода"

"Сьогоднішні наші рішення мають бути категоричними у ставленні до Партії регіонів, яка нічого спільного ні з українською землею, ні з українськими цінностями, ні з гуманітарними цінностями не має". Про це заявила депутат Львівської обласної ради від ВО "Свобода" Ірина Фаріон на акції протесту під стінами Львівської облдержадміністрації 13 березня.

У своєму виступі Ірина Фаріон зазначила:

"Рада бачити різні знамена на цій площі і сподіваюся, що ми маємо спільну ідеологічну платформу, бо без спільної ідеологічної платформи будь-які об'єднання мають механічний характер. Зрештою, суть не в об'єднанні, а суть у вірності тим цінностям, які ми з вами сповідуємо. Оскільки значна частина нашого суспільства змаліла до такої міри, що обрала орду на чолі держави, нам доводиться усвідомлювати водночас і нашу внутрішню слабкість, певною мірою недорослість частини суспільства до усвідомлення того, що таке держава. Це означає, що побороти ці слабкості можна одним єдиним способом – виходити на масові акції протесту.

Те, що відбувається біля стін обласної ради – невеличка прелюдія, розгін нації у великому повстанні, яке абсолютно неминуче, якщо ми не хочемо, щоби ця кримінальна орда остаточно нас захопила. Те, що я сьогодні слухаю як депутат, що наче називають звітом, – це смішно, шановна громадо. Адже, починаючи із цього депутатського скликання, коли ця орда окупувала нашу землю, вони не готові виходити до народу зі звітом, розпорошують його на управління і пропонують нам примітивні галузеві звіти. Це означає, що ця влада абсолютно непрофесійна, абсолютно кримінальна і панічно боїться нашого прямостояння та протистояння.

Шановна громадо, я думаю, час усвідомити, що абсолютно від кожного з нас, на своєму робочому місці чи деінде залежить, чи віддамо ми цій банді владу чи ні. Сьогоднішні наші рішення мають бути категоричними у ставленні до Партії регіонів, яка нічого спільного ні з українською землею, ні з українськими цінностями, ні з гуманітарними цінностями не має. Зважте на те, що в Україні немає віце-прем'єра з гуманітарної політики, зважте на те, що фундаментальні галузі на зразок освіти, культури спущені на людей типу Гані Герман – це означає абсолютну та повну кризу цієї влади. Все те, що вони зараз роблять, називається агонією, те, що пропонує Янукович та його банда, – це навіть не примітивний соціальний популізм – це просто тупість та безвихідь.

Чесно кажучи, це нецікавий суперник, чесно кажучи – нецікавий опонент, чесно кажучи, огидно з ними змагатися, але якщо ми добрели до такого краю, що треба змагатися саме з такими, то іншого виходу в нас немає. Підтримаймо морально одне одного! Розуміймо, що це тільки прелюдія до нашого повстання та будьмо одержимі нашою ненавистю до зла та любов'ю до правди. Ми все здолаємо, адже це наша земля! Егоїстична, егоцентрична і радикальна нація відвойовує своє місце під сонцем. Припинімо наші сентиментальні штучки, припинімо демонстрування цієї добрости, яку ми часом бачимо з екранів телебачення. Ставаймо наступальними, адже ми маємо блискучий приклад попередніх наших поколінь, єдине, що нас направду може об'єднати – це прагнення повстати проти цієї орди".
Прес-служба Львівської обласної організації ВО "Свобода"

20-річний киянин Кирило Дегтярьов, який обвинувачувався у вбивстві громадянина Республіки Конго, і якого минулого тижня виправдав суд, розповів, як з ним поводилися під час ув'язнення в СІЗО.

Кирила цитує "Кореспондент" із посиланням на "Сегодня".

Молодий чоловік провів чотири роки в Лук'янівському СІЗО в очікуванні вироку. Прокуратура вимагала для нього 15 років позбавлення волі.

За словами Дегтярьова, він не вбивав громадянина Конго, а лише допоміг донести його до поліклініки.

