Їх усі звикли вважати милими...

• У коал не тільки найменший мозок по відношенню до тіла серед ссавців, але ще й абсолютно гладкий. Через таку особливість цей звір не відрізняється інтелектом. Наприклад, він не розпізнає як їжу зірване листя евкаліпта і може померти від голоду, навіть якщо перед ним буде гора їжі.

• Вважається, що причиною гладкого мозку стала пристрасть до евкаліпту – це дуже токсична рослина, в якій майже немає поживної цінності. Така дієта зробила з коал асоціальних тварин, які сплять по 20 годин на добу.

• Незважаючи на милий вигляд, у коал поганий характер — самці жорстоко поводяться із самками. Але й до інших видів вони не виявляють терпимості. Наприклад, коали часто потрапляють у небезпечні ситуації з власної дурості і люди, які вирішують допомогти цим звіряткам, часто одержують каліцтва від їхніх гострих пазурів.

• Чому ж ці тварини й досі не вимерли? Коали є видом, що охороняється, а в дикій природі у них немає конкурентів за їжу — ніхто, крім них, не їсть токсичний евкаліпт. Також у цих тварин є природний «шолом» — мозок займає лише 61 % порожнини черепа, а решта — спинномозкова рідина, яка діє як амортизатор при падінні та захищає від травм.

Здається, що це маля з величезними очима не може постояти за себе. Але насправді лорі – єдиний представник отруйних приматів. Отрута виділяється на передніх кінцівках, тому лорі часто облизують лапи, розмазуючи токсин по голові та накопичуючи його у слині. У разі небезпеки звірятко намагається подряпати супротивника і отруїти його. У структурі отрути лорі виявлено білок, що нагадує «котячий алерген», що викликає ядуху і смерть не тільки у дрібних тварин, а й у людини від анафілактичного шоку.

Вчені також стверджують, що лорі здатні маскуватися під небезпечну рептилію: отрута, «окуляри» навколо очей, шиплячі звуки, які видають примати під час небезпеки, і сліди від хвоста викликають схожість з очковою змією.

Ці невеликі кішки, яких можна зустріти у джунглях, багатьом нагадують домашніх вихованців. Але їх спосіб виживання вельми підступний: коли маргай голодний, він наслідує крик своєї передбачуваної здобичі і заманює її в пастку. Це перша кішка, яка користується вокальною імітацією для полювання.

Дельфіни – дуже соціальні та активні тварини, але в їхньому випадку це недолік. Незважаючи на те, що ходить багато історій про порятунок дельфінами людей і морських мешканців, серед цих ссавців є свої «погані хлопці». Ось їх кілька основних вад:

• Дельфіни налаштовані агресивно по відношенню один до одного, і битви бувають настільки запеклими, що тим, хто вижив після поразки, доводиться йти у вигнання.

• Вчені ставали свідками того, як дельфіни виводять і залякують інших морських жителів.

• Дельфіни мають слабкість до жорстоких ігор. Наприклад, були зафіксовані випадки, коли вони забирали птахів під воду без наміру з’їсти їх. Також заради задоволення дельфін може вкусити аквалангіста або пограти з дитинчам акули як з м’ячиком.

• Юні дельфіни страждають від залежності – вони полюють біля узбережжя Західної Австралії та їдять рибу, у шкірі якої міститься тетродотоксин. Вчені стверджують, що так дельфіни доводять себе до стану сп’яніння, яке викликає ця отруту.

У 2010 році старший викладач Джейкоб Бро-Йоргенсен з Університету Ліверпуля зауважив, що після спарювання самки топі йдуть і самці придумали хитрий спосіб затримати кохану. Самець біжить попереду самки, дивиться в кущі і створює ілюзію небезпеки: вуха притискаються і він починає пирхати, наче поруч знаходиться хижак. Таким чином він дає зрозуміти самці, що з ним їй буде безпечніше і треба залишитися.

Навіщо вони це роблять? Конкуренція серед самців антилоп є досить жорсткою, тому вони готові піти на все, щоб самка вибрала їх і залишилася поряд. Також цим тваринам властиво позбавлятися один від одного дуже хитрим способом: топі мовчать, коли бачать, як хижак підкрадається до їх конкурента, і просто чекають, коли на одного самця стане менше.

Подивіться уважно на лучну собачку. Ви зрозуміли б, що перед вами — маніяк з тваринного світу? Вони не становлять небезпеки для людей, але відомі своїм незрозумілим коханням вбивати ховрахів і розкидати їх тушки по преріях. Вчені не можуть пояснити таку поведінку, бо ці гризуни — переконані вегетаріанці та приводів для конфліктів з іншими звірятами у них просто нема.

У ласки є бажана для багатьох дівчат якість – їсти і не товстіти. Але одночасно це є і її прокляттям — звірятко не може перестати вбивати через прискорений обмін речовин. Дичину ласки вибирають більше (до 10 разів більше, ніж вони самі), тому що кожен день для почуття ситості їм необхідно з’їдати половину від власної ваги.

Якби у світі тварин відбувся суд, то до довічного терміну точно засудили б каланів. Ці на вигляд милі видри творять жахливі безчинства, а також мають дуже хитрий характер. Наприклад, самці, коли лінуються добувати їжу, беруть у заручники дитинчат і чекають, коли їм в обмін принесуть їжу.

Джерело