* * *
- 30.06.10, 10:18
стан між безсонням і сном
межовий стан
ти лічиш подумки зорі :
одна,.. дві… тисячу…
намагаєшся склепити очі
намарно
нема порятунку від цього стану
без сну
як під водою
звуки забрано
подих перехопило
: ти не знаєш що діяти
ти закований
тебе захоплює і обдає то холодом то жаром
ти не можеш поворухнутися
ні назад - ні вперед
ні вгору – ні вниз
ти в оковах
сам винен, що опинився в такій ситуації
вона зв’язала тебе колючим дротом
бо ти погано ставився до себе
не зважав на свої потреби
тепер не спиш
і думаєш
думаєш
думаєш думу свою нічну
і вона верзеться тобі
якимось блискучо-сяйним хвостом комети
що раз на 120 років наближається до землі
отже за життя ти її можеш побачити єдиний раз (лише)
комета захоплює тебе своїм величавим блиском
і ти мимоволі торкаєшся її сяйва
але замість тепла тебе обдає крижаним холодом
так, звичайно, а як же може бути інакше…
адже комета - то шматок криги
який за прискорення набуває небувалого сяйва
у своєму захопленні сяйвом ти забув про це
що ж, тепер будеш мати на увазі
ти продовжуєш спостерігати те сяйво
той блиск
а він потроху віддаляється від тебе
і ти тільки дивуєшся з того
як же таке могло статись
що той блиск так зачарував тебе
ти споглядаєш його звідси, з землі,
з твого безсонного простирадла
і мов дитина намагаєшся
наблизити до себе той блиск
невідомої комети
ще раз
але ніяк не можеш цього зробити
несила…
зрештою настає ранок
кава
реальність повертає тебе до справ
і все йде своїм звичаєм
важка ніч стирається з твоєї пам’яті
і про комету ти теж забуваєш
на час