"Ми йшли з одним Е. (єдиний, хто дав свідчення проти Кирила. - ред.) по вулиці, і почули крики. Назустріч йшов темношкірий хлопець і кричав. Ми подумали, що він п'яний, і не звернули уваги. Потім ми почули, що хтось впав за спиною. обернулися, там уже стояли троє чоловіків і жінка. Ми повернулися і запропонували донести потерпілого до поліклініки, нам допомагали двоє чоловіків. Приїхала швидка та міліція, у нас з одним взяли свідчення, відвезли в міліцію. Звідти мене забрала мама ", - розповів виданню Дегтярьов.

За словами Кирила, його кілька разів викликали в Шевченківське РУВС, де він давав свідчення. 23 лютого йому зателефонував знайомий і сказав, що його викликають у РУВС, і попросив сходити з ним, пише газета.

"Я пішов, довго чекав внизу, потім мене попросили піднятися в кабінет. Наділи наручники і сказали, що це я вбив того африканця. Я доводив, що не винен, мене почали бити і примушували дати свідчення проти себе. Люди в штатському викручували мені ноги, душили моїм же шарфом, жбурляли по кабінету. Я благав їх повірити мені, але ніхто мене не слухав. Я добу тримався. Тоді мені стали погрожувати найстрашнішим, що мене морально зломить. Я зрозумів, що більше не витримаю і сказав, що напишу все, що вам треба. Під диктовку написав явку з повинною ", - розповів Сегодня Дегтярьов.

За словами адвоката Дегтярьова, Світлани Криворучко, в міліції його матері говорили, що Кирила у відділенні немає.

"Тільки через добу, коли випустили Б. і знайому дівчину В., сім'я дізналася, де Кирило. Зі свідків у міліції теж взяли свідчення, але суд зараз встановив, що вони їх дали під психологічним і фізичним тиском, і змушені були обмовити Кирила. На суді свідки теж розповідали, як їх примушували дати свідчення ", - сказала виданню Криворучко.

Адвокат також розповіла, які докази провини Дегтярьова надало слідство.

"Перший доказ - явка з повинною. Але судом встановлено, що текст був написаний під диктовку явно дорослою і юридично освіченою людиною. Підліток у 16 років не може писати такі фрази" з корисливих спонукань "," заподіяння тяжких тілесних ушкоджень "і т. д . Слідство не хотіло бачити нестиковок у справі. Наприклад, у квартирі Кирила були вилучені чотири ножі. Перша експертиза показала, що одним з них - мисливським - загиблому завдали всі 32 рани. Але в свідченнях Кирила, даних під диктовку, було написано, що Кирило ніж викинув. Так як же він опинився вдома? Друга експертиза, яку призначив суд, на 100% підтвердила - удари наносилися не цим ножем! Й інші вилучені в квартирі Кирила ножі теж не підійшли. На одязі Кирила не виявили слідів крові. Як це можливо при такій кількості ударів ножем? Показання інших свідків зовсім не співпадають зі свідченнями одного Е., який обмовив Кирила ", - пояснила Криворучко.

У прокуратурі в свою чергу сказали виданню, що стосовно затриманого тортур не застосовували.

"Суд не врахував свідчення другого обвинуваченого, який вказав, хто наносив удари. Що стосується свідчень інших свідків, то всі давали їх залежно від особистого сприйняття подій, того, як далеко вони були від місця злочину. Скарги на застосування недозволених методів слідства перевірені, але не підтвердилися", - сказала газеті начальник відділу міськпрокуратури Наталія Сьома.

За її словами, правдивість первинних свідчень Кирила, що він скоїв вбивство, підтверджено психологічною експертизою.

9 лютого Шевченківський районний суд виправдав 20-річного Кирила Дегтярьова, який був затриманий чотири роки тому за підозрою у вбивстві громадянина Республіки Конго.

