О сообществе

намагаюся писати прозові твори, які безпосередньо матимуть значення один до одного... можливо це безглуздо... але треба колись робити і безглузді речі....
Вид:
краткий
полный

Люди...Фінал

Сімейні узи

 

Вова, так звали водія, уже звик до таких витівок своїх начальниць… Та був людиною залежною від них, і тому не міг здати їх фараонам. Як не як, а сімейні узи були сильніші… Ну не на стільки сильніші, як жага грошей. Сімейка в них була досить багатою. Та від померлих батьків все багатство досталося старшеньким, а меншому нічого не припало, тому сестри і тримали його на короткому повідочку, постійно приманюючи його грошима. Та і до збочення своїх сестер він ставився пофігістично… так як людей не любив, особливо лицемірно віруючих, які і були жертвами дівчат…

            Понеділок у нього був вихідним. І взявши достатньо грошенят, він пішов розслаблятися… Друзів він не мав. А до дівчат (без сестер тут не обійшлося) він мав особливе відношення. Генетика сильна штука, особливо, коли підігрівається спілкуванням з психами.

            Прокинувся він пізно, бо ніяк не міг відірватися від своїх солодких снів. Ліжко ніколи не застеляв, але подушку виставляв гарно, трикутничком, як колись було у спальні його бабусі. Перед подушкою він саджав свого ведмедика, якого подарувала йому його улюблена бабуся. Він був дуже старий, та Вова ставився до нього дуже обережно. У його спальні висів величезний мальований портрет його бабульки. Це була єдина обожнювана їм жінка. Хоча жінкою назвати її було дуже важко. Зараз вона нагадувала висушену жабу.  Вона жила в притулку-лікарні.

            Близько другої години він поїхав її навідати, так як робив це кожен день. Купив їй її улюблені орхідеї, фруктів. Прийшов до неї в палату, на вході розминувся з молоденькою медсестрою. Вова був зовні дуже гарненьким хлопцем,  через це всі дівчата звертали на нього увагу, що дуже його бісило. Ось і цього разу не обійшлося без звабливого фліртуючого погляду, що стало причиною незадоволеної гримаси і плювка через ліве плече. Він пішов до бабусі, поцілував її, і тримаючи її руку, розповідав про те, як пройшов його день.

 Потім пішов до дому, по дорозі нажерся в Макдональдсі, хоча кошти в його кишені дозволяли б йому поїсти в шикарному ресторані. Та він був дуже жадібним.              Годин у 10 вечора він поїхав у його улюблене вечірнє місце.  Він як завжди накидався віскі, випивка – це  одне з не багатьох, на що він грошей не жалів.

Після того, як всі функції організму почали трохи тормозити, то він зробив дзвінок, на номер, який обслуговує його раз на тиждень, в понеділок. Йому навіть говорити не треба було нічого. Сказав, що зараз буде,  йому відповіли, що все вже готово, і він поїхав…

            Зайшовши в підвальне приміщення не дуже нового будинку, він пройшов метрів 50 по темному коридору. Потім, не розвертівши корпус, грюкнув правою рукою в стіну, де якраз були двері, які помітити було вкрай важко. Йому відкрив двері величзний бугай, привітався з ним і, впустивши, замкнув за ним двері.  Він пішов через кімнату освітлену червоним світлом до старої жінки, років 50 з жахливим макіяжем. Намальовані чорним олівцем брови були не однакові, мало того ще права була трохи розтерта сухою рукою в нервовому жесті, побачивши клієнта. Малесенькі свинячі очиці, нафарбованими зеленим, виблискували страхом і жадібністю. Картину доповнювали намальовані червоною помадою губи, які шевелилися не зважаючи на те, чи говорить вона, чи ні. Вона лестиво посміхнулася йому, він скривився в награній посмішці. Поклав їй на столик штуку баксів і пішов по давно відомому йому маршруту.

