Ой, чому це я знову в зажурі, 

Неспокійно чому на душі? 

Написати хотів би веселе, 

Та сумні лише ллються вірші. 

Намагаюся я посміхатись, 

Та гримася сумна на лиці, 

Не радію вже співу пташини, 

І як пахнуть п'янкі чебриці. 

Чи життя вже такеє настало, 

Біс керує нахабно людьми, 

Як хотілося б в далеч полинуть, 

Та неможу змахнути крильми. 

Ось і небо чомусь спохмурніло 

Кропить землю рясними слізьми, 

То напевне воно також плаче 

За убитими в війнах людьми. 

Тихо день вже за обрій скотися, 

Ніч у вікна мої зазира, 

Але серце спокою не знає, 

Туга душу ще більш роздира. 

Много в жизни ошибок я сделал, 

И немало ещё совершу, 

Ведь прощенье прошу я у Бога, 

И невольно опять согрешу. 

Часто в женщин замужних влюблялся, 

Искушения в душу пускал, 

И с судьбою в азартные игры 

Очень шибко бывало играл. 

Жизнь течёт словно быстрая 

Седина заплелась в волосах. 

Прогрешенья мои и удачи 

Зафиксируют все в небесах. 

Возмутительно кто-то промолвит: 

-Он весёлою жизнью прожил! 

Но я верю, друзья, и надеюсь, 

Бог подарит, что я заслужил. 

Много в жизни ошибок я сделал, 

И хороших немало ведь дел, 

По заслугам, поверте, воздастся 

Когда жизни наступит предел. 

Звуть тебе - Петро, Павло? 

Ти його дитина? 

А можливо його жінка, 

Друга половина? 

Чи відношення до нього 

По іншому маєш? 

Тож вітання у цей день 

Ти також примаєш. 

Я не зміг сьогодні, друзі, 

Бачте промовчати, 

Щоб із Святом цим чудовим 

Вас не привітати. 

І сказати в побажанні 

Словечка прості: 

Хай завжди нас бережуть 

Мудрі ці Святі!!! 

У цю червневу літню днину 

Людей, хто вибрав медицину 

Зі святом щиро я вітаю, 

Наснаги, витримки бажаю, 

Адже життєва їх дорога, 

Це ніби в Ангелів від Бога: 

На час ніколи не зважати, 

На допомогу поспішати. 

Коли їх посмішка сіяє, 

Усіх людей вона зціляє. 

У поліклініках, в палатах 

Завжди стоять вони на чатах. 

Тож Матір Божа хай щоднини 

Оберігає їх родини.