[Приєднана картинка] Сонце втомлено впало за обрій, Ніч-красуня в вікно заглядає. ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Вже не часто я сайтом мандрую Серед безлічі вірту думок, Та от іноді подих тамує – Від безглуздя впадаєш у шок. Зрозуміти самотність, образи, Можна і співчуття віднайти, Та найбільше помітно відразу Коли дурістю йдуть до мети. Гарний нік та приємна розмова… Трохи смайликів – все! Вже твоя! Злет в ілюзіях знову і знову Аж допоки не гримне земля. І тоді: ти поганий! Навмисне Так словами кохання грішив, Ревнував і на зустрічі тиснув День у день… ще й у ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] КАК ПТИЦА СВОБОДНАЯ, СИЛЬНАЯ, СМЕЛАЯ... В УСПЕХ ТВОЙ И ПОБЕДУ ОЧЕНЬ ВЕРЮ Я!!! ЖЕЛАЮ ПОМОЩИ, БЛАГОСЛОВЕНЬЯ НЕБА! ЛЮБОВЬ ТВОРЦА С ТОБОЮ,ГДЕ БЫ НЕ БЫЛА! 19.04.2011г

Мы за улыбками - скрываем боль за грубой силою - скрываем слабость в театре драмы мы шута играем роль и за спокойствием скрываем мы усталость. Вся жизнь, как маскарад проходит в масках и сущность нам порою не вернуть, как дети мы находим себя в сказках пытаясь этот мир перевернуть. Вот только мы актеры одной пьесы и роли все давно уж сыграны до нас, мы желтые газеты старой прессы затерянные среди блеклых, серых масс.

Маляр Малевич нам намалевал Всё, что душой своею наблевал. Мы в луже авангардной блевотЫ Должны найти эстетики чертЫ. В ком есть худОжественный нюх и вкус, Тех восхищает извращенцев гнусь. Творцу я благодарен вечно буду – Я не наказан этим вкусом к худу.

Запам’ятай мене такою як сьогодні – З усмішкою, з цілунком на вустах, У сукні, що давно, мабуть, не в моді, Та я чомусь любила її так. Запам’ятай мене веселою й смішною, Що в парі з вітром по росі біжу, Що вслід лечу за дивною весною, Руйнуючи можливостей межу. І хай спішить життя, хай вихором несеться, Зриваючи останні пелюстки Із квіт мого замріяного серця, Ти лиш, прошу, не відпускай руки… І пам’ятай мене такою… як учора – Без сліз, без розпачу від болю і жалів, З...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Поміж жовтим золотом колосся Розцвітуть волошки, мов частинки неба. Сонця промені вплітаючи в волосся, Українське літо вже спішить до тебе. Пристрасним вогнем червоних маків, Сніжно-білою цнотливістю ромашок, Ніжністю розквітлої фіалки Зачарує літо серце ваше. Незабудки, наче зоряні краплинки, Рідну землю синім кИлимом покриють. І малюючи у душах радості картинки, У країну мрій небесних двері вам відчинять. Не знайти краси такої більше в...

Читати далі...

Кружа по Мысленному Древу, Душой взлетая к Небесам, Ты опыт Русских Предков Древних Познать тогда лишь сможешь сам, Когда поймёшь, жизнь подытожив: Ты – зомби, даже не дурак, Что Божий Дар твой уничтожил Яд мёртвых знаний – Духа рак, Что всей Науки яд смертельный Питает Мир учёных грёз, Парализует Душу в Теле Мировоззренческий наркоз, Когда поймёшь, что Мир Вселенной Нас видит как дурных гостей, А Мир искусственный – Дух тленья Всех пропитал нас до костей, Когда поймёшь, куда дорога Благих...

Читати далі...

Не питай мене нащо любила, Не питай, я не знаю й сама. Я б летіла, та зламані крила, Йшла б – землі під ногами нема… І буденності сірі картини Світ розмішують в сум безнадій, А я знову любові хвилини Хороню в своїм серці на дні… Відболіти б давно вже повинно, Переплакати, перецвісти, То чому ж тоді в сни безупинно Все одно повертаєшся ти? Не приходь в мої сни. Вже не сила Стільки пити тривог і жалЮ. Не питай мене нащо любила, Не питай мене нащо… люблю…

Все минає: і смуток, і радість… З часом спогади тратять яскравість… Десь давно я від когось почула: «Посміхнись, пригадавши, що було…» Були зустрічі й теплі прощання… Несподівані й ніжні вітання… SMS-ки, коли всі заснули… «Посміхнись, пригадавши, що було…» Були жарти, й розмови до ночі. Випадково зустрілися очі… І рука ніжно руку стиснула… «Посміхнись, пригадавши, що було…» Суперечки були і мовчання… Просто посмішка… Просто чекання… Нас життя жартома...

Читати далі...