Цікаве про квіти...

У часи Середньовіччя займатися садівництвом і вирощування квітів було дуже почесно, а особу, що виявляла неповагу до квітників і садів, жорстоко карали.

Насправді, Голландія – не батьківщина тюльпанів, до 16-го століття вони там взагалі не росли. Тюльпани привезли купці з Туреччини, і спочатку ці квіти цінувалися дорожче дорогоцінних каменів і металів.

Найстарший трояндовий кущ росте в Німеччині. Його вік – понад 1000 років.

Одна з квіток, над якими особливо «познущалися» селекціонери, – орхідея. Квітникарі вже вивели рослину з чорними і навіть із зеленими пелюстками, а ось сині у них поки не виходять.

Рослина Puya raimondii, яку можна зустріти тільки в горах Південної Америки, цвіте всього раз – коли їй виповнюється півтораста років. А після цвітіння відразу в’яне.

Деякі квіти допомагають геологам виявити в надрах землі корисні копалини. Квітучі галявини адонісів говорять про те, що в грунті, швидше за все, багато вапна, а фіалки люблять рости на землях, які багаті цинком.

Капелюх в якомусь сенсі слова походить від троянди. Жінки середньовічної Франції носили на головах вінки з цих квіток. «Живий» головний убір називався Шапель. За однією з версій, це прародич сучасного капелюшка.

Бджоли розрізняють квіти не тільки за ароматами, але і за забарвленням. Правда, бачать не всі кольори, а тільки обрані: краще за інших – жовтий, фіолетовий і синій. А ось червоний не сприймають зовсім.

Коли рослина хворіє, вона поводиться як живий організм: зокрема, у неї підвищується температура і частішає дихання.

Ефектний і витончений кореопсис носить досить немилозвучне ім’я: його назва перекладається з латинської як «схожий на блощицю». При цьому сама квітка не має з комахою нічого спільного, а ось її насіння – дійсно викапані блохи.

Найбільші естети – японці – передусім цінують в квітці не аромат, а «зовнішність». Тому трохи не всі їхні улюблені квіти красиві, але не пахнуть.