"Суспільство поставило владу на коліна в Інтернеті. Тепер важливо, щоб ті сотні тисяч громадян, які вчинили спротив владі, сидячи за своїми комп'ютерами, вийшли на вулиці і здійснили реальну революцію" – заявив лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок під час програми "Шустер LIVE" 3 лютого 2012 року, коментуючи події навколо закриття популярного файлообмінника "Eх.ua" та падіння сайтів влади і Партії регіонів. Також Олег Тягнибок зазначив: "Події навколо Ех.ua стали лише приводом, який засвідчив градус суспільного незадоволення будь-якими діями режиму. Влада, що повсякчас демонструвала свою "силу" у боротьбі з суспільством, в один момент виявилася безсилою проти згуртованої дії простих українських громадян. Блокування урядових сайтів – це ще, звісно, не революція Це бунт. Та й очевидно, що віртуально перемогти режим неможливо. Однак це вже – перемога суспільства. Це свідчення того, що з цією владою можна боротися і перемагати. Це – повернення надії для багатьох, хто був затьмарений удаваною "силою" режиму. Тепер необхідно зробити все, щоби віртуальний спротив перевести в реальну боротьбу. Сотні тисяч людей, що поставили на коліна провладні сайти, тільки-но вийдуть на вулиці – і влада впаде. Представники влади тиснуть на "мораль" та наголошують на нібито незаконних діях учасників Інтернет-спротиву. Але владі потрібно нагадати, що вона сама постійно порушує Конституцію і закони. Влада сама позбавила суспільство законних методів протесту, забороняючи акції через "ручні" суди, обмежуючи права громадян навіть без наявності судових заборон, як це було під час святкування річниці Незалежності 24 серпня 2011 року, проводячи репресії проти партійних та громадських активістів, фабрикуючи проти учасників протесту справи та кидаючи їх за ґрати. Тепер влада отримала адекватний опір і згадала про "мораль" та "закон". Спочатку влада повинна діяти згідно з Конституцією та законами, і лише потім – вимагати чогось від народу. Режим апелює до дотримання авторських прав, а у владних кабінетах повсюдно користуються піратськими програмами та контентом. У цій ситуації постає ще одне важливе питання: як можна жити у державі, в якій влада навіть не здатна захистити власні сайти? Тому суспільство повинно зробити усе, щоби швидше усунути цей небезпечний та некомпетентний режим".

Прес-служба ВО "Свобода"

Ось це я називаю "чітка позиція", а не ліберальне жування шмарклів.

Останні події, що відбуваються в Донбасі, показують цікаву тенденцію. Чим нижче падає рейтинг правлячої Партії регіонів, тим активніше і нахабніше поводяться всілякі проросійські рухи і ... Компартія України. Шматок, залишений регіоналами, великий. Останні соцопитування дають їм підтримку 20-25% виборців. І це в базовому для них регіоні, де на всіх останніх виборах було не менше 65% "за" ПР. Але й підтримка практично всіх опозиційних сил не зростає. Найбільш високі темпи росту популярності на фоні решти решти політичних партій показує Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Підтримка націоналістів збільшилась у 3-5 разів порівняно з місцевими виборами 2010 року. Хоча поки що свободівці в групу лідерів симпатій виборців Донбасу не входять, до осені 2012 року все може змінитися.

Той шматок електорального пирога – 30-40% голосів, який залишився після відтоку симпатиків ПР, багатьом не дає спокою. На клоунів з "Руського блока", "Донецькой рєспублікі" і їм подібних організацій можна було б не звертати уваги, якби не всіляка підтримка їхніх "акцій" з боку чинної донецької влади. Так Донецька міська адміністрація, дозволивши 4 листопада так званий "російський марш", заборонила анонсовану на той самий день акцію "Свободи". 22 січня на День Соборности, представники міліції забороняли піднімати державні (!) прапори учасникам акції на мосту через р. Кальміус. А годиною раніше від міської адміністрації до пам'ятника Пушкіну пройшла купка громадян з прапорами РФ. І в першій, і в другій акції брало участь по 40 осіб, звезених з усієї області, і особливої уваги ці клоуни не заслуговують.

А от донецькі комуністи останніми місяцями активізувалися. Враховуючи місцеві реалії, а саме найбільшу порівняно з іншими регіонами "совковість" населення, комуністи вирішили відщипнути чималий шматок пирога. І нарешті відігратися за десятиліття других ролей.

