У віртуальне кохання не вірив, Бо вважав, що це все маячня. Але думка моя геть змінилась Ось одного осіннього дня. П-в: Світланка, Світлана, Світуся, Увесьчас на вустах це ім'я, В тенета її ось потрапив, І від щастя хмелію вже я. Як завди я блукав інтернетом Своїх соціальних мереж, І вона щось напевне шукала, Від суму ховалася теж. П-в. Так доля напевне рішила, Шляхи щоби наші зійшлись, І дві половинки самотні В єдине суцільне злились. П-в. Так час швидкоплинно...

Читати далі...

Що із випивкою час комусь зав'язати, Ви хотіли б, дорогенькі порадоньку дати? А я вам скажу, що ви рації не маєте, Якщо так уже, шановні людоньки вважаєте. Бо коли ось чоловік дружини немає, То беззахисним він є, й спиртне спокушає.

Кум Петро у понеділок В Гриця запитав: -Як провів ти вихідні? Чи не сумував? -В Простоквашино я їздив! - Гриць відповідає. -Ну, і що ти там робив? - Знову той питає. -Ой, і дивні в тебе, куме, Завжди запитання, Просто квасив я два дні, Із самого рання!!!

Чому ви України боїтесь?Вірніше гасла:"СЛАВА УКРАЇНІ"!Коли почуєте його ви, русаки,Інстинкти прокидаються тваринні.Чому полуди ви не знімите з очей?І від гіпнозу час уже проснутись,Невже не бачите,що путінці творять,Від зомбоящика назавжди відвернутись.Чому ви посилаєте синів,Щоб українців мирних убивали,А у домівки ріднії свої,Двохсотим грузом часто повертали.Чому подобається вам за путькою ходить,,Його фекалії готові споживати,Від задоволення хвалу йому співать,І за Месію дьявола...

Читати далі...

Став Іван своїй дружині, Якось докоряти: -Із тобою я соромлюсь Десь відпочивати. Он сусіди кожен рік Їздять же на море, А твоя товста фігура, Це суцільне горе. І у відповідь Галина Таке промовляє: -У твоїх словах, коханий, Логіки немає, Нісенітницю, Іване, Годі говорити, Я ж бо можу над тобою, Тінь гарну зробити.

—Ти відносини з Петром уже уладнала?- Рано вранці у доньки мати запитала. - Бо я чула, що вночі ти йому дзвонила, Почуття ще залишились, тож не розлюбила? Посміхнулася Галинка, і почула мати: -А кому могла в два ночі ще б телефонувати, Адже ворогом він став, не буду темнити, Тож його у такий час не жаль розбудити.

Матюкатися говорять, Дуже не етично. Не погоджуюся з цим, Адже не практично. Якщо я вже припиню, Матюки вживати, Як своїми іменами Речі називати?

Сила волі з кожним рокомВ нас міцнішою стає.А підтвердженням цих слів,Спостереження моє.Мій сусід Петро, наприклад,Що прізвище - Став,То чарчину, або й двіЧасто пропускав,А тепер коли у чубі,Сивину вже має,То наполегливо завждиЖодну не минає.

Докоряє чоловікуДружина Галина:-Безсовісна я вважаю,Петре, ти людина!Бо постійно на зарплату,Мою проживаєш,А собі роботи зовсім,Бачу не шукаєш.Невдоволено ПетроПочав промовляти:-Це ти совісті не маєш!Таке ось казати,Бо не ціниш ти, Галинко,Вірність геть мою,Адже я замість кар'єри...Вибрав же сім'ю!!!

Ще з дитинства пожежником,Коля мріяв стати.-Буду я гасить пожежі,Й людей рятувати!Та життя того хлопчинуКруто закрутило,І дитячим збутись мріям,Зовсім не судилось.Доля в інший бік пішла,Часто ж так буває,І тепер уже Микола,Щодня "зажигає."У поліції його,Майже усі знають,Бо в відділення йогоЧасто доправляють.