Цікаві факти про ворон...

Без сумніву, вовки є досить сильними і кмітливими, щоб полювати поодинці, але завдяки їх пернатим друзям для них це не є найефективнішим методом полювання. Під час недавнього дослідження було помічено, що ворони вже через хвилину появляються на лосі, заваленому вовками. Передбачається, що пара вовків віддає воронам майже 40% туші. З іншого боку, при шести вовків ворони отримують лише 17% туші.

Хоча ворони і вовки можуть здаватися малоймовірними компаньйонами, їх відносини є взаємовигідними, навіть при тому, що вовки тут начебто роблять брудну роботу і отримують меншу частину здобичі.

Воронам має сенс слідувати за вовками і доїдати залишки вбитих ними тварин. Один ворон може за день з’їсти 1,8 кілограма туші лося масою майже півтонни. Тепер уявіть, скільки можуть з’їсти кілька воронів. Вчені вважають, що саме тому вовки полюють зграями.

Обов’язки воронів в цих «дружніх» відносинах полягають у тому, що вони приводять вовків до туш тварин, які вони не можуть з’їсти, так як їх дзьоби не є достатньо міцними, щоб пробивати тіла мертвих тварин. Коли вовки зайняті їжею, ворони також можуть попереджати їх про підозрілих звуках і потенційну небезпеку.

Хоча може здаватися, що ворони видають серію випадкових звуків, вважається, що ці звуки є осмисленими. На волі ворони спілкуються один з одним за допомогою цілого ряду звуків. Вони можуть висловлювати такі емоції, як ніжність, щастя, гнів і подив.

Вони також можуть попереджати один одного про небезпеку, кудахтая, як курки, і видають вібруючі звуки при готовності до сутички. У них є специфічний звук для позначення м’яса. Було відмічено, що в своїх соціальних групах ворони навіть можуть мати різні діалекти.

У неволі ворони вчаться говорити набагато краще, ніж більшість папуг. Ворони можуть повторювати не тільки звуки людської мови. Вони також можуть повторювати звуки, що видаються вовками (це виявляється корисним при заманювання вовків до туші, які ворони не можуть самі розкрити), іншими птахами, сміттєвозами, а також звук зливання бачка в туалеті.

Це переконання може бути пов’язано з їх чорним оперенням або ж з їх звичаєм кружляти над трупами. Як би там не було, ворони грали основну роль в міфах і забобонах з давніх часів.

У кельтcкіх міфах ворони були провісниками битви і кровопролиття. Ірландці вірили в те, що богиня війни закликала воронів з небес для поїдання трупів полеглих. Взагалі, це мало сенс, тому що ворони якраз це і роблять, будь то за призовом богині або без нього.

Індуси вважають воронів душами померлих, які можуть бути провісниками удачі або невдачі. А в Німеччині вважається, що ворони є душами проклятих. Араби називають ворона «батьком передвість» (Abu Zajir). У шведському фольклорі ворони вважаються примарами убитих людей, які не були поховані належним чином.

Воронам подобається дуже дивне заняття під назвою ентінг. Воно полягає в роздавлюванні мурах і втиранні їх в тіло. При роздавлюванні мурах виділяється мурашина кислота, яка вбирається в шкіру воронів і, мабуть, викликає у них дуже приємні відчуття.

Навіщо вони це роблять? Ніхто цього точно не знає. Згідно з однією такою гіпотезою, ентінг є формою приготування мурах, яка робить воронів несприйнятливими до мурашиної кислоти. Це дозволяє воронам поїдати мурах без несприятливих наслідків.

Інші вважають, що ентінг є набутою поведінкою або інстинктом, з яким птиці нічого не можуть зробити. Може бути, мурашина кислота використовується в якості своєрідного масла для ванн і надає заспокійливу дію на шкіру птахів.

Люди схильні приходити до незрозумілих висновків. У той же час птиці, що займаються ентінгом, здається, знаходяться в стані повного блаженства. Може бути, насправді все набагато простіше. І, можливо, ворони та інші птахи (наприклад, ворона, показана на фото вище) покривають себе розчавленими мурахами просто тому, що їм це приносить задоволення.

Виявляється, що ворони є дуже співпереживальними. За даними дослідження, опублікованого в науковому журналі PLOS One в 2010 році, ворони можуть «втішати» жертву акту агресії.

Протягом двох років вчені Орлет Фрейзер і Томас Багньяр спостерігали за поведінкою 13 вирощених в неволі воронів. За цей час вони були свідками 152 сутичок. Вони ділили воронів на агресорів, жертв і глядачів, в залежності від їх ролі в зіткненні.

Ворони, які проводили більшу частину часу з жертвами, вели себе так, немов вони «втішали» жертву, тобто торкалися тіла жертви дзьобом, сиділи поруч з жертвою і чистили їй дзьобом пір’я. Що стосується глядачів, вони не брали участі у втісі, але, помічали тяжке становище жертви.

