http://www.youtube.com/watch?v=IZoktauW4SA

Рекламний буклет ООО "Россия" эксклюзивна пропозиція для російських шовіністів

Харківська правозахисна група з посиланням на свої дані заявляє, що в установах правоохоронних органів з початку цього року загинуло 15 осіб. Про це на прес-конференції в середу в Києві заявив співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

"15 людей загинуло в установах Міністерства внутрішніх справ за перші три місяці 2011 року", - повідомив він.

"Якщо подивитися на кількість таких випадків у минулих роках, то, за даними МВС, в 2009 загинуло 23 людини, в 2010 - 51 особа. Якщо так буде йти далі, то до кінця року буде ще більше випадків, ніж у минулому році - тобто близько 60 і ця тенденція не може нас не турбувати. Вона вимагає пояснень і певних дій, щоб запобігти подібним випадкам", - зазначив Захаров.

За його словами, більшість смертей є результатом тортур в установах МВС. Як зазначив Захаров, за фактом тортур прокуратора збуджує дуже мало кримінальних справ, в основному - за перевищення влади і службових повноважень.

"Існують показники, які необхідно виконувати ... Коли працюють на показники, це і призводить до того, що використовуються незаконні методи дізнання і слідства, щоб мати ці показники", - підкреслив він.

У Харківській правозахисній групі особливо відзначили, що тенденція збільшення кількості фактів незаконного насильства в міліції стає очевидною.

Правозахисники заявляють, що протягом 2010 року в Україні значно збільшилася кількість порушень прав людини з боку Міністерства внутрішніх справ. Зокрема, почастішали повідомлення про катування та інші форми незаконного насильства, до яких вдаються працівники органів внутрішніх справ, інколи з летальними наслідками.

У середині березня Харківська правозахисна група закликала президента Віктора Януковича відправити у відставку міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова.

Уперше за останні 15 років чиновники високого рангу зможуть не публікувати відомості про своє майно, доходи, фінансових зобов’язання за минулий рік.

Про це пише газета “Дело”.

Видання відзначає, що старий закон про боротьбу з корупцією відмінений, а новий – не прийнятий.

Законодавчий вакуум, що утворився, дозволяє представникам вищої влади не розголошувати для широкої громадськості дані про свої фінансові успіхи за минулий рік. Навіть якщо закон буде прийнятий у найкоротший термін.

Справа в тім, що антикорупційний документ, який депутати тільки збираються приймати, установлює жорсткі часові рамки для публікації цих відомостей – максимум 30 днів з моменту подачі відповідних декларацій у податкові органи (як відомо, податкові декларації подаються до 1 квітня).

У парламентському комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю підтверджують, що в чиновників у 2011 році є можливість не публікувати відомості про свої доходи, майно, фінансові зобов’язання за минулий рік.

http://www.spilnasprava.com/wp/?p=2315

Український Віртуальний Опір  у зв’язку  із наближаючимся запуском українського радіо в мережі Інтернет оголошує про проведення відкритого  голосування на кращу назву  для радіо. На форумі УВО було запропоновано 32 варіанти для можливої назви. Враховуючи, що   радіо створюється з метою формування, культивування та  пропагування української національної ідеї, захист та утвердження української мови, розвиток національної культури, відродження  історичної пам'яті,  та духовності українського народу назва повинна уособлювати саме  вказані цінності.Голосувати можна тут: http://forum.uvo.cv.ua/index.php/topic,204.0.html

Візьміть участь в опитуванні на сайті "Україна - Ukraine" (http://ukrainianpeople.blogspot.com/) та висловіть свої думки щодо порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи проти колишнього Президента України Леоніда Кучми.

Для участі в опитуванні та обговоренні теми реєстрація на сайті не є обов'язковою. Обговорення теми пропонуємо проводити під цією заміткою.

Героїв України українофоби називають “зрадниками”... Причиною цього явища є намагання обґрунтувати крадіжку в українського народу його країни, землі, ресурсів, історії...
Людей, котрі виступають проти всього українського, проти української державності, самовизначення української нації, називають «українофобами», проте в жодному українському словнику немає визначення, що таке «українофобія». Тому ми попросили істориків, політологів і просто авторитетних людей висловити своє розуміння цього поняття.
Чому так важливо мати чітке формулювання?
Скажімо, у 2005 році президент США Джордж Буш підписав "Закон про облік актів глобального антисемітизму". Цей закон зобов`язує американський Держдепартамент переслідувати по всьому світу (!) тих, хто буде звинувачений за 14 пунктами цього закону.
На відміну від американських колег, наші законодавці не дали визначення українофобії і не сформували переліку вчинків і переконань, які є українофобськими чи антиукраїнськими.
Одне слово, чітке визначення цього поняття допоможе, якщо не нашим законодавцям, то простим громадянам, адекватно оцінювати й бачити українофобів.

