Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Судьи

Зачем бунтуете, когда вас судят?

Зачем страдаете, обиду затаив?

И тут же сами осуждаете вы судей,

Своим суждением уподобляясь им.

 

Вам больно от судов несправедливых?

Но невдомёк простую истину принять –

Что невозможно сердцем гордым и строптивым

Любовь и справедливость высшую понять.

 

Всегда найдёте сотни оправданий,

Подкармливая эго жалостью к себе.

Живя в иллюзиях придуманных страданий,

Вы тонете, как рыба в отравленной воде.

 

Кто судьи ваши? Ваше окружение?

Но стОит ли глухую стЕну разбивать?

Лишь сильный духом молча примет осуждение,

И пред толпой не станет оправдания искать.

 

И если сердце требует расплаты,

От возмущения вулканом кровь бурлит,

Вы вспомните на миг о Чистоте распятой!

О Том, кто осужденьем мира был убит.

 

Он и сейчас стоит пред взором судей,

Всё так же терпит и в смирении молчит…

Так сделайте же наконец свой выбор, люди!

Прислушайтесь, что сердце ваше говорит.

 

Есть два пути и третьего не будет –

Христу быть верным, крест Любви принять,

Иль стать на сторону бездушных лживых судей

И в рабство зла и смерти жизнь свою отдать

Мамина любов


Як про усе сказати? Забракне в світі слів,

Щоб з серця передати всю гаму почуттів.

Її любов зігріє сильніше за усіх,

Своїм теплом розтопить сердечний біль і сніг.

 

Вона все зрозуміє, розрадить і простить,

Бо за дітей радіє й сумує кожну мить.

ЗавждИ із нами поруч її душа свята,

Не знає часу й відстані безмежна доброта.

 

Вона завжди чекає жаданого дзвінка,

Життя благословляє натруджена рука.

Хоч рОки невблаганні, спливають, мов ріка,

Та мама завжди буде красива й молода.

 

Хай Бог оберігає всіх наших матерів,

Нехай у нас не буде для них байдужих слів!

У мамину домівку вертайтесь знов і знов,

Ніщо вам не замінить її святу Любов!

Світ чудес


Розкидає вечір зорі-діаманти,

Ніч у сни розносить мрії кольорові.

І лунатимуть над світом до світанку

Світлих Ангелів небесні колискові.

 

В сад чарІвний срібна стелиться доріжка,

Сяйвом місячним, мов кИлимом покрита.

В теплих променях дитячої усмІшки

Розквітають неземні прекрасні квіти.

 

Тут живуть герої всі казкові,

Тут пташкИ і звірі розмовляють.

Це країна безумовної Любові,

Де завждИ привітно й щиро зустрічають.

 

Срібнокрилі ельфи у танок покличуть,

Феї навчать плести з добрих діл віночки.

В подарунок різнобарвну райдугу залишать,

Й ніжну пісню заспівають лісові дзвіночки.

 

ПонесУть увись лелеки понад небокраєм

В край незвіданий, далекий, де смутку немає.

Буде серце пізнавати світ чудес до ранку,

І збиратиме в долоні зорі-діаманти.

Дар жизни


Среди россыпи жемчужных звёзд

Рядом с Ангелами души обитают.

Их хранители, не сдерживая слёз,

В путешествие на Землю отправляют.

 

Добровольно принимает путь душа,

Дом родной небесный покидая.

По соизволению Творца

Память звёзд до времени стирая.

 

Начиная новый жизненный отсчёт,

Чистый лист ты в Книге Жизней открываешь.

Ангел в новую “обитель” проведёт,

А ты так по дому Отчему скучаешь…

 

Как примут тебя, невинная душа,

Те, кому себя ты доверяешь?

То ли с радостью обнять тебя спешат,

То ли гнев свой на тебя бросают?

 

Под молитвенным покровом в мир войдёшь,

Облачась в Любви надёжную защиту,

То ли бремя рода понесёшь,

Чтоб очистить грязь сердец закрытых?

 

Бог даёт Любви и Жизни дар,

Их отнять лишь Он один имеет право.

Испокон веков завет сей дан,

Никогда Он свои души не оставит!

Із неба до Землі


Серед галактик і незвіданих світів

В просторах серця Мрія народилась.

