"В Україні" чи "на Україні"

Сьогодні серед наших співвітчизників точиться неформальна дискусія щодо того, як правильно слід казати:  "в Україні" чи "на Україні" Ось як висловлюється щодо даної  синтаксичної побудови відомий український філолог професор Олександр Пономарів:

Ще за радянських часів багато хто цікавився, чому чуємо й читаємо в Росії, у Франції, в Англії, у Вірменії, але на Україні. Після того, як наша Батьківщина відновила свою незалежність, в офіційному вжитку запанувала форма в Україні. Проте окремі громадяни її не сприймають і вишукують різні підстави, аби повернутися до старого — на Україні.

Треба сказати, що в народній творчості і в красному письменстві вживані обидві форми: на Україні і в Україні. Напр., у Т. Шевченка: «Серед степу широкого на Вкраїні милій», і «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну». Якому ж варіантові слід віддати перевагу? Свого часу це питання глибоко дослідив великий знавець української мови Іван Огієнко. Ось що писав він у статті з промовистою назвою «В Україні, а не на Україні»:

«Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання «де» тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині… До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має в нас прецікаву історію… Цілі віки ми чули то na Ukrainie (від поляків. — О. П.), то «на Украине», а тому й защепили собі це «на Україні» як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що це власне «на» — болюча й зневажлива ознака нашого колишнього поневолення… Стара наша Русь чи Малоросія складалася з кількох частин: Галичина, Волинь, Поділля, Україна (головно Київщина). Хто слова «Русь» чи «Малоросія» вживав на означення цілого народу, для того Україна була тільки частиною; це, скажемо, завжди бачимо в XVII—XVIII віках, наприклад, в універсалах Богдана Великого або в літопису Величка й ін. Україна мислилась тоді частиною цілого народу, Руси, а тому вислів на Україні був нормальний…

Але вже за старих часів дехто розумів Україну значно ширше, а тому й писав в Україні… Шевченко у своїх творах звичайно мислив Україну як назву для всього нашого народу, а тому й уживав на питання де місцевого відмінка з прийменником в: У нас в Україні старий Котляревський отак щебетав. Було колись в Україні лихо танцювало. На весь світ почули, що діялось в Україні. Виріжуть гайдамаки ворогів в Україні. Сю ніч будуть в Україні родитись близнята. Мені однаково, чи буду я жить в Україні чи ні; також на питання куди: В Україну ідіть, діти, в нашу Україну. Сини мої, летіть в Україну. Линуть в свою Україну тощо… Але звичайний традиційний погляд, що Україна — то частина другої держави, несвідомо захоплював і Шевченка, чому й він нерідко писав на Україні, на Україну… Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати тільки в Україні, в Україну, викинувши остаточно з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення» (Рідна мова. 1935. Ч. 2. С. 67—72).

Отже, основною (а в офіційному мовленні єдиною) формою є в Україні. Проте не варто виправляти фольклорних та літературних творів, де з історичних причин уживаний вислів на Україні.

Арт-вертеп представляє

Радимо відвідати: 10 лютого – 9 березня, м. Київ – Програма «Генофонд»: Володимир Стецькович.

