ото наткнувся і аж руки чешуться... 

на початку вересня зустрів сліпуче красиву дівчину... так осліпила, що тепер навіть геть не пам`ятаю на вигляд, що за одна. Правда не зараз, а ще 7 років тому, навіть не згадаю в якому з міст України... Склероз такий собі, йолки ))) 

п`ю відвар трави, передозував до гіркоти, аж насморк пропав. потягло мене кинути того віршика сюди. не ідеал, скоріш гормональний романтизм з наївним авантюризмом...

Хай дохнуть мікроби хвороботворні під нескладні мотиви!  

--

P.S.  рифми мало, але тоді старався... 

---------------

КАРМЭН...

пролог................................................

В школі на випускному сценку ставили 

цю - "Кармен"...  Я грав того хлопця, що 

ганявся за нею, ну і співав любовні пісеньки...

Кохання значить. Однокласниця (доволі

симпатична)) була в ролі гарячої іспанки.

Шалена любов в кінці завершується тим,

що я мав цю Кармен штрикнути ножиком

(спеціально тупого взяв), вона падає, я вбитий

горем волаю не своїм голосом (чого мов

погарячкував дурень) всі хлопають - занавіс...

Все пройшло на "Ура". Тільки от ножиком, то

я штрикнув акуратно під ручку... а про те що

маю ловити її аби не впала на підлогу, з тої

гарячки геть забув)))... От вона собі впевнено

й полетіла, безпечно розкинувши руки... 

Я в цей час преспокійно насолоджуюсь естетичною

сценою польоту, вже уявивши себе тільки

в ролі глядача ...  Вона пролітаючи більшу половину

шляху до підлоги, щось починає підозрювати ...

помітивши, що партнерша вже не надто радісно на мене

блимає , з невинним виглядом їй підморгую ...

На мій превеликий подив "Кармен" раптом різко

міняє вираз обличчя !!!...                          

Тут в мозок влітає дійсність і я з швидкістю

метеорчика рятую ситуацію вже біля самої

поверхні підлоги... суперський фініш ...

Публіка шаленіла... )))

-------------*******------------

Кармэн по улице идёт,

В короткой юбке и кожаных сапогах,

Комуфляжная куртка выдает

Её среднего размера грудь

И улыбка её срезает всех наповал,

Словно девятый вал...

----------

"Кармэн - так сложилась судьба,

Что не встретил я раньше тебя"...

Твердят бывалые сеньйоры в сердцах,

Но лишь погоны в ответ сверкают на плечах,

Она - младший лейтенант гвардии короля...

---------

Кармэн, бездонные глаза твои сводят с ума

И хочется вечно ласкать твою атласную кожу...

В твоих волосах горит всей вселенной заря!

И манит, и манит меня.........

---------

3.09.2001

...

_    -    _    -    _    -    _

Вона зросла, вона розквітла...

І сонце, й вітер пестили її...

" Яка краса є на Землі!"

Хтось скаже зрідка,

Помітивши її крізь будні дні.

Та все ж, як не зросте вона високо,

Як не розпустить ніжні пелюстки...

На все те із землі бере всі соки

Й сама невдовзі вернеться туди...

просто приїлося, просто згадалося і... дотого ж знайшовся старенький один віршик... 

_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_

Ми всі чекаємо весни...

Пори розквітлих пелюсток,

Коли природа барви одяга рясні,

Коли багато легко вдягнених жінок...

Коли чимало випадає свят

І зачинаються надії теплих днів,

Коли студента зрозуміє строгий викладач,

Як той на лекціях складає про любов вірші.

Й таких багато є подій весняних,

Що виділяються чудовістю пори...

Весною символом одним живемо - юність,

Весни ж мелодія й краса - жінки!

...

"Є, - кажуть, - сходи, що ведуть до неба.

Там слава, щастя і блаженство,

Любов панує між всіма..

