Безвихідна ситуація
- 11.12.17, 15:39
Сонце обрію торкнулось,
Догорає день,
А душа моя сумує,
Не співа пісень.
Твій я номер набираю,
Лунає гудок,
Але ти ось відхилила
Знову мій дзвінок.
Ти образу в свою душу,
Кохана, впустила
А чому все ось так сталось,
І не зрозуміла.
Прошу, вислухай мене,
Та ти не бажаєш,
І на всі мої питання
Не відповідаєш.
В одне русло, не ввійдеш!-
Мудрість нас повчає,
Та надія в моїм серці
Все ж не помирає.
І настане, вірю, день
Знову разом будем,
А ті прикрі помилки
Назавжди забудем.
-Чоловік мій вже не п'є,
Різко зав'язав.
І спиртного майже місяць
До рота не брав!
-То це ж добре, нехай вяже,
Як хист такий має,
Увесь час перед очима,
А не десь бухає!!!
Ні дня я без рими не можу прожити,
Фицає невтомний крилатий мій кінь,
Тож щоб спастися від сонця і спеки,
Сідаю писати під яблуньку, в тінь.
А рими-мов бджоли, рояться тихенько,
І ось вже рядочки лягли на папір,
Знову з'явилося "нове дитятко",
Гумор, пейзаж, про коханнячко твір.
Легесенький вітер вгорі повіває,
І листячко шепче щось ніжно мені,
В ці митті про все я тоді забуваю,
Бо зовсім зникають всі думи сумні.