  Заходячи в кімнату, він знімав куртку. Зайшов, замкнув двері. На ліжку лежала гарна, струнка гола дівчина. Видно було по її очам і по її стану, що вона точно не твереза. Більше всього, що вона під кайфом. Та йому було все одно. Він крикнув на неї і вона поповзла до нього на колінах, і почала роздягати його. Коли вона стала перед ним на коліна і намагалася взяти його причинний орган в рота, то отримала сильного ляща по обличчю. Та це її не зупинило, і сплюнувши трохи крові від розбитої щоки вона намагалася повторити те, що збиралася. Та такий сценарій прокручувався ще разів чотири. Коли розбиті були губа, щока, вона вже обільно плювалася кров’ю, і її гарненьке обличчя перетворилося на мєсіво з макіяжу і крові, він дозволив їй закінчити її справу.

Коли він спустив все їй на обличчя, то єхидно усміхнувся і пнув її ногою в живіт. Потім в азарті він пинав її ногами по ногах, руках, по спині… він аж завивав від задоволення, і коли взяв в руки шкіряну тоненьку пльотку і вдарив її перший раз і при вигляді бризок крові з її спини, він кончив. Він гамселив її доки не отримав ще пару раз надзвичайного задоволення. Коли дівчина вже мало нагадувала ту красу, яка була на початку, він взяв з своїх штанів 100 баксів і, нагнувшись над нею, засунув їх їй між ноги…

З широкою посмішкою і задовольною мордою він вийшов з кімнати. Помахав рукою старій дамі, постукав по плечу охоронця, і пішов геть. Потім пішов знову в бар. Сьогоднішня забава сподобалася йому, як ніколи. Він накидався своїм віскі з льодом прокручуючи в голові всю сьогоднішню забаву. На радощах напився він в дризг.

Кохаючи свою машину так само, як бабусю, він відкинув думку про те, щоб залишити авто на парковці і поїхати на таксі. Тойоту було шкода залишати надворі в підозрілому кварталі, та і грошей на таксі йому було шкода.

Він ледве бачив дорогу, коли мчав за сто до рідної домівки. Йому хотілося швидше в ліжко. Він обганяв кволі напівсонні нічні автівки. Їхавши по зустрічній, він бачив яскраве світло, він згадав про улюблену бабусю. Він переймався, що це його кінець, а він не попрощався з бабцею.

Та один ривкий рух керма, і він на своїй полосі… Приїхавши до дому, він прийняв душ, хотів відмити від себе запах тієї дівчини, і тільки зараз помітив, що його тіло було заляпане її кров’ю.

Він розправив подушку, ліг н бік, обійнявши обережно старого ведмедя. Та сон у нього був не спокійний, йому снилася бабця, яка лаяла його за нічні витівки, і ніби злих собак, напускала на нього голих гарних жінок, які намагалися роздерти його. Він борсався у вісні, і різкими рухами розірвав стареньку іграшку. І жовта, стара вата потрапила йому до носа… І він задихнувся. В останні моменти задухи йому снилося, що його душила люба бабця, і він заплакав…

Так і помер із сльозами на очах.

Серце...

