Особисто я завжди, скільки я себе пам'ятаю, віддавав перевагу сутінкам. От і сьогдні вранці
прокинувшись я побачив за вікном одну з моїх улюбленних погод - низьке небо повністю
затягнуте сірими хмарами. 
І нехай таку погоду називають похмурою та депресивною - для мене вона приємна, тиха, 
мякенька, сіра та пухнаста. :) В таку погоду на мене завжди сходить такий дивний приємний 
спокій і умиротворення з ледь відчутним мінормин присмаком та почуття гармонії з оточуючою 
природою...

Вирішив поділистись інформацію про досить корисний сервіс по перевірці доступності сайтів. По результатам перевірок формується статистика (щоденна, тижнева, місячна, річна), яку можна отримувати на ел. пошту. Але більш цікава трохи інша можливість - у випадку недоступності  сайту теж можна отримувати повідомлення, причому не лише на електронну пошту (безкоштовно), але й на мобільний у вигляді СМС.

адреса сайту: http://host-tracker.com/

PS Можна отримувати повідомлення про недоступність і безкоштовно.  Робиться дуже просто - потрібно завести спеціальний ящик на і.уа на якому в налаштуваннях активована послуга "надсилати повідомлення на мобільний" і в хосттракері поставити надсилати повідомлення на цей е-мейл. :)

Не дуже відомий факт - чай, який ми традиційно називаємо чорним насправді не чорний. А чорний чай це пуер - зі старих кущів та штучно зістарених чайних листочків. От саме такий чай я недавно і взяв собі на пробу. Перше, що вразило, так це колір заварки після того, як з неї злили чай - вона дісно таки чорна, а не коричнева. :)
Смак... після першої спроби здався, м'яко кажучи, не дуже - занадто відчутний смак горіхових шкарлупок, деревної кори та пилюки. Причому, 
щоб не казали, що це мені просто неякісний старний товар підсунули - воно хоч і пилюкою віддає, але різниця зі старим чаєм, як між Фламадським пивом (з колекції Зіберта, яке має бути кислим по рецепту) і просто прокисшим пивом (яке кисле, бо так вже вийшло :)). Однак це мене не зупинило. Я відкопав книжку Похльобкіна по чаям, оновив у пам'яті правила заварювання чорного чаю і заварив ще раз, на цей раз майже правильно. Що я можу сказати... різниця вражає - правильно заварений пуер досить смачний, але поки я його смакував з'ясувалась ще одна достить суттєва деталь - його потрібно пити швидко і гарячим, бо вже хвилин через 15-20 після заварювання він починає ставати занадто терпким, смак припорошенного горіхового дерева з родзинки стає суттєвим недоліком і т.д...

Загалом чай досить цікавий, але специфічний на смак і дуже вимогливий щодо заварювання, тому, в моїй особистій ієрархії, стоїть нижче за якісний звичайний чорний чай... Наступного разу спробую знайти червоний чай.

PS Якщо хто ще не бачив - рекомендую: В. В. Похлёбкин "Чай, его история, свойства и употребление"

Анекдот радянських часів:
Жінка написала скаргу в райком партії, що чоловік перестав її сексуально задовольняти в результаті чого вона не може повноцінно перевиконувати план. Чоловіка звичайно викликали і секретар райкому починає його розпікати - мовляв такий-сякий... в той час як наші кораблі літают у космос... Чоловік починає виправдовуватись: 
- Ну, перш за все я імотент...
- Перш за все ви комуніст!!!

Учора переберав свій музичній аудіо-архів (приблизно 20 Гб - є з чого вибрати), щоб щось послухати і раптом зрозумів, що я вже давно (з півроку як мінімум) взгалі не хочу нічого слухати. Тобто якщо я десь (по радіо чи в і-неті) почую гарну музику - я її і задоволенням послухаю, але от ставити самому собі щось - сама ця ідея викликаю у мене супротив...

Вчора несподівано відкрив для себе "Булочну" по вулиці Ярославів Вал (якщо йти від Золотих Воріт, то зліва, після точно Коцюбинського, але наче все ж до Гончара).
Досить затишно і пристойно, випічка досить різноманітна і на високому рівні якостію Ціни теж приємно здивували -  пиріжки до двох гривень (скільки коштує вся інша випічка не пам'ятаю так як я брав лише свої улюблені пиріжки з капустою(, чорний чай з лимоном - дві гривні, є кава (наче навіть не розчинна, по бажанню можна з вершками) і молоко.

Вчора потрібно було проїхати майже повністю всю зелену гілку метро. Однак, оскільки часу було вдосталь, вирішив проїхати її зовсім повністю і заміряти, скільки часу поїзд їде від однієї зупинки до іншої.  [ Отже ]

Додав серію фотографій з дачі.

Мобільний це свобода... Коли ти заводиш собі мобільний - сам стаєш значно мобільніший і можеш вільно пересуватись у просторі не думаючи, що можливо саме в цей момент тобі намагаються повідомити щось дуже важливе... Але з часом починаєш розуміти, що справжню свободу дає мобільний тоді, коли в нього сідає акамулятор, ти забуваєш його вдома або просто вимикаєш... тоді ти повнітстю вільний і тебе абсолютно не колише хто там і що...