Раніше воронів вважали нездатними на розумові процеси вищого порядку, асоційовані з емпатією або співпереживанням. Для прояву емпатії вони повинні бути здатними розуміти ситуацію, а потім коригувати свою поведінку по відношенню до жертви відповідним чином.

Можливо, ворони не выдправляються грабувати і мародерствувати за сім морів, але вони мають, як мінімум, пару здібностей, які важливі для будь-якого справжнього пірата. Ними є вміння торгуватися і здатність думати наперед.

Експеримент, проведений Кеном Кабадайі і Матіасом Осватом з Лундського університету (Швеція), довів, що ворони мають здатність планувати і торгуватися за те, що їм потрібно. Кабадайі і Осват навчили групу воронів використовувати спеціальний інструмент для вилучення частування з коробки. Потім вчені забрали коробку і повернулися через годину з набором предметів. У число цих предметів також входив інструмент, необхідний для відкривання коробки.

У 80% випадків ворони вибирали правильний інструмент і могли діставати частування з коробки, коли її повертали їм через 15 хвилин. Цей експеримент повторили через 17 годин, і в 90% випадків ворони успішно з ним впоралися.

Дослідники того ж Лундського університету проводили інший експеримент, який мав на меті дізнатися, чи запам’ятовують ворони обман. Виявилося, що вони його знають.

На першому етапі експерименту один дослідник дав ворону шматок хліба, який той міг виміняти в іншого дослідника на більш ласий шматочок сиру. На наступному етапі ворон приніс хліб другого досліднику для обміну. Однак цей другий учений не віддав ворону сир, а поклав його собі в рот.

Через пару днів цей експеримент провели ще раз, але вже за участю третьої нейтральної дослідника. Ворони раніше не мали справи з цією людиною. Шість з семи воронів вирішили вести обмін з дослідником, якого вони вважали «чесним» (тим, який не їв сир), а один ворон вибрав нейтрального дослідника. Через місяць тільки один ворон обрав «нечесного» дослідника, в той час як інші все ще не довіряли йому.

Хоча ніхто не знає, звідки пішли ці чутки, кажуть, що присутність воронів в лондонському Тауері захищає його від бід. Якби ворони його покинули, вежа і монархія впали б.

Одна гіпотеза пов’язує ці чутки з Джефрі Монмутський, який писав про короля Брінейха, Брані Старому. Бран (означає «ворон» на уельській мові) розпорядився, щоб його голову поховали в башті в якості талісмана від вторгнення. Ворони жили там з того часу. У 1661 році Карл II наказав постійно утримувати в башті шість воронів, і ця традиція підтримується досі.

Підступність воронів давно згадувалася в міфах і фольклорі. Багато індіанських племен вірили в те, що ворони є шахраями і навіть можуть змінювати форму.

У племені Сіу розповідали легенду про білого ворона, який попереджав бізонів про наближення мисливців. Злому шамана набрид цей ворон, і він кинув його в огонь, в результаті чого його пір’я стали чорними.

З тих пір як вчені стали приділяти більше уваги воронам, вони помітили у них одну досить незвичайну поведінку. Результати дослідження Вермонтского університету показали, що молоді ворони створюють великий шум, годуючи на туше тварини, для залучення інших молодих воронів. Це дозволяє їм забезпечувати свою безпеку від дорослих ворон та інших падальщиків. Були також помічені випадки, коли ворони ховали їжу в одному місці, а потім тихо переховували її в іншому місці, щоб її не знайшли інші ворони.

Наступного разу, коли ви захочете прогнати воронів зі свого двору, вам, можливо, варто подумати двічі. Ворони і інші представники сімейства воронових нічого не прощають і не забувають. Професор біології Джон Марзлафф перевірив це в ході експерименту, що проводився в кампусі Вашингтонського університету в Сієтлі.

Вчені в масках позначили і випустили в кампусі сім ворон. У кампусі носили небезпечні (лякаючі) і нейтральні маски для провокування реакції птахів. Звичайно ж, ворони нападали на людей в «небезпечних» масках. При цьому слід зазначити, що вчені нічого не робили з птахами на цьому етапі експерименту, а просто переходили з одного місця в інше. Птахи заважали це робити людям в «небезпечних» масках і не чіпали людей в нейтральних масках.

Згодом ворони «розповіли» про людей в масках своїм друзям, а ті, в свою чергу, розповіли про них своїм друзям. І одного разу, коли Марзлафф прогулювався в своїй «небезпечній» масці, на нього готові були накинутися 47 з 53 зустрічалися йому ворон.

Езоп неправильно описав поведінку ворони в своїй байці «Лисиця і ворона», де ворона була обманута лисицею і випустила з дзьоба свою їжу. В кінці байки лисиця йде після єхидних зауважень про розум ворони. У реальному житті лисиці не пройшло б це даром. Ворона, безсумнівно, затамувала б образу, а потім напала б на лисицю і вкрала її обід за допомогою зграї таких же злих ворон.

Джерело: animalworld.com.ua