Ще до кінця 90-х минулого століття Донбас був головною вотчиною КПУ, її базовим електоральним ядром. Однак на початку "нульових" міцним "господарникам", загартованим у боях з переділу власності і які, щоб просунутись у владу, створили свою партію (спочатку одного регіону), вдалося потіснити комуністів. При чому використовуючи для цього їхню ж зброю – демагогію. Комуністи, отримавши гарні "відкупні", змирилися і були задіяні лише на підтанцьовках.

2012-й – рік парламентських виборів. Рейтинг "регіоналів" стрімко падає, і КПУ вирішила відвоювати втрачені позиції. Не особливо напружуючись у виборі консолідуючої колишніх "сталіністів" ідеї, комуністи оголосили справжню війну Донецькій обласній організації ВО "Свобода".

Приводом послугував успішно проведений націоналістами в Горлівці (вперше на Донбасі) факельний Марш на честь Дня народження Степана Бандери 1 січня.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/026861/ ) Комуністам знадобилося цілих 17 днів, щоб відійти від святкових застіль і усвідомити навислу над "священною" донецькою землею "загрозу". 17 січня головний донецький комуніст, народний депутат України М. Кравченко скликав прес-конференцію, проанонсувавши тисячні мітинги-протести проти "фашистських молодчиків", які наважилися пройти по головному проспекту Горлівки. Червоний мітинг у Горлівці перетворився в циркову виставу. Замість обіцяної "тисячі" були присутніми менше двохсот учасників, звезених з усієї області чотирма великими автобусами "Ікарус".

Словесне лушпиння червоних шаманів не витримували навіть звиклі до всього донецькі журналісти. Горлівські активісти ВО "Свобода" спокійно роздавали того дня у центрі міста (недалеко від місця проведення комуністичного мітингу) свою партійну газету. Я сам на деякий час відвідав те дійство, щоб дати інтерв'ю ТРК "Донбас". Враження були жахливими. Ніби на дворі не друге десятиліття ХХІ століття, а 70-ті роки минулого. Моторошно від того, що ці червоні мастодонти можуть і далі представляти народ України у Верховній Раді.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/027256/ )

На тій же прес-конференції М.Кравченко сказав, що 22 січня в Донецьку, в День Соборности України, може відбутися зіткнення націоналістів і прихильників КПУ. "Я попереджаю, що влада грає з вогнем. Якщо вони хочуть отримати на тлі цих зіткнень кров, вони її отримають", - прямо заявив він.

День Соборности України частина донецьких "свободівців" вирішила відзначити мітингом і маршем в Артемівську. Прибувши на місце, націоналісти з подивом побачили розділену навпіл площу, одну половину якої зайняли люди під червоними прапорами. Місцева адміністрація вирішила зіграти в рулетку, дозволивши комуністам проводити мітинг одночасно з ВО "Свобода". П'яні і агресивні молодики в червоних накидках намагалися перекричати виступаючих на мітингу "свободівців", ображали, лізли в бійку і всіляко провокували. Апогей настав, коли патріоти вишикувалися і почали запланований марш. Молоді "комуністи" (або бойовики?) перекрили вулицю, в нас полетіли яйця. Особливо активна групка кинулась ламати держаки прапорів і забирати самі прапори. Лише витримка і спокій націоналістів не дозволили конфлікту перерости в криваву бійку. Ми мовчки прорвали заслін комуністів і рушили по маршруту. Лише після цього міліція, посилившись підкріпленням, змогла трохи відтіснити біснуватих комуністів.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027251/ )

Через тиждень 29-го січня країна вшановувала пам'ять загиблих в нерівному бою з більшовицькими військами Крутянців. Донецькі націоналісти планували провести урочисті заходи у Горлівці. Було завчасно подане повідомлення, розміщений анонс на партійному сайті, запрошені побратими з інших міст області. Мітинг мав розпочатися молебнем, який погодився відслужити на площі перед погруддям Шевченка священнослужитель Української Православної Церкви Київського Патріархату о. Сергій.

