Життя має багато більше сенсу, ніж думають ті, хто вважає його вмістилищем болю, насилля та Смерті.
Життя – це безцінний дарунок; завдячуючи йому, ми можемо приймати участь у діяльності та гармонійному розвиткові Великого Космосу, в якому ми живемо і в якому кожна річ, видима чи невидима, є його невід’ємною частиною.
Життя – це незнищенна потреба великої Любові, це бажання існувати, творити та створювати прекрасне, потреба проявляти себе і свої здібності, виробляти та народжувати, пізнавати тимчасове, ідучи через нього до вічного, до вершини Існування, до Божественного споглядання.
Життя – це прекрасне відчуття пізнання, це можливість експериментувати, це ще один крок безсмертного Духу на довгому шляху, що веде до абсолютної сублімації Матерії.
Життя – це плід Кохання, яке народжує Кохання, це непорушна лімфа, яка виробляє Світло, відроджує будь-яку річ, що живе у злагоді з Великим Творцем Космосу – Всевишнім Богом.
Пізнати цю велику Істину означає любити і поважати дане Ним Життя і зробити його щасливим та вільним.

“От вийшов сіяч сіяти. І коли він сіяв, деяке зерно впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була не глибока. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, всохло. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина і заглушила його. Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. Хто має вуха, нехай слухає”.


П.С. "Хто має вуха, нехай слухає". - це непросто слова!!!

Легше верблюду увійти у вушко голки, ніж багатому у Царство Небесне.
Що мається на увазі під "багатим"?.
Ісус називає багатим не того, який щось має у цьому Світі, а того, у якого нічого немає, але він гадає що у нього щось є.


П.С. У кожного з нас нічого немає, крім карми) Людина народжуєтсья голою і залишає цей світ голою, тільки з гандикапом подвоєної карми в плюс або в мінус)))

Релігійний фанатизм "праведного" християнина, магометанина чи юдея нічим за суттю не відрізняється від фанатизму маніяка-убивці, який убиває людей тільки за те, що вони не такі як він, що вони, на його думку, гірші.

“Голод – це не лише потреба хліба; існує голод любові. Нагота – це не лише потреба одягу; нагота – це болісне відчуття браку людської гідності, а також тієї прекрасної чесноти чистоти й поваги. Безпритульність – це не лише брак домівки; бути безпритульним означає також бути відкиненим, небажаним і не любленим”.

                                            Св. Мати Тереза з Калькутти

Любов не є тільки щастя, це є набагато більше - це є привілей давати людям щастя.

"Розподіл багатства, грошей, високих посад та й решти благ, наданих нам Господом, між людьми того ґатунку, якому найчастіше вони перепадають, прямо вказує на те, наскільки нікчемними вважає Творець усі ці блага. "

Жан де Лабрюйєр   

 

Читаючи газети, слухаючи радіо, дивлячись телевізор, нас часто відвідує відчуття, що від нас приховують саме головне.

 
Один молодой американец по имени Саймон Мун, изучавший дзэн в дзэндо (школе дзэн) в Ломпоке, штат Калифорния, совершил непростительную ошибку -- прочел "Процесс" Франца Кафки. Этот зловещий роман, в сочетании с дзэн-тренировкой, оказался не по зубам бедному Саймону. Юношу потрясла, интеллектуально и эмо-ционально, странная притча о Двери Закона, которая у Кафки появляется ближе к концу повествования. Саймона притча Кафки так взволновала, что он не мог боль-ше медитировать, потерял самообладание и надолго отвлекся от изучения сутр.
В несколько сжатом пересказе, притча Кафки выглядит так:
Некий человек приходит к Двери Закона и просит разрешения войти. Страж не дает ему пройти через дверь, но говорит, что если этот человек будет ждать неопределенно долго, то, может быть, когда-нибудь в будущем он получит разрешение. Человек ждет и ждет; он стареет; он пытается подку-пить стражника. Тот берет деньги, но по-прежнему не пропускает его через дверь. Человек продает все свое имущество, чтобы предложить еще боль-шую взятку. Страж принимает ее, но все-таки не дает человеку прохода. Принимая каждую новую взятку, страж всегда объясняет: "Я делаю это только для того, чтобы ты не терял своей надежды".
В конце концов человек становится совсем старым и больным и знает, что он скоро умрет. В свои последние минуты он, набравшись сил, задает во-прос, который мучил его годами. "Мне сказали, -- говорит он стражнику, -- что Закон существует для всех. Почему же тогда так случилось, что все эти годы, пока я здесь сижу и жду, никто больше не пришел к Двери Закона?" "Эта дверь, -- отвечает страж, -- была создана только для тебя. А сейчас я закрою ее навсегда". Он захлопывает дверь, и человек умирает.
Чем больше Саймон ломал себе голову над этой аллегорией, или шуткой, или за-гадкой, тем яснее ему становилось, что он никогда не поймет дзэн, если сначала не поймет эту странную сказку. Если дверь существовала только для этого человека, почему ему нельзя было войти? Если хозяева выставили стражника, чтобы не про-пускать человека, то почему они при этом оставили дверь искушающе приоткры-той? Почему стражник закрыл дверь, когда человек стал уже слишком стар, чтобы попытаться прорваться в нее силой? Имеет ли буддийское учение о Дхарме (Зако-не) какое-то отношение к этой притче?
Может быть, Дверь Закона символизирует византийскую бюрократию, которая су-ществует практически во всех современных правительствах, и в таком случае вся притча превращается в политическую сатиру? Скромный чиновник Кафка вполне мог бы на досуге сочинить именно сатирическую притчу о бюрократии... Или, воз-можно, дверь -- это Бог, как утверждают некоторые комментаторы? Тогда что Каф-ка имел в виду? Пародирует ли он религию или иносказательно восхищается ее божественной Тайной? А этот страж, который брал взятки, но ничего не дал вза-мен, кроме пустых надежд, -- что символизирует он: духовенство или, может быть, человеческий разум, который всегда услаждается тенями в отсутствие подлинных Последних Ответов?
В конце концов, близкий к нервному срыву от огромной умственной усталости, Саймон пришел к своему роси (учителю дзэн) и рассказал ему историю о человеке, который томился ожиданием у Двери Закона -- двери, которая существовала толь-ко для него, но в которую ему не разрешалось войти и которая была закрыта, когда ему уже не дала бы войти смерть. "Пожалуйста, --умолял Саймон, -- объясните мне эту Темную Притчу".
"Я объясню ее, -- сказал роси, -- если ты пройдешь за мной в зал для медитаций".
Саймон последовал за учителем к двери медитационного зала. Когда они пришли, учитель быстро проскочил в зал, повернулся и захлопнул дверь перед самым лицом Саймона.
В этот момент Саймон пережил Пробуждение.