Олександр Палій, історик, кандидат політичних наук:
ЩИРЕ БАЖАННЯ УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІЇ ЗЛА
Українофобія – це спроба поставити під сумнів право України та українського народу на існування. Власне, українофобія відрізняється від інших національних фобій, яких, на жаль, повно у світі, переважно своєю інтенсивністю. Українофобія у більшості випадків – це не просте «насміхання» над нашою нацією, а щире бажання їй зла.
Взаємне обзивання одне одного «гансами», «жабурятниками» в Європі є лише відблиском глибини тих емоцій, які мають українофоби до України. Звичне для відносин між багатьма націями негативне ставлення до її “стереотипних” представників, збиткування над національними характерами в нашому випадку – лише тло національної антиукраїнської фобії, а не її основа.
Український народ є дуже відкритий для приходьків та іноземців, і це я вважаю нашою доброю рисою. У нас завжди добре ставилися до чужинців, особливо якщо вони демонстрували повагу у відповідь.
Як правило, причиною ксенофобій є відчуття «чужого», який виглядає незрозумілим і тому небезпечним та ворожим.
У випадку українофобії усе всім зрозуміло.
Просто в нас хочуть забрати нашу країну, перетворити наш народ на перегній для панування інших народів і режимів. Україна і наш народ ставляться під сумнів як джерело самостійної цінності. Саме з такої точки зору героїв України українофоби називають “зрадниками”. Хоча українці нікому нічого не винні, крім України. Називати Івана Мазепу зрадником – все одно, що вважати Штірліца зрадником Німеччини.
Особливо огидна українофобія з боку тих, кому Україна дала все і без якої вони б ніколи нічого не досягли. Узявши все з України, такі українофоби її ще й ненавидять. Як кажуть, важко пробачити того, до кого ти проявив несправедливість.
Урешті-решт причиною українофобії є намір обґрунтувати крадіжку в українського народу його країни, землі, ресурсів та історії.
Ідеалом українофобів є територія України з її ресурсами, землею, але без живих українців, і навіть без назви. Власне, на це й працюють українофоби, у тому числі при владі. Це слід розуміти дуже чітко й не мати жодних ілюзій.

Дмитро Корчинський, публіцист:
УКРАЇНОФОБИ – ПРЕДСТАВНИКИ ТИХ НАЦІЙ, ЩО ФОРМУВАЛИСЯ З НАМИ НА ОДНІЙ ТЕРИТОРІЇ
Українофобія – це нелюбов і зневага до українців, зумовлена тим, що останні двісті-триста років на території України відбувався націогенез одразу п’яти націй: української, російської, польської, єврейської і кримськотатарської.
Коли нація переживає інтенсивний період націогенезу, вона, безумовно, по-перше, шукає собі ворогів, не любить усіх інших. І само собою зрозуміло, що всі ці нації, які формувалися поряд одна з одною, не мають великих взаємних сентиментів. Між націями, які жили на одній території, спільне проживання забезпечувалося розподілом праці та соціальних функцій. Поляки натурально панували, місцеві росіяни натурально були чиновниками, євреї шинкували й збирали лихварський відсоток, а українці працювали. Відповідно, ставлення до українців було, ну, часом не як до зовсім зручних, але загалом як до мирних. Тому українофобія дещо відрізняється від інших фобій…
До українців ставлення – як до людей, котрі раптом почали творити свою державність, чогось прагнуть. Усі хочуть мати роботящих українців, які не становлять проблем. Це все одно, як би ви зайшли у свій улюблений курятник взяти пару знесених яєць, і бачите, що кури починають поводитися як гірські орли. Безумовно, ви на них ображаєтеся, починаєте ненавидіти. Бо те, що ти можеш пробачити орлу, у крайньому разі вороні, то зовсім не готовий пробачати курці. Від курки ти просто хочеш яєць. От саме так виглядає українофобія. Тобто, звісно, нас по-іншому не люблять, ніж, скажімо, не люблять євреїв.
Українофобами найчастіше і є представники тих націй, що формувалися з нами на одній території.
Та, до речі, росіянам треба віддати належне: вони ненавидять усіх, з ким стикаються, але українців особливо. Тому що звикли сприймати українців як природного донора, а коли їм перерізали трубку, по якій наша кров перетікала туди, то вічно хвора російська нація сприйняла це не тільки як виклик, але як навіть смертельну образу.
Тобто українофоби – це люди, які не готові визнати всю велич нашої всесвітньо історичної місії.