  • 10.06.09, 22:18
Станіслав, хлопчина з виставки, був ошарашений новиною про смерть друга… Картав себе за те, що вигнав з квартири, що не допоміг, не підтримав у тяжку хвилину. Їхати до дому він самотужки не міг… У голові роєм гуділи думки, руки тремтіли… Він замовив таксі і поїхав до свого будинку. Спати він нормально не міг, тому, як людина віруюча, на ранок він зібрався піти до церкви. Вранці зателефонував водію з фірми, щоб той забрав його тачку… До церкви Станіслав вирішив йти пішки, хоча була жахлива спека. Та по дорозі зустрів двох дівчат у довгих спідницях… тож він, напрягши свої мізки, здогадався, що вони теж в церкву. Він привітався, вони розговорилися.  Зайшли в церкву… Станіслав пішов на сповідь до попа, а близнючки залишилися у натовпі старушенцій і затурканих тіток… і де-не-де виднівся молодий юнак… та сьогодні їм це непотрібно…. Вони не слухали проповіді… Вони складали план дій… Стасик розповів про всі свої переживання… І відвалив сотню баксів на пожертву церкві… За це священик з радістю відпустив усі гріхи)))… І з чистим сумлінням Стас пішов до виходу, де його чекали сестри Аня і Яна… Відчувши себе сповненим сил і перегорнувши чистий аркуш книги свого життя, він запропонував дівчатам піти в ресторан у трьох… (Стасик наш, збочинець ще той… Завжди мріяв про секс у трьох… але щоб із сестрами та ще й близнючками… то був апогей його бажань… хоча ні… ще достатньо збочень вертілося в нього в голові.). Та дівки відмовили, і натомість запропонували поїхати до них до дому… Вони домовилися про місце зустрічі і розійшлися. По дорозі до дому він дякував богу, так як вважав, що це його подарунок… Прийшов назначений час, і Станіслав, як людина ділова, пунктуальна, прийшов раніше на декілька хвилин. Він чекав їх 20 хвилин, ще 20… Потім розчарувався, припустивши, що то була звичайна найобка. Але не встиг він закінчити свою думку, як з тіні вийшли ВОНИ… То були справжні жриці кохання… Одна в чорному, інша в білому… Блондинка і брюнетка… Вони взяли його під руки і пішли до машини…  В машині було темно… І їхали вони дуже швидко… Ті дві бестії підпалювали атмосферу постійними ніжними поцілунками і пестощами… Нарешті… Приїхали… Він ледве витримував… Вони завалилися до спальні… Роздягли його… прив’язали до ліжка… зняли свій одяг… Всунули йому в рота кляп… Він ніколи не міг уявити, що таке може бути з ним…  Вони підійшли до шухляди… взяли 2 ножа… Це його насторожило… Та коли вони почали різати його тіло, то він забув про всі свої плотські утіхи… Вони вирізали його серце… Напилися його крові… Зґвалтували по черзі мертве тіло… Покликали водія, той поклав серце у склянну банку з розчином і поставив на полицю… до інших… сердець… Забрав тіло… і пішов…

Близнючки лягли спати вдоволені… Залишалося чекати наступної неділі…

вікно

  • 08.06.09, 15:15
Він переживав Її смерть жахливо…Впав у депресію…І знову почав приймати наркотики… Через це він посварився зі своїм другом, і в результаті той вигнав його з квартири. Йому довелося найняти якусь комірчину на горищі… Зібрав усі свої речі і пішов…
Він продав усе дороге, що в Нього було… всі гроші Він витрачав на дозу…
Він сидів на підлозі в майже пустій кімнаті. Із меблів там була лише старенька табуретка і великий годинник., який на той момент бив 3 раз із 12. На вулиці все затихло. Навіть дощ, який супроводжував всю п’ятницю. Не було чути галас компаній «під шафе», вогні машин не мелькали на довгій річці дороги.
На стільчику стояла свічка. Горіти їй залишалося ще не довго… бо значна частина воску вже заповнила маленьку чашку, в якій стояла свічка… Язичок полум’я здавався живим… такий ніжний, тендітний… але ніколи не дасть торкнутися до себе… Цей маленький вогник освітлював кімнату, але в той же час закутував у тінь більшу її частину…
На Його обличчя теж падало світло, але розгледіти було неможливо. У лівій руці він тримав фото. Зображення розгледіти не можна… його закутав морок… Цого рука помітно тремтіла… Може через хвилювання чи душевні переживання, а, може, просто ременем сильно затягло руку… У правій руці він тримав шприц. Під п’ятий удар годинника голка увійшла в руку, на якій було уже не мало шрамів… По брудним венам поплив яд… Він стиснув руку в лікті, скинувши ремінь з руки… В його очі блиснуло світло. Вони блищали так, ніби літнє сонце відбивалося у кришталево-голубій воді. Але за мить блиск зник і очі здавалися мертвими… Блищали тільки сльози на його щоках… Він згадував її… Картав себе за те, що дозволив їй поїхати… На сьомому ударі почав благати у неї прощення…
Дев’ятий удар…
Десятий удар…
З мороку з’явилася рука… потім силует… але то був не силует коханої... Силует подав йому руку…Він підняв голову… Поклав шприца і подав руку у відповідь…
Вони пішли в морок… Свічка погасла…

Приїхавши вранці навідати друга, хлопчина з виставки застав міліцію та лікарів біля того будинку… Лікарі встановили… Викинувся з вікна під впливом прийнятих наркотиків… Фотокартка коханої була поруч… заляпана кров'ю.