Рікою чистою без меж і берегів

Вона в долині підсвідомості розлилась.

 

Живилась Мрія та молитвами душі,

Її любов і віра укріпляла.

До рук Творцеві усі задуми свої

Вона з довірою щоденно віддавала.

 

Життя тягнуло у зневіри вир,

Та хвилям сумнівів вона не піддавалась.

Лиш до небес звертала ясний зір,

І вірною своєму  серцю залишалась.

 

Від неба до землі стелився шлях,

Думки й бажання будували перепони.

І Мрія мучилась, неначе в клітці птах,

У розуму недосконалого в полоні.

 

Та голос серця її кликав із глибин,

Щоб визволити з розумОвої сваволі.

Розбивши дзеркала оманливих вітрин,

Свідомо мрія відреклась своєї волі…

 

Немов дитя, Отець її на руки взяв,

З Першопричиною дозволивши зустрітись.

Він  вірне серце ніжно-ніжно обійняв,

І світлій Мрії на Землі дозволив воплотитись.

 

 

 

День Рождения Весны


С первым лучиком весны

Просыпается подснежник.

В платье из цветной мечты

По земле ступает Нежность.

 

В небесах парит Любовь,

Души светом наполняя.

Из улыбок и цветов

Радугу в сердцах сплетает.

 

В День рождения Весны

Торжествует вся планета.

Праздник Солнца и Луны

Разливается по свету.

Важно!!!

В НАШЕ СООБЩЕСТВО ПРИНИМАЮТСЯ СТИХИ АВТОРОВ,КОТОРЫЕ ЯВЛЯЮТСЯ ЕГО УЧАСТНИКАМИ.ПРОИЗВЕДЕНИЯ ДРУГИХ ИЗВЕСТНЫХ ПОЭТОВ НЕ ПРИНИМАЮТСЯ! ЛЮБЫЕ ПРОЯВЛЕНИЯ ХАМСТВА ИЛИ ОСКОРБЛЕНИЯ УЧАСТНИКОВ СООБЩЕСТВА В КОММЕНТАРИЯХ ИЛИ СТИХАХ,А ТАКЖЕ ПЛАГИАТСТВО В ЛИЦЕ ИХ АВТОРОВ ВЫДАЛЯЮТСЯ БЕЗ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ И БЕЗ ВОЗВРАТА! ВСЕГДА РАДЫ НОВЫМ УЧАСТНИКАМ! УДАЧИ ВСЕМ!cvetok

Уходя,оставайтесь


Уйти, чтобы снова вернуться.

Расстаться, чтоб встретиться вновь.

И новой мечте улыбнуться

У жизненных чистых листов.

 

Быть каплей в любви океане.

Весь мир невместимый вместить.

И верным друзьям на прощание

Надежду на встречу дарить.

 

Уйти, для того, чтоб остаться.

В чьём-то сердце себя сохранить.

Завершить,отпустить, чтобы снова начаться.

Чтоб подобием Бога не считаться, а БЫТЬ!        

Мечты сбываются


Раскройся на встречу чувствам,

Впусти в своё сердце весну.

Позволь твоей жизни стать лучше,

Гони из души прочь хандру.

 

Не строй сам себе преграды,

В удачу и счастье поверь.

К унынию в плен не падай,

И солнцу открой настежь дверь.

 

Не бойся к мечте прикоснуться,

Она совсем  рядом с тобой.

Лишь стОит от спячки проснуться,

И лень смыть студёной водой.

 

Сними безразличия маску,

День новый с улыбкой начни.

Реальностью может стать сказка,

Лишь ты её не прогони!

Это Любовь


Это то, чего не выразишь словами,

Это чистый океан без берегов.

Это тихий разговор сердцами,

Это неба благодатного покров.

 

Это глаз волшебное сияние,

Это боль и радость на двоих.

Это душ незримое слияние,

Это сердцем пишущийся стих.

 

Это ощущение полёта,

Это веры и надежды два крыла.

Это друг о друге нежная забота,

Это счастья светлая страна.

 

Это мир, где нет ни зависти, ни злости,

Это чудо, будоражащее кровь.

Этот дар на Землю ангелы приносят,

Это чувство называется Любовь!