Так нам говорить Книга книг,

Що справжній Рай Господь воздвиг

І кажуть же, що буде й тут,

І на Землі той Божий труд."

Таке говорить внуку дід,

"...Отож старайся з малих літ..."

- Аякже діду, ще хвилинку.

Дев`яту Заповідь уже вивчаю,

Але стомився, тре спочити.

А потім і Десяту почитати...

Ну, а тобі дідуню, бачу нічого робити?

То йди но, принеси води до хати!"

після короткочасного перегляду  навколишньої дійсності , здається попустило і все потихеньку вливається у звичайне русло... 

Дійсність якс завжди виявиялась трохи схожою на Пізанську вежу та ще й язика показуючи  на що отримала адекватну відповідь  ...

Хоча в принципі  ... чого це зациклюватися на цій дісності коли людство давно придумало для розваги ще й такі речі як минуле і майбутнє ...

Чогось притому минуле назвали !"історія" - те що було і, як кажуть, погуло, а майбутньому притарабанили таку собі назвочку !"фантастика" - типу, світле майбутнє, фіг діждешся... 

як на мене, то спрацювує ніби червона матня тореадора з іспанської кориди , адзуськи! Я вже пхав носа і туди і сюди  ...

що вам сказати про враження... двоякі 

наприклад, минуле. Ото все що чуємо і читаємо геть неправда. Крім сухеньких і часто пустопорожніх дат родився, вчився, всунувся у крісло, вляпався в таку то дурницю, гигнув тоді то - нічого іншого, вартого уваги. Тай дати на 90% брешуть, навіть сучасні.

Найбільше з недавнього розвеселило, коли тут на і.ua налізла на очі інформація, що уркаїнці щось там збираються наробити на місяці здається у 2014 році... ... І це після того як так звані інопланетяни надавали по дупі і американцям, і радянським пупам Землі на тому ж Місяці у не такому й далекому минулому...

Не вірите?..  А тоді спитайте стовпів космонавтики, чому це супердержави так швидко звідти накивали п`ятами і носа туди не показують?    Їх тепер туди ніяким калачем не заманиш.

Куди нам, з дизельними двигунами, проти справді космічних (навіть галактичних) технологій тягатися? А наші вже збираються... Хоча від такого життя не тільки на Місяць потягнути може 

Так місцями покопирсавшись в історії, погтягнуло мене і у сферу "будущого"... спочатку було цікаво просто вчити в універі скажімо не сто двадцять питань на екзамен, а максимум штук дев`ять, інші були зайвими - все одно не випадуть  . Три курси грався цією чачкою, потім набридло і навіть по цю пору... Набагато веселіше коли менше знаєш. З фантастикою трохи по іншому, тут до слова мовити: "не винуватий я!"...

Той же Жюль Верн скажімо передбачив он кучу винаходів. Може й я щось утну)... От і так граючись вляпався по самі вуха. Воно завжди так .

Казатиму коротко бо то певно таємна інформація. 

Фантазуванням давно займаюся як кажуть, літературним як і звичайно з трьох років - шкарабублики вимальовував. Більш серйозно почав коли перше кохання зиркнуло і, як і всіх, понесло на творчість. З віршиків ржу тепер незлою посмішкою, приємно згадати наївні думки дитинства... Але не з фантастики... 

Почав зблизька - з Балкан...мБемц - балканські проблемки

Ірако-кувейтські розборки з втручанням Альянсу... 

Кавказ - суто Абхазія, це завдяки Баграту Шинкубі, якого прочитав у у тому ж дитинстві...

В "общим" пишу щось, фантазую, а воно оп... і чую з новин телевізора... Але то все квіточки...

Вгепало мене те, що за місяць написав про повітряну атаку на Вашінгтон до того як вона сталась!..   

Такі от справи, така фантастика, і від тоді стало страшно писати про майбутнє, краще вже про буденні проблеми чи історію... 

Але знаєте що?     Знову тягне... 

