Так, я старомодна. Я упевнена, що чоловік повинен платити за мене в ресторані або в кіно - і у мене навіть не повинно виникнути питань, а хто сьогодні платить.

 Так, я старомодна. Я думаю, що чоловік повинен піклуватися про мене - запитувати, чи наділа я теплий шарф і чи не забула я поїсти.

 Так, я старомодна. Якщо я зустрічаюся з чоловіком - значить, я бачу в нім свого майбутнього чоловіка і батька своїх дітей. Так, він повинен впадати за мною та покликати мене заміж, якщо наші стосунки дійсно серйозні, і познайомити мене з батьками, собакою, котом  і кращим другом.

 Так, я старомодна. Я вважаю, що готувати їжу, прати білизну і гладити сорочки мого чоловіка - мій історичний обов'язок, і я бачу в цьому дійсне жіноче щастя - піклуватися про свого чоловіка.

 Так, я старомодна. Я вважаю, що чоловік має бути грубуватим, сміливим і сильним. Щоб я могла бути ніжною, слабкою боягузкою, про яку так приємно піклуватися. І навіть якщо я сильна, я маю бути слабкою.

 Так, я старомодна. Я думаю, що ми маємо бути чесні один з одним. Ми разом, а значить, ми повинні поважати один одного і поважати свій вибір.

 Так, я старомодна. Я не ляжу спати, якщо він затримується з роботи, рибалки або футболу. Я чекатиму біля вікна і грітиму вечерю, поки він піднімається по сходах.

 Так, я старомодна. Я хочу виглядати добре ради нього, щоб він оцінив і подумав, яка ж я у нього красива, тому я витрачаю і витрачатиму стільки сил, щоб подобатися йому.

 Так, я старомодна. Я хочу бути лише його жінкою, і нічиєю більше. Учора,сьогодні  і все життя. Навіть якщо його зашлють в заслання і назвуть ворогом народу.

 Так, я старомодна.  І мені пофіг, що і хто про мене думає…..

Жила-была Клякса в темном дупле и очень не любила показываться на людях. Почему? Да потому, что при ее появлении каждый считал своим долгом воскликнуть: «Какой ужас! Какая жирная и некрасивая черная Клякса!» А кому такое понравится? Вот почему она предпочитала отсиживаться в дупле. Но разве это хорошо сидеть в одиночестве? Скучно! И  Кляксе захотелось сходить прогуляться на праздник или в гости. Решила она принарядиться. Взяла желтой краски и покрасилась. В яркий солнечный цвет. Представляете! Конечно, себе в таком наряде она очень понравилась. Но как только она появилась на улице, каждый, кто ей встретился, в ужасе кричал: «Какая желтая жирная Клякса!»

   Тогда она зашла в магазин, купила краски и покрасила ею свою шляпку. Но все, кто ее видел, снова махали руками и кричали: «Какая ужасная Клякса да еще в оранжевой шляпке!»

  Тогда Клякса купила синей краски и выкрасила свою юбку. Но и это никто не оценил. Она снова услышала: «Какая огромная жирная Клякса в зеленой юбке!»

   Очень обиделась Клякса. Взяла она остатки синей краски, вернулась в свое дупло и выкрасила его в синий цвет. Она очень старалась, размазала краску вокруг себя, и вдруг дупло стало очень уютным и красивым.

   В это время пролетала Сова-мудрая голова (ведь Совы, как правило, близоруки и живут своим умом!). Она не узнала Кляксу в ее новом наряде и новом жилище. Сове показалось, что это совсем и не Клякса. «Здравствуйте, дорогая и красивая Незнакомка! – сказала вежливо Сова, – Вы, случайно не родственница Луны?» И впервые в жизни Клякса услышала добрые слова и улыбнулась. Ей было очень приятно, что ее приняли за Луну... Такую прекрасную, далекую, манящую Луну...