«Птахи», Садан. «М'ясо. Симулякри» 18 лютого, м. Київ – Валяння з вовни. Виготовлення яскравої брошки у техніці мокрого валяння 18 лютого, м Донецьк – «Культ Поезії» у кіно - культурному центрі «Кіно культ» (м. Донецьк) 19 лютого, м. Чернігів – Презентація нової книжки Олеся Ульяненка «Там, де Південь» у Чернігові 19-21 лютого, м. Дніпропетровськ - VIII Міжнародний фестиваль національних бойових мистецтв «Дніпровські пороги» 19 лютого, м. Дніпропетровськ – Спільний концерт гуртів Lюk и Тайна Третьей Планеты 19 лютого, м. Вінниця – Презентація нового альбому «Оркестру Че» у Вінниці 19 лютого, м. Донецьк – Не жалея живота своего: концерт ... и ДМГ 19 лютого, м. Дніпропетровськ – Лекція-роздуми «Україна як модерний продукт...» історика Ярослава Грицака 20 лютого – 2 березня, м. Київ – «Українська фотографія: 1989-2009» 20 лютого, м. Київ – Українські колискові: вчимося співати та розуміти їх 20 лютого, м. Київ – Як стати дизайнером інтер'єру: розвиваємо смак та відчуття стилю 20 лютого, м. Дніпропетровськ – Комедія «Всі чоловіки хроплять» або «Роздягатися так роздягатися» 21 лютого, м. Івано-Франківськ – Презентація нового альбому «Оркестру Че» 21 лютого, м. Дніпропетровськ – Спектакль «La Nouba» в исполнении Cirque du Soleil 21 лютого, м. Дніпропетровськ – Jabberheads in MasterShmidt 26 лютого, м. Донецьк – Концерт 45 ЕН у Донецьку 27 лютого, м. Дніпропетровськ – Концерт 45 ЕН у Дніпропетровську 27 лютого, м. Рівне – Рівне Етнограунд: гурти Божичі, Куточани. Етно-сейшн спілкування 27 лютого, м. Чернігів – Концерт гурту «Крихітка» в Чернігові 27-28 лютого, м. Львів – Прем`єра вистави «Він прийшов» 1 березня, м. Київ – Весняний дебютник «ТаРУТА» 2-11 березня, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Київ, Вінниця, Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів - Тур гурту «НагУаль» (Білорусь) 5 березня, м, Київ – Рок-фестиваль Stare Misto: UNDERGROUND PRE-PARTY 7 березня, м. Київ – Творимо вовняні квіти-прикраси власноруч 13 березня, м. Київ – Аскет-дизайн: стильний дизайн з підручних матеріалів. Майстер-клас Павла Гудімова. 18 березня, м. Київ – Перекладацькі Майстерні: (Пере)Творення тексту 20 березня, м. Дніпропетровськ – Фестиваль рукоділля «Зроблено з любов`ю»

Інші події: 1-25 лютого, м. Харків – Виставка робіт Марії Козиренко

«Льодяниковий період» 2-21 лютого, м. Львів – Виставка Євгенії Гапчинської 5 лютого – 15 березня – Виставка фоторобіт Іллі Кейтельгіссера «Ретро» 13 лютого – 5 березня, м. Київ – Виставка картин Марисі Рудської: «Сни та фосфени»

16 – 27 лютого, м. Харків – Виставка живопису полтавських художників Віктора Бабенка та Сергія Роя

18 лютого, м. Львів – Вокальний ансамбль «Укранія» у Львові 19 лютого, м. Одеса – Концерт «HOBO'T & Co» 20 лютого, м. Київ – Лекція Як стати дизайнером інтер'єру: розвиваємо смак та відчуття стилю

20 лютого – 2 березня, м. Київ – Виставка «Українська фотографія:

1989-2009»

26 лютого, м. Одеса – Фестиваль-трибьют памяти

Курта Кобейна «КУРТОДРОМ 2010»!

До 16 вересня Триває прийом заявок на участь у фестивалі «Драбина-2010»

Слово"будь ласка" пишеться окремо

Чомусь серед наших громадян склалася хибна думка, що слово будь ласка пишеться з дефісом. Це не так.

А от нещодавно я взагалі побачила оголошення  з дивною редакцією:
будь ласка писалось разом. Це також неправильно, дуже неправильно.


Люди!!!

Запам’ятайте,
будь ласка, назавжди, що слово будь ласка в українській мові пишеться без дефіса і виділяється на письмі комами.

Інший бік відкриття

!!!!! І для чого тільки той Колумб відкривав Америку???
Мучився, людей
гробив і  кораблі, долав тисячі миль, щоб
знищити все……….




Людей приваблює руйнація…. Вони, люди, такі створіння, що не
можуть без погромів та самознищень……. Бо якби іспанці не почали вбивати
індіанців, ті б поїли один одного, приносячи в жертву своїм богам……….


Відкрився 60-й Берлінский кінофестиваль

http://www.film.ru/img/shots/1002/berlf3.jpg

http://www.film.ru/img/shots/1002/berlf4.jpg

Рене Зельвегер

Вим Вендерс с женой Донатой

Вім Вендерс із дружиною  Донатою


Щодо питання української культури в Україні

Хочу ще раз висловити свою думку про становище
української культури
.
Можливо, вона не буде новою, я неодноразово говорила про це й у
товаристві "Ми любимо тебе, Україно", й просто у своєму блозі. Отже, я
вважаю, що прищеплення непристижності та другорядності української
культури починається в Україні зі школи, де виховують у дітей
українофобію. Чомусь українська культура й мова завжди вважались
непристижними, другорядними, другосортними. Педагоги з української у
школі, зазвичай, були дивакуваті та трохи помішані на класичних
творах... На противагу російськомовним вчителям, які пропагували
Великую Русскую Культуру и Классику...