Але "вилізли" зі своєю заявкою комуністи. Вони повідомили міського голову, що того ж дня 29-го січня планують проводити "защіту памятніков Совецькой епохі от прєдставітєлєй ВО "Свобода" …(і) нєдопущєнія факельного шествія неонацістов (?!) по уліцам Горловки". Аби додати солідності у заявці комуністів було написано, що в акції візьме участь народний депутат від КПУ Євген Волинець, депутати-комуністи Донецької обласної ради та анонсовано аж 300 учасників. Для підвозу такої кількості людей з інших міст області комуністи знову, як і 18-го січня, замовили автобуси. Використовуючи довідку, що міліція не гарантує правопорядку (?!), горлівський міський голова звернувся до Донецького адміністративного суду з позовом про заборону всіх акцій у місті Горлівка 29-го січня. Суд, який відбувся у суботу 28-го січня, частково задовольнив позов горлівського мера та заборонив і комуністам, і "свободівцям" анонсовані акції

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027411/)

Передбачаючи, в принципі, такий розвиток подій, ми завчасно подали повідомлення і в Донецьку міську адміністрацію про проведення мітингу та маршу на честь Героїв Крут у Донецьку. Але увагу на ній не акцентували. І комуністи її "проґавили". Наша заявка виявилася єдиною, тому підстав для заборони акції у влади не було. Більше 30 націоналістів зібрались біля центрального корпусу Донецького Національного Університету та з державними й свободівськими прапорами пройшли маршем центром Донецька до пам'ятника Тарасу Шевченку. Але без провокацій і силового протистояння знов не обійшлося. Купка відморозків з "Донецькой рєспублікі" та з організації "Ніхто крім нас" весь час намагалась перешкодити маршу, влаштовувала бійки з націоналістами та представниками донецьких ЗМІ.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027431/

Та http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027433/ )

У зв'язку з останніми подіями виникає маса запитань.

Стосовно "5-ї колони", до якої належать всілякі "рєспублікі" і "блокі", все зрозуміло: їх мета – "федералізація", а потім розвал, української держави і її поглинання північно-східним сусідом. Такі організації підживлюються ззовні, і, поки йдуть ресурси, вони існуватимуть. Втішає те, що навіть тут, на Донбасі, вони не знаходять суттєвої підтримки серед населення. Питання в іншому: куди дивиться СБУ та чому цих маргіналів так підтримує донецька влада? Не дають спокою "сєверодонецькі" заклики?

Стосовно Компартії України ті ж питання. На додачу – чому ця українофобська політична організація, яку давно і з задоволенням поховали практично на всій території країни, раптом активізувалася на Донбасі? Чому мішенню її нападок обрана саме "Свобода"? Хто фінансує всі ці вояжі автобусів по області? Хто (бойовики, спортсмени, працівники охоронних фірм) одягає червоні балахони в марній надії налякати націоналістів? Хто витягнув з нафталіну ці старі ляльки і почав смикати за ниточки? Нинішня окупаційна донецька влада чи ляльководи з сусідньої держави?

Ми на своїй, Богом даній, землі! Донбас, Дике Поле - старовинні козацькі рубежі нашої України. І ми Донбас не віддамо!
Ігор Славгородський,
 голова Горлівської міської організації ВО "Свобода"

