До дівчини у потязі 

Залицявся Толя: 

-Це мені напевне вас 

Посилає доля, 

Я три роки, як то кажуть, 

Цілковито вільний, 

Тож можливо розпочнемо 

Шлях життєвий спільний? 

Посміхнулася йому 

У відповідь Таня: 

-Чи ви дійсно таки вільні, 

Це ще запитання, 

Про свободу говорив 

Мені вам подібний, 

Але в дійсності нікому 

Був він непотрібний!!! 

У Тетяни Валентина 

Якось запитала: 

-Від людей я новину, 

Танюшо, чувала, 

Чоловіка ти для себе 

Нового шукаєш, 

На розлучення з Петром 

Навіть не чекаєш? 

-Дійсно так, тому 

Я хочу в тебе запитати: 

Коли йдеш ти в магазин 

Взуття купувати, 

То взуваєшся в старе,- 

Глянула та скоса.- 

Ну, звийно ж не ідеш, 

Подруженько боса!!! 

Зошит мій з віршами, 

"Кулемет" ще той, 

Бо вбиває миттю, 

Не скрикне і "ОЙ!" 

І не тільки муха 

Відчує удар, 

Також невгамовний 

Вампірчик комар, 

А учора сталась 

Маленька "провина", 

Зненацька підкралась... 

Рідненька дружина, 

А я, скажу чесно, 

У цей час дрімав 

Вона лоскотнула, 

Тож зошитом дав, 

Дуже розгнівило 

Це дружину любу. 

І пообіцяв Їй: 

" Подарую шубу!" 

Але де мені скажіте, 

Грошиняток взяти? 

Буду мабуть зошит 

В оренду здавати!!! 

Тож кому потрібно? 

До мене звертайтесь, 

Вам він пригодиться! 

Ні, ви не вагайтесь!!!