Люди--КвIти .

 ЛЮДИ —КВIТИ .

1.

***********************

«I не близько, не далеко :

Край є, де нi дощ , нi спека

Не бувають, щоб занадто--

Тобто : в мiру-- не багато

Дощiк йде, щоб поливати;

Сонце, щоби зiгрiвати;

Не бува там зовсiм спеки;

Звiсно, там живуть Лелеки

Чарiвнi ;--про них ти знаєш,

З казки.Ну ж бо!-Пригадаєш?!

Ось у саме цiй країнi

Прожива народ донинi .

Ти такого ще не бачив :

“Люди”, що квiтки, неначє !

Це розвинутi iстоти .

Розум наш за їхнiй проти

Так — дитячий ! Куди нам ---

Звiроподiбним тим iстотам !»--

Так розповiда пташина

Казку тiй малiй дитинi ,

До якої прилiтає ,

Коли Сонечко сiдає .....

“Я тобi розповiдав ,

Що коли туди лiтав,

Бачив дивнiї дива !.....

Де знайти такi слова ,

Передати щоб красу ?!

В серцi я її несу......

Тож дивлюсь : багато квiтiв!

Я не бачив таких в свiтi !

Ось рожевая “перлина”;

Ще й лiтає, як пташина :

З пелюстками замiсть крил;

Спритнiше за тих вiтрил ,

Нiжно, плавно так махає,

Як медуза пропливає

У повiтрi -- швидко так !--

Начє квiтка, квiтка-птах .

Пелюстки великi , нiжнi,

З ароматом дивовижним;

Що коли його вдихаєш,

Творчий настрiй зразу маєш.

Нi метелик, а нi птах !

Дуже гарнi ! Дуже !!!-- Ах !....”

******* / 16.07.2010 р. /

/далi  буде /........