Нещодавно відбувся з‘їзд Всеукраїнського об‘єднання "Свобода". Було, зокрема, внесено зміни до "Програми захисту українців", яка по суті є політичним маніфестом партії. У розділі IV "Громадянство і міграція. Право на Батьківщину та захист життєвого простору", говориться: "Ухвалити новий Закон про громадянство, згідно з яким громадянство надаватиметься тільки тим особам, що народилися в Україні або є етнічними українцями, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні". До цього пункту додано: "Дозволити особам, народженим в Україні від іноземців або осіб без громадянства, набувати українське громадянство після досягнення повноліття лише за умови вільного володіння українською мовою, знання української історії та змісту Конституції України". Хотів би зупинитися на цій зміні детальніше. Є два різні підходи при наданні громадянства – "право крові", точніше, "батьківської крові" (латинською "ius sanguinis"), і "право землі" або право території (латинською "ius soli"). Практика надання громадянства країни, де народився, тобто "права території", поширена у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, тобто в країнах, населення яких складалось з іммігрантів. В європейських країнах, таких як Франція, Німеччина, Італія переважно використовується принцип "батьківської крові". Наприклад, якщо в Італії дитина народилася від батьків-іммігрантів (негромадян Італії), то вона отримує громадянство своїх батьків і до 18 років вважається в країні іноземцем. При досягненні повноліття протягом року вона має право на отримання італійського громадянства і відмову від попереднього. Однак набуття громадянства Італії не є автоматичним, бо слід документально підтвердити постійне проживання в країні упродовж 18 років і легальне перебування батьків. Останнім часом у зв'язку з економічними та соціальними проблемами, які спричиняє масова імміграція, в країнах Європи і в США загострюються дискусії на цю тему. Американські сенатори-республіканці наполягають на перегляді 14 поправки до Конституції США, що дає право громадянства будь-кому, хто народився на території країни… Ініціатива відображає незадоволення консервативних американців потоками мігрантів, зокрема нелегалів, чиї діти за чинним законом стають повноправними громадянами США. "Не знаю, про що думали автори поправки, але навряд чи про те, щоб будь-хто міг прилетіти з Бразилії, народити дитину, а потім повернутися з цією дитиною додому, зробивши цю дитину назавжди громадянином США", – заявив конгресмен-республіканець. В Італії наприкінці минулого року розгорілась жвава дискусія на цю тему, коли Президент Італії Джорджо Наполітано закликав парламентарів змінити чинний закон про громадянство і надавати італійське громадянство дітям іноземців з моменту народження Але рішучий спротив з боку консервативних і націоналістичних партій поховав цю ідею. Націоналісти з "Північної ліги" закликали розв‘язувати економічні проблеми країни, а не проблеми іммігрантів. "Ці розмови про надання громадянства дітям іноземців, народженим в Італії, починаються з тією метою, щоби потім надати право голосу на виборах іммігрантам, і таким чином вплинути на результат політичних виборів", – зазначив Марко Раґуццоні. А ось в Україні все навпаки. Закон України "Про громадянство України " прямо говорить: "Особа, яка народилося на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства одного з батьків, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином України з моменту народження". Причому, якщо до 2005 року цим правом користувалися лише іноземці, які постійно проживають в Україні (тобто майбутні громадяни України), то з 16 червня 2005 року ця норма закону стала поширюватися також на всіх іноземців, які перебувають в Україні на законних підставах. Це такі категорії іноземців: - студенти, які тимчасово перебувають Україні з метою навчання, - особи, які мають дозвіл на тимчасове працевлаштування, - особи, які є біженцями та шукачами притулку в Україні, - громадяни СНД, які користуються правом безвізового в'їзду до України. Цією нормою широко користуються іноземні студенти, які здобувають в Україні освіту. Це переважно громадяни Китаю та В'єтнаму. За останні роки в країні відбувся справжній вибух народжуваності серед цих спільнот. Точні цифри щодо частки іммігрантів в загальній кількості новонароджених невідомі, бо в РАГСах діти від іноземців і від українських громадян обліковуються не окремо, а спільно. Міністерство юстиції роз'яснює: "…не передбачено окремих статистичних даних щодо кількості народжених від іноземних громадян та осіб без громадянства". Чому іноземці прагнуть отримати для своєї дитини громадянство України? Тому що, відповідно до Закону України "Про імміграцію", право на імміграцію до України поза квотою (тобто першочергово, за спрощеною системою), мають батьки новонародженого громадянина України. Та й це ще не все – право на імміграцію (правда, в межах квот) мають близькі родичі громадянина України: дід та баба, брати і сестри. Таким чинам, за два-три роки одна дитина здатна "перетягнути" до України від двох до десяти нових іммігрантів. З вищевикладеного виходить, що підхід націоналістів до проблеми надання громадянства має ґрунтуватись виключно на "праві крові". Тобто дитина має наслідувати громадянство своїх батьків.

Сергій Удовиченко

Товариство, згідні з тезою?