Взяти б, приміром, сучасний шкільний буквар. Здається, що укладачі
цього підручника зупинилися десь у минулому, бо постійно наголошують на
поле, лан, гай, річку, вербу та хату під стріхою… Чи то в селі вони
бували давно й не знають, що хати під стріхою вийшли із моди ще у
позаминулому сторіччі, і зустріти їх можна під відкритим небом хіба що
в селі Пирогово в Музеї української архітектури та побуту, чи то вже
геть заклопотані навчальним процесом, зациклюючись на тій освітянській
ниві, що й не бачать, що більшість школярів давно перебралась із села
до міста, а в селі займають місця за партою лише п’ять-шість учнів на
клас… Така відстороненість від сучасного життя, як мені здається,
створює ще один аспект непристижності всього, що пов’язано з Україною
та українським.

Ще одна хиба, на мій погляд, навчального процесу, що створює
враження другорядності української мови й культури загалом. З програми
української літератури для загальноосвітньої школи виходить, що значні
літературні процеси зупинилися в Україні десь наприкінці 19 сторіччя,
ну, може, в середині 20, а далі все проходить на зразок Шевченкових та
Малишкових віршів… Тільки не подумайте, що мені не подобається Шевченко
чи Малишко, якраз навпаки… Та хочеться наголосити, що в українській
літературі, так само, як і в будь-якій світовій літературі,
відбуваються процеси, що давно вивели її із рамок провінційності на
світову арену, показавши світові такі постаті, як В.Шевчук, Л.Костенко,
В.Стус, І. Малкович та інші. В нашій літературі уже встигли посивіти
БУ-БА-Бісти  та Лугосад, що вели літературний перед впродовж двох десятиліть, їм на
зміну прийшов з потужним словотвором Сергій Жадан… Давним-давно хиткий
фемінізм Марка Вовчка встигли змінити «ґендерні студії пані Забужко» та
творчі експерименти таких літераторок, як Н. Білоцерківець, Г. Пагутяк,
Г.Осадко тощо.
Слід сказати, що й український живопис давно вже визнаний за межами
нашої держави і не пасе задніх. Варто лише пригадати імена таких
Майстрів, як І. Марчук, А. Буртовий, В.Франчук та багато інших.
Та й кіно українське - давно не таке, як його хочуть нам показати - піф-паф та цьом-цьом...
А про успіхи українського спорту годі й казати, наперекір
безгрошів’ю та організаційним негараздам українські спортсмени на
Олімпіаді в Китаї посіли Україні 11 місце, показавши світові, що ми
фізкультурно розвинена та спортивно спроможна нація.
Тому хочу ще раз наголосити – нам, українцям, є чим пишатися, а
усім тим, хто не сприймає України та української мови, ще раз пораджу –
придивіться ближче до країни, в якій ви живете, усвідомте, що то країна
потужних традицій та самобутньої культури. Якщо не полюбіть її, то
бодай прийміть..

Дуже жаль, що наші можновладці не розуміють, що
культура - це візитна картка країни...
 Але їм можна пробачити, вони, що
читали ту літературу чи знають - хто такий Бойчук та його школа???...
Та перед нинішніми парламентарями були попередники, серед яких назву
такі імена, як Драч, поет, хороший поет, Олійник, також хороший поет,
Яворівський, нормальний поет, письменник, Лесь Танюк, хороший
режисер... та інші... Ці парламентарі знали, хто такий Бойчук, знали
вони й літературу, були обізнані з мистецтвом, але вони, маючи нагоду
створити для української культури зелене поле хоча б в Україні, були у
Верховній Раді і спокійно дивилися, як бандити захоплюють владу і як ця
влада витісняє культурні надбання багатьох українських поколінь... Це
взагалі, можна назвати злочином, мені зараз смішно дивитися, як всі ці
люди б’ють себе у груди й кажуть, що вони українські культурні діячі.
Справді, їхня творчість сприяла розвитку української культури, але
громадська діяльність - поза сумнівом...

.

15 лютого Стрітення цьогоріч у перший день Великого посту

15 ЛЮТОГО
СТРІТЕННЯ ВІДЗНАЧАЄМО ЦЬОГОРІЧ У ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.

На свято Стрітення, за традицією, вірні посвячують в церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла і очищення.

Празник Стрітення Господнього входить до дванадцяти найбільших
церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча
згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною
IV ст.

15 лютого 2010 року - перший день Великого посту.

