Нагорода знаходить свого отримувача за довготривале та сумлінне виконання обов'язків одного з кращих представників братії придурків на порталі (пруфлінк)
Мені не шкода заготовки, вона доступна для закачування тут.
Имя публикации hozya Пароль публикации hozya
Зовсім недавно, з місяць тому, напевно, доводилось нам брати в будінспекції дозвіл на початок робіт по одному з об'єктів реконструкції. Аж смішно стало, коли тільки огородження будівельного майданчика встигли встановити, а оперативники-ОБХССівці вже тут як тут. Потріпали нерви і звалили.
А тепер можна буде сміятися. Волею долі і моєї помилки прийшлося ще раз брати дозвіл у будінспекції по тому ж об'єкту. Буквально тиждень тому перереєстрували. І о диво, сьогодні зранку дзвонять ті ж лапухи, та ще й перепитують: "А то ви будуєте там-то і там-то???"
А тепер питання: "Ви, коли зливаєте інфу органам, хоч перевіряєте, чи вона їм ще актуальна?"
Засідання кафедри.
Завідувачка кафедри провадить обговорення питання порядку денного, а саме боротьбу з хабарництвом.
Свій пафосний спіч завершує словами: "Покайтеся. До сповіді сходіть."
Коротка статистика: в ДЕК від кафедри входило 4 викладачі, завідувачка і ще троє.
Після ДЕКу завідувачка дала кожному винагороду, розміром двісті убитих осликів.
Кількість студентів, що здавали екзамен: 90.
Такса для здачі іспиту: 50 (явно нічого спільного з Грушевським, перевага надається іноземним президентам).
До скону я не згадаю, коли саме вона увійшла в моє життя. І точно жоден гіпнотизер мені у цьому не допоможе. Я знаю, чому ми зустрічалися, знаю точно де, але не можу пригадати коли? Мало того, я і не згадаю, коли бачив її востаннє.
Напевно, йдучи по своїй звичній дорозі з дому до політеху, я не міг вже стримати посмішки. Нас поєднали ті декілька сотень метрів спільного шляху. Цей клаптик наш. Я й далі проходжу тими тротуарами, а серце зрадливо б'ється швидше. Ми бачились востаннє напевно два-три роки назад, а очі мої й далі шукають тебе. Без жодної надії я все ж сподіваюсь побачити тебе. Куди ти зникла? А куди йшла завжди?
Дурненький, нас поєднали і сльота, і спека, і сніг з дощем, і вітер із хуртелицею. Чогось чуйка мені підказує, що саме у час боротьби зі стихіями двох одиноких душ наші погляди зустрілися для того, щоб знову зустрітися завтра. Післязавтра. Щодня -- з понеділка по п'ятницю, на мить. На той короткий час, котрого не вистарчає для сказаного слова, але досить для спілкування душ. Нас поєднав і розлучив невблаганний часу плин. Жорстоко так, але ми залишилися, залишилося наше місце, наші спогади, але зник час, той момент, коли ймовірність нашої зустрічі наближалася до статистично гарантованої величини. Де ти тепер, моя випадкова перехожа???
Приїхав на свій об'єкт годинки півтори тому - авторський нагляд як не як: з крайки котлована перевірив закладання фундаменту, перевірив наявність арматури в каркасах, вийшов за межі будмайданчика поговорити з виконробом про плани на завтра-післязавтра.
До слова, поруч з нашим будмайданчиком ведеться демонтаж цехів заводу газової апаратури. Ведуть ці роботи, зразу кажу, вар'яти на всю голову. Вони розбирають залізобетонний каркас всередині, залишаючи цегляні зовнішні простінки висотою в десяток метрів. Сьогодні вирішили трохи екскаваторним ковшом їх постукати . 
Так от, говорю я з директором та виконробом на вулиці, спиною до цеху. Ззаду звичний гуркіт крана на гусеничному ходу, який в один момент заглушається падінням чогось важкого, реально важкого, настільки важкого, що удар проходить від п'яток по всіх косточках вверх. Ця ударна хвиля на півдорозі від п'яток зустрічається з душей, яка прямує в протилежному напрямку, а залишок глузду змушує повернутися. Моїм очам відкривається хмара пилу з дрібними уламками та металева розтяжка освітлювальної мережі, що кріпилася до стіни цеху.Вона, зараза, вперто, десь так зі швидкістю відпущеної тятиви лука, наближається до моєї голови.
Не знаю, що швидше пройшло до мозку: слово "тікай" чи удар катанки по макітрі.
З.І. їм плита покриття впала, нечаянно, з десятка метрів 
З.З.І. подяка ангелу хоронителю за мінімальні ушкодження.
(с)
• Начнем с той же картошки. Самый дорогой сорт — La Bonnotte. Выращивают его на небольшом французском острове Нурмуатье в Атлантическом океане и продают примерно по 500 евро за килограмм. Ежегодно собирается не более 100 тонн этого сорта в год. Поля, на которых выращивают картофель, удобряют исключительно морскими водорослями. Технология возделывания почвы и выращивания редкого картофеля передается из поколения в поколение.