_-_-_-_-_-_-__-_-_-__-_-_-_-_-_-_

Для душі не потрібна рифма,

Серцю не потрібні слова...

Не потрібно бачити німфу,

Щоб знати, що є десь вона.

---------

Не треба дивитись на Сонце,

Щоб відчути приємність тепла,

Не варто сидіти у схованці

Аби муза прийшла до пера...

--------

Але прагнемо саме цього...

Рифму найти стараємось

І німфу, скоріше всього,

Побачити намагаємось.

---------

Хочемо бачити Сонце,

Чекаємо музи прихід

І, не задумуючись над цим,

Відкриваємо наново світ...

********

Зробити крок, то завжди тяжко...

З небес не прийде порозуміння.

Постійно себе знайти так важко,

Час збігає по волі невпинно...

.............

_-_-_-_-__---------------------__-_-_-_-_

Розтривожені дні забігають думками,

Дійсність наче в тіні за якимись світами...

По розсипаних зорях бреду без упину,

По долинах і горах, навіть небом я лину.

-----------

Шлях ховає мету, цілі приспані снами,

Я узори плету між оцими рядками...

Не спиняючись в митях ловлю вічний простір,

Ні любові, ні світла, повсюди як в гостях...

   ...

_-_-_-_-_-_-_-----------_-_-_-_-_-_-_-_

Проти течії так набридло вже плисти.

Розбиватися об пороги самоти,

Розбиратися чи це я чи саме ти

В круговертях цих... проти течії

----------

Тут нема слідів, тільки хвилі на воді.

Береги круті й не причалити.

Ніби два брати - я і човен мій.

Може вже й доплив... та нема слідів

------------

Трохи сумно бо тебе нема.

Ти як зірка, що мене вела.

Де і стрімко, а де як могла.

Може ти пішла?.. щось так сумно

------------

Десь іде луна, видно вже мости.

Може ти є там? Треба ще гребсти

І бурлить вода, хоче геть знести

Чую я - струна!.. це твоя луна

------------

...

_-_-_-_-_-__-_-____-_-__-_-_-_-_-_-_

Чи так, чи ні - здавалося...

та раптом все так склалося.

Неждано і негадано вона...

З нічого враз нахлинула весна!..

-------

Хоч осінь оминула літні дні,

Хоч досита в краплистій всі імлі...

Але спонтанно світло вийшло так,

То ніби березня приємний знак.

-----------

Пригріло, приглянулося

І враз ми посміхнулися.

Десь хмари озирнулися,

В дитинство мов вернулися...

-----------

Похмуре сонце вже не злякає,

Морозний вітер нехай петляє.

Заввишки з небо проблеми будуть

Та з нами ранок постійно всюди!..

------------

Проміння казки - такий вже настрій,

Весняні ласки повз суму пастки...

Даруєм одне одному любов,

І так аж до зими... та й далі знов)

---------

...

_-_-_-_-_-_-_--_---_--_-_-_-_-_-_-_

Я жду тебе, коли... тебе нема...

Пишу тобі... коли ти не читаєш.

Для мене ти мов квітка чарівна

Та тільки от не мене ти чекаєш...

-------

Не сплю коли тобі насняться сни,

Я осінь не чекаю, тільки весни...

В твоєму серці відповідь зими

І не діждуся доки крига скресне.

-------

Люблю твої непізнані світи,

Дива твої в загадках розкривати,

Але від мене в далеч ти летиш...

Тебе мені ніколи не здогнати.

-------

Сторінка перегорнута нова...

Нові рядки написані для книги.

Зриваючись летять кудись слова,

Збиваючись з дороги тихо гинуть.

-------

Сказати щось, але душа німа,

Сльоза лиш таємнича серце крає.

Як ти - такої іншої нема...

Та тільки от... мене ти не питаєш

-------

Ховає дощ під листям наші сни,

Вкриває час розмови вечорами.

Для тебе ще співатиму пісні,

Для тебе ще творитиму... віршами

----------------------->

...