Літак

  • 08.06.09, 12:20
Ніколи Вона не проявляла ніяких організаційних здібностей і ніколи не брала участі у якихось масових затіях. Хоча їй дуже хотілося… Але Вона боялася осуду, боялася, що її ідеї та намагання здадуться всім тупими і не цікавими… і ще… Вона боялася людей! Саме через це у неї не було друзів. Вона з тремтячими руками від хвилювання заходила в метро чи в якесь інше людне місце…  Лише музика її рятувала…  Вона не знала, що буде, коли почнеться новий навчальний рік в університеті. То буде перший раз на перший курс… У школі вона не навчалася, бо її батьки могли забезпечити Їй вчителів, що займалися з нею вдома.   І одного дня взяла вона свій рюкзак, навушники з плеєром і пішла до річки. Вона любила там бувати. Маючи талант художника, Вона приходила туди по натхнення. Але коли Вона уже підходила до того місця, то побачила хлопця. Він сидів саме там, де завжди сиділа Вона. Та нічого йому говорити вона не збиралася… Похнюпившись, розвернулася на 180 градусів і пішла до дому… Вкотре не намагаючись відстояти свої інтереси. Та якимось шостим відчуттям зрозуміла, що до неї хтось біжить. Але обернутися побоялася. Хтось взяв Її за руку. Вона стояла непорушно. Враз перед Нею з’явився той самий молодий юнак. Знявши один навушник, вона стояла, дивлячись у підлогу, бо підняти очі боялася. Та Він вибачився і намагався познайомитися. Зізнався, що вже багато разів спостерігав, як вона малює і , як підспівує музикантам у плеєрі. (Ці слова примусили Її обличчя почервоніти.) Вони обоє пішли до річки. Сиділи сміялися, говорили…Вони так зустрічалися впродовж декількох тижнів. Він теж був людиною незвичайною, та вона не могла зрозуміти чому…  Одного дня вони вирішили цілісінькій день провести вдома. Вони фотографувалися, знімали відео, дивилися ТВ і ще робили багато чого, про що не варто знати всім…   Його друг працював у якомусь фонді, що влаштовував виставки молодих художників. І було запропоновано Їй виставити свої картини. Після виставки, всі були вражені талантом дівчини… І якийсь іноземець у смішних окулярах і козячою борідкою, представник художньої школи у Франції, запропонував їй поїхати на безкоштовне навчання. Вона була дуже щаслива і дала згоду, не роздумуючи… 

 Зрозуміло, що їм довелося розійтися. Він Її відпустив(а що залишалося робити…), хоча любити не перестав.

 Настав день відльоту. Зібравши речі, Вона поїхала в аеропорт. Зайнявши своє місце біля вікна, вона була настільки схвильована своїм майбутнім, що зовсім забула, що колись боялася людей. Тепер це для Неї було зовсім не важливо. Коли літак піднявся у повітря, Вона надягла навушники і погрузилася у звуки улюбленої музики…  Згадала, як під цю пісню, вони цілувалися, займалися коханням… Їм так добре було разом. До цього часу вона не відчувала провини…  Та Її думки перебила якась дамочка, що перелякано трясла Її руку… Знявши навушники, вона почула крики: «Смерть!!!» «Ми загинемо!!!». Їй не довелося довго перейматися хаосом в салоні… Обернувшись назад, вона побачила жінку в ісламському одязі з дитиною. Вони були обмотані вибухівкою… І зустрівшись поглядами з цією жінкою, вона закричала: «Пробач за все!!!!!» Це були останні в її житті слова…  За секунду літак в небі вибухнув…

Початок Фіналу....

  • 08.06.09, 11:46
Набравшись натхнення від заміток http://blog.i.ua/community/1631/, готуючись до екзамену із зарубіжної літератури, до мене прийшла геніальна, а може і безглузда ідея… почати писати самій прозу… Вірші у мене виходять більш-менш непогано, то з прозою мабуть тугувато…
Але чому б не спробувати…
Тож я прошу дати мені добро на мою творчість…
Побудова буде схожа на «Людську комедію» Бальзака…
Але творів буде менше… не 96 - це точно… 
Створюю співтовариство, щоб всі мої творіння були разом…

Тож починаємо…
Відкриваємо завісу…