Оскільки від сьогоднішнього дня у тих, хто сповідує православ’я, і
греко-католиків настає сорокаденний піст, то ось які вимоги до цього
періоду в житті вірян рекомендує церква:

"Піст в практиці
Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій
встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета
посту – духовна,
тобто, насамперед, потрібно постити від гріха, злих
схильностей.
У дні посту необхідно стримуватись від лихих діл, думок,
слів; зберігати погідність духу, внутрішній мир та радість. Стримування
від гріха набагато важливіше ніж стримування від їжі,
хоча це також
необхідне та допомагає поборювати гріх, вправлятись у духовному зрості,
духовному житті. Нам же потрібно пам’ятати та виконувати і одне і
друге."
http://www.google.com.ua/#hl=ru&q=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83&meta=&aq=f&oq=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83&fp=1&cad=b

Марина Цветаева

  • 11.02.10, 14:35

Строительница струн — приструню И эту. Обожди Расстраиваться! (В сем июне Ты плачешь, ты — дожди!) И если гром у нас — на крышах, Дождь — в доме, ливень — сплошь — Так это ты письмо мне пишешь, Которого не шлёшь. Ты дробью голосов ручьёвых Мозг бороздишь, как стих. (Вместительнейший из почтовых Ящиков — не вместит!) Ты, лбом обозревая дали, Вдруг по хлебам — как цеп Серебряный... (Прервать нельзя ли? Дитя! Загубишь хлеб!)

30 июня 1923

Марина Цветаева

  • 11.02.10, 14:05
Из цикла "Сугробы"

<6>

Масляница широка! Масляницу за бака!

Масляница! Увальница! Провожайте Масляницу!

Масляница-слобода! Мочальная борода!

Снежок сывороточный, Бочок вывороченный!

В тыщу девятьсот-от Семнадцатом - счетом Забралась, растрепа, К мужику в окопы.

Восставай, Михалыч! Твое дело - жалость. Восставай, Егорыч, Твое дело - горечь.

Поел, парень, белены, Пора, парень, за блины!

Масляница! Бубенница! Румяная Труженица!

Над ушком-то гудом: Пора, брат, за бубен! А в ладонь-то - зудом: С кого брать - зарубим.

Товарищество! Товар! Румяный наш кашевар!

Тисканая! Глаженая! Румяная! Ряженая!

Ротастая - Твоя купель. Одна сестра - На всю артель! Растерзана, На круг - рвана! Кто первый взял - Тому верна:

На века на вечные: До первого встречного!

Масляница! Вафельница! Румяная Висельница!

(Блины, вафли, Сахар, мед!) Вставай, барин, Под черед!

Ни пекарен Вам, ни круп! Ложись, барин, Под тулуп!

За наш за труд, За наш за пот, Гуляй, Кузьма! Гуляй, Федот!

Пожрал сенца - Вались на дичь! Князьям счета Строчи, Ильич!

Про наш раззор, Про горести - Разборчивей, Забористей -

На весь забор Трезвонь, братва! Така мол нонь Гармонь пошла.

Висельничек румянист, Румяный наш гармонист!

Масляница! Увальница! Румяная Кукольница!

Проваливай, прежнее! Мои дрожжи свежие! Проваливай! Заново! Мои дрожжи пьяные!

Подправа из белены - Пора, парень, за блины!

Зубастые, Разинские, Без застав поравенствуем!

Поставцы - подковой, Икра - жемчугова: С Богородицыных риз. Садись, парень, не стыдись!

Масляница! Бусельница! Провожайте Масляницу!

Крути, парень, паклю в жгут! Нынче масляницу жгут.

Гикалу! Шугалу!

Хапалу! Чучелу!

6 марта 1922

<a href="http://www.tsvetayeva.com/cycle_poems/sugroby.php"><strong>Наследие Марины Цветаевой: Сугробы</strong></a>

Ред’ярд КіплінҐ. Такі собі казки

Я вже писала у блозі, що у Тернопільському видавництві "Навчальна книга - Богдан" вийшла друком книга Р.Кіплінґа "Такі собі казки"

http://blog.i.ua/community/662/315787/

Нагадаю, що це новий переклад старих казок, який здійснений молодими українськими перекладачами Володимиром Чернишенком, Наталією Дьомовою та Іриною Сав’юк.


Сьогодні у видавництві до вищезгаданої книги виходить ще й компакт-диск із аудіо-записом книги.

 

Книгу озвучила Вінницька мисткиня Юлія Броварна, написавши принагідно музику до Кіплінґових віршів.

Запис однієї пісеньки я оприлюднюю в блозі