Як стати вільним від пліткарів і злих людей...

Молода жінка йшла пустелею. Ішла уже не перший день і дуже втомилася. Вода уже закінчилася, а до найближчої тіні було ще далеко.

Їй назустріч ішов літній мандрівник.
– Куди прямуєш, доню? – мовив він.
– Подалі від дому, – засмучено відповіла жінка, опустивши голову.
Старий побачив, що жінці важко і запропонувати їй попити холодної джерельної води.

Жінка спрагло допалася до води.

– Дякую, дідусю, що дали напитися! – сказала вона. – Зазвичай люди женуть мене, вважаючи пропащою…

– Чому? Що ти зробила?

– Я закохалася у чоловіка, що мав сім’ю. Він дізнався про це і хотів скористатися мною. Я відмовила йому, але він обмовив і висміяв мене. Я не змогла терпіти кпини і знущання і втекла з села.

– Чому ж? Адже ти нічого поганого не вчинила?
– Так, але всі відвернулися від мене. Я постійно чула брудні чутки, люди сторонилися мене як прокаженої.

– Не треба було тікати, дитино! Як вони змогли вселити в тебе відчуття провини, хоча ти нічого поганого не зробила? Я навчу тебе трьом правилам, слідуючи яким ти станеш вільною від пересудів!

Перше правило: спілкуйся тільки з хорошими людьми. Злі люди завжди були і будуть, ти не можеш це змінити. Але не пускай їх в своє життя і не давай їм впливу на нього.

– Але звідки я можу знати хто з них добрий, а хто злий?
– Посміхайся людям. І якщо вони не повернуть тобі посмішку, значить не треба витрачати на них час. А якщо посміхатимуться тобі теж – попроси про незначну поміч. Добрі люди допомагають один одному.

Друге правило: завжди допомагай тим, хто потребує допомоги. Люди можуть оступитися, впасти, і навіть скотитися на саме дно. Але добрі люди не топчуть тих, хто оступився, а допомагають їм. Кожен має право на помилку.

– Це правда, – тихо сказала жінка. Слова мудреця потрапили їй просто у серце.

Третє правило: не слухай пересудів. Завжди тримай голову високо і слухай лише своє серце та розум, а не те, що говорять люди. І житимеш так, як хочеш саме ти.

А тепер підіймись і повертайся додому.

Дівчина подякувала дідусю і вирішила повернутися додому, хоч би як важко не було.

Дивовижно, але люди, яким посміхалася жінка в дорозі, також посміхалися їй у відповідь. Деякі самі пропонували допомогу, нічліг, їжу, хоча раніше їй здавалося, що весь світ відвернувся від неї.

Наступного дня в дорозі вона побачила знесиленого юнака. Він нагадав їй про власну зустріч із мудрецем, тож від щирого серця вона нагодувала хлопця тим хлібом, що мала, та віддала йому останні запаси води.
І це додало їй сил: вона ввійшла в своє село з високо піднятою головою. І ті, хто раніше обмовляв її, не міг зрозуміти що ж трапилося і чому вона тепер не боїться.
Більше ніхто їй і слова кривого не сказав. А якщо й сказав – вона не чула, бо оточила себе тільки хорошими і світлими людьми.

Ця притча нагадує нам, що люди бувають злі і не можна вплинути на те, що вони про тебе думають чи говорять. Але щасливим твоє життя буде тоді, коли керуватимешся власним серцем, розумом та зберігатимеш доброту.