-Ти Петра свого Котом вченим називаєш, Чи і дійсно вже розумним Занадто вважаєш? -Ні, він розуму як всі, А то й менше має, Та наліво дуже часто Все ж та походжає. Та щоб гріх свій приховати Від мене таки, То цікаві придумує Для мене казки.

Із роботи чоловіка Ліда зустрічає. І щасливо ось до нього Таке промовляє: —До лікарні я сьогодні, Петрику, ходила, Й тепер вірю, що молитви Чує Божа сила. Дві полоски я нарешті, Коханий, вже маю! Чоловічок посміхнувся : —Я тебе вітаю! Ти сержанта молодшого Маєш вже таки... Та до чого тут лікарня??? Мені невтямки

-Як вдається тобі, Катю, Шикарно так жити? Що зуміла вже авто, Й квартиру купити. -Я праюю, Свєто, замом! - Та відповідає. -А кого ти заміняєш? - Світлана питає. Й задоволений почула Катін голосок: —Що тобі незрозуміло? Втомлених жінок!!!

В холодильник чоловік Ранком зазирає, І здивовано дружину Такеє питає: -Позавчора коньяку Пляшка тут стояла, А це бачу, що немає, Ти її не брала? -Ну, звичайно, що взяла, Заливала рану!!! -Це ж яку? Скажи мені. - Цікаво Івану. І пояснення почув Іван від Сніжани: -Що тобі не зрозуміло? Душевнії рани!!!

В переддень весілля мати Донечку повчає, І напутнії слова Такі промовляє: —Чоловіка ти свого, Люба,не пиляй, Бо назавжди таке, рідна, Ти запам'ятай, Від пиляння багатенько Тирси будеш мати, Це сміття, а з ним Життя усе проживати.

-Ти так вдало одружився, Заздрю тобі, брате! —Нареченна ж не з'явилась, Образливо, Гнате. -То про те я й говорю, Тобі повезло, Адже долею від неї Тебе ж відвело!

-Чому вигляд, Петре, маєш, Ніби вижатий лимон? - Запитує свого друга Ось Микола Саливон. -Бо цієї ночі, брате, І хвилиночки не спав. -Це ж чому? - дивує Колю- Мабуть з дівкою гуляв? -Та, які вже там дівчата, З'їв з Херсону кавуна, І відкрилася для мене, Друже, істина одна -А яка? ти поділися! - Коля не вгаває. -Зрозумів, чому це місто... Назву таку має!

-Гришо, в армії служив? - Клим друга питає. -Ну звичайно, що служив. - Той відповідає. -А доводилось людей Тобі убивати? -Звідки, Климе, про таке Я можу та знати!? -Ти ще, Гришо, молодий, Й склерозом страждаєш? -Та-а-а, я ж кухарем служив, Хіба ти не знаєш???

Юною бути завжди вам бажаю, Ласку й турботу я відчуваю. Іскрою ніжною світяться очі, Які загадкові ці чари жіночі.

Різнобарвне листя в вальсі закружляло, Вже до педагогів свято завітало. Професійне свято вони зустрічають, Тому і вітання звідусіль лунають. Адже педагоги, це чудові люди, Працю їх невтомну бачимо повсюди. В дитсадку малечу вони зустрічають, Шлях у світ цікавий діткам відкривають. По шкільній стежині з нами теж крокують, Знання і частинку серденька дарують. В технікумах, вишах нас вони навчають, Мудро, професійно завжди наставляють. Тож хотів би щиро я їм побажати, Горя і нещастя...

Читати далі...