Невідома Україна: Придністровський Хоббітон...

Грот Прийма-1 та мисливський табір

Грот біля села Прийма, яке зараз увійшло до складу Миколаєва, називають Прийма-1. Саме він носить назву «грот неандертальців», адже 2004 року тут знайшли рештки кісток неандертальця. Грот є пам’яткою археології загальноєвропейського значення.Також тут було виявлене найстарше поселення (мисливський табір) у печерах материкової України. Воно знаходилося на цих теренах понад 45 тисяч років тому.

Штольневі комплекси урочища Чорна гора – це давні міоцентові пісковики неподалік Миколаєва. Їх можна побачити, рухаючись на північ від міста.

У цьому випадку йдеться про так звані «умовно ранньосередньовічні» археологічні об’єкти. Станом на зараз їх збереглося лише близько десяти. А знаходяться штольневі комплекси в бортах старовинної структурної тераси.

У західній частині села Тростянець знаходиться відслонення тортонських пісковиків із скупченням викопної тортонської фауни. Це геологічна пам’ятка природи місцевого значення.Доволі симпатичне урвище простягається метрів на 200 (із заходу на схід) та тягнеться уздовж автошляху в напрямку села Стільсько. Тут знаходяться шари піску та скелясті породи, наявні також малі гроти. Серед піску і було знайдено залишки торторнської флори.

Стільське городище у селі Стільсько – старовинна столиця легендарних білих хорватів, як стверджує багато дослідників Львівщини. Тут збереглося городище, яке колись мало не лише велику площу, але й міцні твердині-укріплення та об’єднувало багато навколишніх поселень.Колись ця місцевість називалася Стольско, тобто «столиця». Вона була надійно захищеною від ворогів, а її історія сягає корінням 8–9 сторіч. Протікала тут велика судноплавна ріка Колодниця, від якої зараз, на жаль, лишився тільки малий потічок. На карті видно, що шукачам слідів білих хорватів у Миколаївському районі варто відвідати і терени сучасного села Ілів, розташованого поруч. Там знаходилося давньослов’янське язичницьке городище-святилище.

У селі Стільсько збереглися рештки укріплень дитинця та валів, сліди від старовинних переїздів та навіть забудов. Слов’янське плем’я білих хорватів, яке тут господарювало, мало свої городища і в інших куточках Західної України. Але Стільське серед них найбільше.

Скельні масиви села Дуброва, які знаходяться поруч, також відносять до Стільського городища. Тут можна торкнутися отворів у масивах, які й дали «туристичну» назву цій пам’ятці й місцевості.У Дуброві також знаходиться скеля Дірявець, що має величезний отвір, якого достатньо, аби пройти дорослій людині. Також цю скелю називають Столовим каменем, який міг бути стародавнім жертовником. Кажуть, тут дуже довго діяло капище, а згодом виник монастир. Простір за отворами, власне, і слугував келіями давнім монахам.Повністю або хоча б частково реконструювати історію Стільського городища без допомоги фахових істориків майже неможливо. Водночас кожен може хоч частково торкнутися її власними руками, аби самостійно наблизитися до таємниць білих хорватів в Україні. Вони досі оповиті легендами і переказами, багато з яких, напевно, близькі до історичної правди: так вважає і багато місцевих мешканців.