У ветра помощи просила, Чтобы предал немного сил. У солнца света я молила, Чтоб луч по жизни мне светил. Река уносит пусть печали, Очистят совесть облака, И аромат цветочной дали, Со мной пребудет, а пока: Ну, а пока лечу я птицей Среди реальности и снов. И мне бы только не разбиться, О скалы равнодушных слов… Пусть веют мне прохладой ночи, Пусть мысли свой покой найдут. Во снах с собою я не очень, Но в жизни я нашла свой путь!
Запрети мне грустить,
Когда тебя рядом нет.
И по течению плыть,
Забыв включить дальний свет.
Запрети мне скучать
По твоим нежным губам.
Запрети боль ощущать,
Позволь поверить глазам.
Разлуке двери закрой
И запрети ей входить.
Алтарь любви золотой
Мы не позволим разбить.
Ти не думай, що я здалася....
Що летіти забракло сили..
Я втомилась шукати щастя.
Може, я вже і так - щаслива?..
Чому не озираючись пішла???
Ти думаєш, що краще щось знайшла???
Я просто не пробачила тобі,
Що ти ЖИВЕШ, а я вже НІ...
***
Ти не журись, що пропадаю...
Хоча... Звідкіль такі знання?
Тож поки тихо помираю
Ти думай, що щаслива я...
Не чекай, я таки не прийду.
Хай простою всю ніч під дверима -
Не постукаю і не зайду.
( Буде вічністю кожна хвилина).
Не чекай. Я таки не прийду.
І хай серце до тебе - щоночі,
Випадково зустрівши повз мовчки пройду.
Закусивши губу і ховаючи очі...
Відпущу голубку в небо -
Полетить!
Їй назустріч мрії треба...
Хай щастить!
Там вона розправить крила...
Без жалю
Відпущу туди, де милий,
Бо люблю...
Насолоджуйся пташино,
Не журись!
Тільки час сплива невпинно,
Подивись!
Любу звісточку із краю
Принеси,
Хай річки допомагають
Та ліси!
Знай, вода втамує спрагу -
Відпочинь,
Подарує най відвагу
Верби тінь...
Ти лети моя маленька,
Не спинись,
Та від милого серденька
Повернись!
Посмотри, как мерцают звёзды –
Свет Вселенной, жемчуг небесный.
Это Ангелов чистые слёзы,
Отголосок любви сердечной.
Посмотри, вон звезда упала.
В чьё-то настежь раскрытое сердце,
Что так долго её искало,
Не могло на земле согреться.
Золотым заветным желанием,
Исполненьем мечты серебристой,
Яркой вспышкой в глубинах сознания,
Неудержным потоком чистым.
Ощути со звездой слияние,
Все запреты сними и преграды.
Ты частичка любви в мироздании,
Дай же волю душе крылатой!
*****************************************
1.
/ Українська казка /.
Ходить котик бiля хати....
Кличє дiток : спать лягати.
Ось вiн на порiг присiв,
Казочку замуркотiв.....
“На Землi нiхто не знає,
Що котячє плем”я має
Свiй окремий , власний дiм
Як i люди ! Рiч у тiм ,
Земна куля — дiм людини,
Та всiлякої тварини ....
Тут з'являються на свiт
Людськi душi , звiрiв......Кiт--
Вiн планету власну має !
Звiдти ж i душа злiтає
До людей-- на Землю цю.
Всих котiв ! --Вiд мiсяцю !
Души майже всих котiв !
Звiдти теж й я прилетiв .
Ось, ти , мабуть , помiчаєш,
Що коли котiв ти маєш,
То поводяться вони
Лише так, як хочуть самi .
Що кiт хочє , то й i робить !
Куди хочє — туди й ходить.
Не за нАказом людини
Вiд мишей звiльня хатини .
То ж собака —друг людини !
Пiдкоряється тварина
Чоловiчому наказу --
Викона приказ вiдразу !
А коти —тi вiльно ходять :
То уходять, то приходять
Лише самi , як захочуть !
Сплять у день, полюють в ночi”. ....
******* / 4.07.2010 р. /
/ далi буде /.....
Ось який гарненький "лунетянин"
http://photo.i.ua/user/697604/158961/3884003/
Дякую за фото !!!