Ігор Лосєв, філософ:
АГРЕСИВНЕ НЕСПРИЙНЯТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Українофобія – агресивне несприйняття української нації, української мови й культури та історії, вороже ставлення до всіх виявів української національно-культурної самобутності. ЦК ксенофобія, національна нетерпимість, спрямована на українців.
Хто такі українофоби? Тут список може бути довгий, починаючи з XVI століття, а то й раніше – з певних діячів Речі Посполитої. Потім – ціла купа діячів Російської імперії, Радянського союзу, сучасної Російської Федерації, а також у самій сучасній Україні.
Неприязнь до українців викликана тим самим, що й до євреїв, вірменів, арабів, німців, японців… Зазвичай, це етнічні підстави, скажімо, людина вважає, що українці завинили перед етносом, до якого вона сама належить.
Українофобія буває і серед самих етнічних українців. Це здебільшого люди, котрі не ототожнюють себе з українським народом, з Україною, а почуваються, так би мовити, солдатами Російської імперії, захисниками інтересів колишнього Радянського Союзу.
Причини можуть бути різні. Для того, аби зненавидіти ближнього, причин багато не треба.

Мирослав Попович, директор Інститут філософії НАН:
ЯКЩО ТИ НЕНАВИДИШ ШЕВЧЕНКА, ТО ЦЕ ТЕЖ УКРАЇНОФОБІЯ
Українофобія – вороже ставлення до України і українства.
Наприклад, якщо людина ненавидить Шевченка через те, що Шевченко був українець чи український поет, то це теж є прояв українофобії.
 
 
В’ячеслав Брюховецький, почесний президент Києво-Могилянської академії:
ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ РІЗНОВИД КСЕНОФОБІЇ
Українофобія – агресивно ірраціональний різновид ксенофобії, коли стверджується, ніби українці не є самобутньою нацією, а частиною іншої нації.
 
Олександр Ройтбурд, художник:
УКРАЇНОФОБІЯ ПІДЖИВЛЮЄТЬСЯ В РАМКАХ ВЕЛИКИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ПРОЕКТІВ
Українофобія – боязнь, ненависть до всього українського, для яких неприйнятне існування України, неприйнятна ідея того, що українці – це окремий народ, яких дратує сам факт, що хтось вважає себе українцем.
Будь-яка фобія виникає через негативні стереотипи, прив’язані до певної нації. Наприклад, кажуть, що всі українці якісь не такі: жеруть лише сало, жадні, запроданці, антисеміти, хитрі… Зрозуміло, що у ХХІ столітті це просто дикість ними керуватися, але все одно вони є. Сьогодні вони підживлюються і розпалюються в рамках великих геополітичних проектів.
Але не слід розглядати критику українців як українофобію. Мене, наприклад, так само не влаштовують стереотипи в такому собі українофільському середовищі. Виступаючи проти якихось «священних корів» українського націоналізму, я, однак, себе не вважаю українофобом. Я часто не сприймаю архаїчної сільської культури. Я просто прибічник її модернізації. І те, що я прихильник модернізації української культури і заперечую якісь стереотипи, котрі гальмують цю модернізацію, не робить мене українофобом.
Хоча, може, в очах якихось прихильників такого офігенного і сакрального підходу навіть я українофоб.

