17 поверх увись

Небо заповнило очі вікна,
Де забавлялася хмарка одна...
Де витівала щось знову химерне,
Що не збагнути нудним і мізерним.
Бризкало сонце пекуче на вії,
Та не вгавала у відблиску дії -
Ніжно снувала ранкові картини
В рамі прозорої літньої сині...