Пікантне минуле...

У сучасному суспільстві у молодят значно більше свободи, ніж було кілька століть тому, адже можна провести своє весілля як заманеться. А раніше існувало безліч обмежень та правил. Наприклад, було не прийнято одружуватися в суботу і одягати під вінець білу сукню. А свідком найчастіше призначався зовсім не найкращий друг і навіть не родич. Ми покопалися в традиціях минулого у пошуках найнесподіваніших весільних чудасій.

У давнину як шафер (він же свідок з боку нареченого) часто виступав не друг і навіть не родич. Виконувати цей обов’язок запрошували справжнього професіонала — найкращого фехтувальника. Його завдання полягало в тому, щоб запобігти можливому зриву весілля.

 

Хендфастинг – це пробний шлюб, який укладався на рік і 1 день. Якщо за цей період сімейні відносини не склалися, союз міг бути анульований. А якщо за цей час не народилися діти, то подружжя, що не відбулося, отримувало можливість знову заводити сім’ю з кимось іншим.

 

До XIX століття на весілля одягали будь-яку нову і красиву сукню, переважно яскравого кольору. А іноді й чорну, бо білий був непрактичним та вважався жалобним. Тому найпопулярнішими були зелений (символ юності) та синій (символ чистоти) відтінки.

Мода на білі сукні з’явилася лише близько 180 років тому після того, як газети опублікували звістку про весілля королеви Вікторії, яка обрала для церемонії вбрання з білого атласу.

 

У Середньовіччі шлюб не вимагав присутності свідків і міг зовсім не реєструватися. Щоб укласти шлюб, достатньо було лише вимовити клятву. При цьому не мало значення, чи це відбувалося вдома, на вулиці, у лавці чи під час поїздки. Тому будь-яка жінка могла стати дружиною прямо посеред вулиці.

Надалі через складність доказу факту одруження між простолюдинами (чим користувалися з корисливою метою як чоловіки, так і жінки) поступово стала обов’язковою присутність реєстратора.

Передача посагу була невід’ємною частиною весільного обряду у багатьох культурах упродовж століть. Раніше він був умовним даром сім’ї нареченого та збирався батьками дівчини. Посаг вручався обов’язково і міг істотно збільшити привабливість нареченої в очах сватів незалежно від її зовнішніх даних. У той же час він слугував запорукою гарного поводження з дружиною. Якщо в шлюбі чоловік образив її або взагалі сталося розлучення, то всі подарунки, зроблені сім’єю нареченої, поверталися назад.

 

У середні віки весільний букет робили з часнику та базиліку, і він був життєвою необхідністю. З його допомогою наречені захищали гостей від запаху свого немитого тіла.

 

На весіллях було прийнято обігравати подачу частування на честь утворення нової пари. Наприклад, у Стародавньому Римі над головою нареченої розламували пшеничний чи ячмінний хліб. У середньовічній Англії пекли пряні булочки, клали їх одна на одну, і молоді мали обнятися над ними.

Солодкі пироги з чимось на зразок глазурі з’явилися тільки в XVI столітті, коли цукор став доступнішим.

 

Вибір дати весілля залежав від різних повір’їв, наприклад, пов’язаних з днями тижня. Англійський фольклор свідчить, що середа – найкращий день для створення сім’ї, понеділок обіцяє багатство, вівторок – здоров’я, а ось субота – найневдаліший день для одруження.

 

У давнину існувала думка, що фата робить наречену схожою на полум’я свічки, оскільки обволікає її цілком. Головною метою створення подібного образу було відігнати злих духів, які могли загрожувати нареченій, зіпсувати особливий день та весь захід.

Крім того, оскільки багато шлюбів укладалися за розрахунком, довгі фата та шлейф були обов’язковими атрибутами наречених, яких видавали за старих. Об’ємні тканини не дозволяли дівчатам втекти з-під вінця, оскільки плуталися під ногами та заважали вільно рухатися.

Досі вважається, що бачити наречену перед весіллям у вінчальній сукні — поганий знак. Однак з’явилися ці забобони через те, що про одруження домовлялися батьки, а молодята могли побачити один одного лише після клятви, коли втекти від літнього нареченого або не дуже привабливої нареченої було вже неможливо.

Існувала традиція брати спідню білизну у заміжньої жінки, яка вже встигла народити. Наречена одягала її у день весілля. Вірили, що це підвищувало плідність молодої дружини та збільшувало ймовірність народження дитини.

https://ochmanity.com/81832/