Ещё чуть-чуть, и ты увидишь солнце,
И встретишь в мире новом первый свой рассвет.
Впервые в жизни нежно улыбнёшься,
Мой маленький, родной мой человек.
Первый стук сердца, первые движения…
Хранит тебя любви моей покров.
И нет приятней в этой жизни ощущений,
Чем эти чувства, наполняющие кровь.
Ты ещё с Ангелами рядом пребываешь,
И берегут они твой безмятежный сон.
Ты радуешься вместе с ними и играешь,
Слушаешь голос их – небесный перезвон.
Ты моё счастье, моё маленькое Чудо,
Я так хочу скорей тебя обнять.
Ты знаешь, Ангелочек, как мы ждём тебя и любим,
И всё тепло сердец хотим тебе отдать.
Тобі важко? Візьми мої крила…
Хай вони допоможуть піднятись.
Додадуть тобі віру і сили,
Зможуть сум і тривогу здолати.
Так буває в житті - темна смуга
Часом сонячне світло ховає.
Хто здавався тобі вірним другом,
В найскрутнішу хвилину тікає.
Часто доля над нами сміється
І в залежність від себе жбурляє.
Та не зможе зламати серця,
Що невдачі і біль їй прощає.
Бог з любові до нас це усе допускає,
Бо лиш той, хто уміє терпіти,
Хто смиренно і радість, і смуток приймає,
Той по-справжньому вміє любити.
Візьми крила душі моєї,
В них молитви могутня сила.
Хай зростуться з твоєю душею,
Й подарують надії вітрила.
Я знала тишу... так мовчить безодня – Хвилини відчаю в розгубленій душі… Та тільки спогад промайне сьогодні, Знайшовши вихід в новому вірші. Я знала смуток, що неначе сіті Заплутує безвихідь почуттів – Як ти в очах приховуєш щомиті Все те, що приховати не схотів. Надію знала – ця блакитна птаха Мене ніколи ще не полиша, Вона крила одним єдиним махом Могла живити – в ній моя душа! Я знаю віру… бо вона у Бога! А Бог в любові! не у відчуттях… Так звивиста мого життя дорога – Ціную радість… бо відомий страх. І погляд рідний, що крізь час пізнаю – За світло в ньому я Його молю… Я завжди знала – кращого немає, У кожнім слові... «я Тебе люблю!»
Сильное сердце не плачет,
О рифы судьбы разбиваясь.
Смеётся в лицо неудачам,
Всем бедам на зло возрождаясь.
Сильное сердце не ноет,
Горькой водой захлебнувшись.
Улыбкой слезинку закроет,
От жизни ударов очнувшись.
Сильное сердце не хнычет,
Когда его боль разрывает.
Виновных повсюду не ищет,
И верность на ложь не меняет.
Сильное сердце прощает,
Обиду и злость забывая.
Поднявшись, дышать продолжает,
Печали любовью стирая.
Станет горящей звездою,
Тьму победив и тревогу,
Сердце, отдавшее волю
В руки всесильного Бога.
(с)
(с)
Голубці обрізали крила, Голубка ридає від болі, Пропала свобода і сила, Вмирає занедбана доля. Не вірить нікому нещасна, Боїться людей, утікає. У парку під деревом гасне, На щось невідоме чекає. І раптом, на небі, у хмарах Відчув це страждання Ангел. Як вітер спустився в чарах, На булих конях туманних. Узяв на руки бідненьку, Поніс у світи надії, Щоб серце згадало неньку, Душа занурилась в мрії. Спросоння голубка злетіла У Всесвіт живої любові, Бо щастя її забриніло На вічній, окриленій мові.
(с)