Євген Сверстюк, дисидент, письменник:
УКРАЇНОФОБІЯ – ЯВИЩЕ ПОЛІТИЧНЕ
Фобія належать до невротичних станів, до відхилень від психічної норми, але часом вона є, скажімо, формою етнічної свідомості. Наприклад, народи, які відокремлені від інших, бояться чужинців, - це називається ксенофобія, така форма хворобливого самозахисту. Українофобія, може, того самого порядку, що й антисемітизм, тільки антисемітизм – явище світове, а українофобія – явище більш політичне і здебільшого характерне для людей, що проживають в Україні і не сприймають її. Можна сказати, що це форма великодержавної агресії, яка кваліфікувалася раніше в політичній літературі як великодержавне хамство й насильство щодо тих народів, котрі складають кореневу більшість. Наприклад, українофобія – в Україні, білорусофобія – у Білорусі… Це є форма такої некультурної зверхності.
Отже, українофобія в Україні – явище позакультурне й параноїдальне, бо воно протистоїть громадянській нормі, прийнятій в усьому світі, коли чужий поважає народ, серед якого живе.
Українофобія і антиукраїнізм – поняття близькі, але українофобія все-таки буде більше психічним пунктиком (про що б людина не говорила, усе зводитиме до цього пунктика). Антиукраїнізм – це більш концептуальне поняття і зводиться до політики. Є імперська антиукраїнська політика, у якій той пунктик узаконений як концепція.
Приклади українофобів… Їх можна назбирати цілі кошики, наприклад, «рускій мір» в Україні на різних рівнях: на клерикальному чи політичному.
***
Наш читач Олексій Токар, який, запропонував цю тему для висвітлення на веб-сторінці УНІАН, визначає українофобію, користуючись визначенням антисемітизму, даного у Вікіпедії:
Українофобія — соціальне явище, одна з форм національної нетерпимості, ідеологія ворожого і нетолерантного ставлення до українців як до етнічної групи, упереджене і негативне уявлення про них, злісна ворожість до українців як народу, до їх національних прагнень, їх культури, мови, або до України як держави. Ненависть до українців проявляється у різних формах: у приниженні національної честі та гідності українців або образі їх почуттів, заподіянні ганьби, у переслідуванні, насильстві, завданні збитків особистості, нарузі над історичними та культурними реліквіями, нагнітанні ворожнечі та неприязні, у використанні образливих етнонімів, у приписуванні українцям негативних рис, у запереченні українцям права на існування як окремого етносу, у проведенні антиукраїнської діяльності, що полягає у вчиненні дій, спрямованих на поневолення українців, їх дискримінацію за ознакою належності до українського народу або частини населення України в економічній, політичній, освітній і культурній сферах. Антиукраїнська діяльність може проявлятися в поширенні матеріалів із завідомо неправдивими вигадками про українців, обмеженні щодо користування й навчання рідною мовою, забороні відзначення національних свят тощо. У ході історії українофобія як ідеологія та політика мала різні прояви – від свідомо неправдивих звинувачень і всякого роду дискримінації (позбавлення українців громадянських та інших прав) до асиміляції і геноциду. Українофобія є одним з різновидів ксенофобії.

http://www.unian.net/ukr/news/news-427608.html

Негативне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в січні 2011 року становило 416,2 млн. долара, що на 63,7% більше, ніж у січні 2010 року. Про це повідомила Державна служба статистики, передає "Інтерфакс". Експорт товарів з України в січні виріс в порівнянні з січнем-2010 на 53,6% - до 4,621 млн. долара, імпорт - на 54,4%, до 5,038 млрд. долара. Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,92, як і в січні 2010 року. Зовнішньоторговельні операції Україна здійснювала з партнерами з 174 країн світу. За підсумками 2010 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами України становило 9,309 млрд. долара, що на 62,3% більше, ніж у 2009 році.

При цьому експорт товарів зріс на 29,6% - до 51,431 млрд., імпорт - на 33,7%, до 60,74 млрд. долара.

А у пахло ВВП росте як на дріжжях.

В нас тут з'явився провокатор

http://narod.i.ua/user/4018249/

Пропоную просто-напросто його в ігнор-лист, аби не витрачати на сволоту час

Експерти прогнозують чергову хвилю еміграції з України.

"Валізні" настрої особливо відчутні серед молоді, у п'ятницю пише Німецька хвиля.

Згідно з даними дослідження Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка", проведеного 2010 року, 49 відсотків опитаних молодих людей до 30 років заявили, що хочуть виїхати з України на постійно.

Трохи менше – 47 відсотків виїхали б метою працевлаштування.

Ще кілька років тому українці їхали закордон, аби заробити на освіту дітей чи на відкриття бізнесу, нині ситуація змінилася, і люди дедалі частіше говорять про виїзд на постійно, каже керівник Західноукраїнського центру "Жіночі перспективи" Любов Максимович.

Україну очікує ще одна хвиля, але не заробітчанства, а прямої еміграції, з метою покинути країну і забрати своїх рідних.

"Ми вже бачимо перші прояви того, як люди виїздять. Вони не їдуть заробляти, як є часто, і серед них найкращі люди, що могли би працювати в Україні, вони їдуть з метою – виїхати", - каже експерт Центру Марта Чумало.

Тільки Національна революція вирішить всі проблеми українців!