Якщо важкість ти у шлунку, 

Друже, відчуваєш, 

І яка цьому причина 

Напевне не знаєш? 

А такі симптоми, брате, 

Частенько бувають, 

Як до серденька твого 

Стежину шукають. 

Тож щоб шастання жінок 

Не звело в труну, 

Визначся, уже нарешті, 

І кохай одну!!! 

Ну, чому це Перше квітня 

Зветься Днем ще дурака? 

І чому скажіть, не Дури? 

Нестиковочка така!!! 

Хіба дуже дурнуваті 

Українські мужики? 

Бо придумали напевне 

Таке св'ято вже жінки!!! 

У юності Петро частенько 

Любив промовляти: 

-Коли стану я старим, 

Буде що згадати! 

Без пригод напевне в нього 

І дня не минало, 

Як то кажуть у народі, 

Життя вирувало. 

Й ось настав похилий вік, 

Чуб "вкрився морозом", 

Але згадки нема в Петі, 

Бо стражда склерозом. 

Якщо жінка запрошує 

Вас на чашку чаю, 

Мужики, це все обман, 

Чесно заявляю, 

Бо учора мій сусід 

В пастку цю попав, 

Пішов вечером, й до ранку... 

На чай той чекав. 

-Чому, Фімо, ти до мене 

Постійно моргаєш? 

І про що в такий от спосіб 

Мені натякаєш??? 

-Заспокойся, Розо, прошу, 

То нервовий тік! 

-Ой, який ти безсоромний, 

Брехливий індик, 

Бо на першій я хвилині 

Трішечки вагалась, 

А от зараз, скажу чесно... 

Вже налаштувалась!!! 

-Чому, друже, ти в бинтах?- 

Запитую в Мартина. 

-Розумієш, мене вчора 

Кинула дружина. 

-То навіщо із-за цього 

З балкона стрибати??! 

Можна якось в інший спосіб 

Стрес цей було зняти! 

І ось відповідь я чую 

Таку від Мартина: 

-Не стрибав, я ж говорю, 

Скинунла дружина!!! 

Ви питаєте як я гумористом став? 

Ух, мороз пішов по шкірі, коли це згадав. 

Бо хоча минуло тридцять літ по тій вже днині, 

Але страх в мені живе, людоньки, й донині. 

У Криму тоді я втретє ось відпочивав, 

І у чешський атракціон якось завітав. 

Покатався на гойдалках, на колесі* катався, 

Й до кімнати страху звісно навіщось попхався. 

Умостивсь в електрокар і нумо, помчали, 

Заїзджаю до тунелю, сичі закричали, 

Тут щось міцно за волося моє узялося, 

Ой, аж страшно, як згадаю, що тут почалося: 

Те кричить і я кричу, глузд вже утрачаю, 

Скільки часу промайнуло вже не пам'ятаю. 

...Я прийшов до тями в ліжку, хочу щось сказать, 

Але голосу немає, ех, японська мать. 

Рідні дивляться на мене, пустили сльозину, 

Але я не впізнаю власную родину 

Так у ліжку я три дні німим провалявся, 

На четвертий глузд вернувся і я засміявся. 

І з тих пір ось так жартую над різними речами. 

Тільки ви про це нікому, хай буде між нами!!! 

. 

-Вадику, звичайно їжу 

Треба запивати!- 

До дорослого вже сина 

Промовляє мати. 

-То я ж її запиваю!- 

Син відповідає. 

-Запиваєш ти занадто!- 

Мати не вгаває- 

Але як це пояснити?- 

Глянула до неба- 

Як зап'єш ти, то по-новій, 

Закушувать треба!!! 

Нам напевне цих жінок 

Повік не збагнути, 

Адже можуть вони часто 

Такеє утнути: 

На два тижні чоловіка 

Інтиму лишають, 

Ну, а іншій, тій що дасть, 

Коси обривають.