Жозе-Марія де Ередіа "Забуття"
- 07.05.09, 20:30
Над морем височить важка руїна храма.
А Смерть задобрила сей дикий горб
героїв бронзою та мармуром богов
де трави степові насам вечері правлять.
Бува, чабан, прогнавши череду`,
на дудці заграва стари`й наспі`в-
і Небо аж до обрію приспить,
у чорне вдягне хмароньку руду.
Земля плющем аканти повива,
по-материнськи пестить щовесни`
колони підупалі, ще рясні.
...Але людина гімни забува,
уно`чі не тремтить, небога, ревно
ґди Море ляментує по сиренах.
переклад з французької Терджимана Киримли