По легенде, этот картофель вывел верховный бог инков Виракоча. Божественный картофель очень нежен, и убирать его можно только вручную. Собранный картофель в тот же день отправляют на продажу. Приятный вкус придает эксклюзивность этому сорту картофеля. • А самым дорогим в мире мясом оказалась мраморная говядина японских коров Вагиу. В течение столетий этих животных разводили только в Японии, недалеко от города Кобе, обращались с ними почтительно и кормили только самыми лучшими травами, а также ежедневно натирали саке и поили пивом. Долгое время японцы не экспортировали скот для разведения, однако теперь коров Вагиу разводят и в Австралии. Но на стоимости мяса это сказалось исключительно в сторону повышения: для улучшения качества продукции австралийские фермеры стали давать коровам красное вино (по $16 за бутылку). 200 граммов филе стоит в Европе более $100. Некоторые, особенно нежные кусочки, продают и за тысячу долларов. • Самый дорогой в мире орех — макадамия. Когда-то он был основным продуктом питания у австралийских аборигенов, а теперь стал изысканным и очень полезным лакомством. Культивируются всего два вида этих орехов, которые разводят на плантациях в Австралии, Бразилии, Южной Африке, на Гавайях и на юге США. Высота дерева макадамии достигает 40 метров, плодоносит оно до 100 лет, но очистить орех от скорлупы — проблема. Производят не более 40 тонн деликатеса в год. Стоимость одного килограмма макадамии даже на исторической родине составляет более $30. • А самая дорогая икра в мире вовсе не черная. И даже не редкая серая. Это «Алмас» — икра белуги-альбиноса, изредка экспортируемая из Ирана. Сто граммов такой икры, упакованной в баночку из чистого золота, обойдутся покупателю в $2 тыс. • Самый дорогой в мире бутерброд назвали «платиновый клубный сэндвич фон Эссен». Попробовать его можно, заплатив 100 фунтов (около $200), в отелях сети «Фон Эссен». Он действительно вкусный — в его состав входят: иберийская ветчина, белые трюфеля, перепелиные яйца, высушенные итальянские помидоры и хлеб, приготовленный на особой закваске. • Самую дорогую в мире пиццу — Luis XIII — продает за 8300 евро итальянец Ренато Виола. Пицца готовится в присутствии клиента двумя поварами, которые приезжают на дом к заказчику. Состоит она из эксклюзивных продуктов. В состав входят: моцарелла буффало, три типа икры, красный лангуст, креветки и омар. Даже соль в этой пицце не обыкновенная и даже не морская, а австралийская розовая Murray River. • Самый дорогой омлет можно съесть за $1 тыс. в ресторане нью-йоркского отеля Le Parker Meridien. Кроме яиц, в нем используются лобстеры. Подается он на подушке из жареной картошки и украшен десятью унциями севрюжьей икры. • Самый дорогой в мире салат называется «Флореттское море и суша». Его можно отведать за 635 фунтов стерлингов в ресторане оксфордского отеля Le Manoir aux Quat Saisons. В числе ингредиентов: белая белужья икра «Алмас» и лангуст, корнуоллский краб и лобстер, флореттский салат и тертые трюфели, спаржа и картошка. Украшено все это золотой фольгой. • Самый дорогой десерт вы можете отведать в нью-йоркском ресторане Serendipity 3. Это сливочное мороженое на 25 сортах какао, украшенное взбитыми сливками, кусочками съедобного золота и шоколадкой La Madeline au Truffle от Knipschildt Chocolatier. Подается в бокале, украшенном золотой каймой и алмазами с золотой ложечкой, также отделанной алмазами. Стоит — $25 тыс. Десерт нужно заказывать заранее. А пустую посуду можно забрать с собой. • Самый дорогой в мире шоколад — Chocopologie by Knipschildt. Производится он в США фирмой Knipschildt Chocolatier. Это темный шоколад, не предназначенный для длительного хранения: ведь для того, чтобы кондитерские изделия не портились, используют дешевые ингредиенты, что недопустимо в таком продукте. Фунт (453 грамма) этого шоколада обойдется в $2600. • Самый дорогой чай называется «Дахунпао», что в переводе обозначает «Большой красный халат». Относится он к улунам (чаям сильной ферментации, обладающим интенсивным вкусом и ароматом). Получают его из листа всего шести кустов, растущих недалеко от монастыря Тяньсинь. Возраст этих уникальных кустов — 350 лет. Каждый год собиралось не более 500 граммов легендарного чая, и стоимость готового продукта достигала $685 тыс. за килограмм. В 2005 г. 20 граммов чая (четыре ложки) на аукционе в провинции Фуцзянь были проданы за 208 тыс. юаней (около $25 тыс.). В 2006 г. весь урожай передали на хранение в китайский Национальный музей чая, и на дальнейший сбор был объявлен мораторий. Теперь «Дахунпао» не сможет насладиться никто. Правда, с 80-х гг. прошлого века материнские кусты стали размножать вегетативным способом. Получаемый с них чай тоже называется «Большой красный халат», но знатоки считают, что не настоящий «Дахунпао». • А самым дорогим шампанским считается Perrier Jouet Belle Epoque Blanc de Blanc. Оно изготавливается из особого винограда, который собирают только с двух маленьких участков виноградника в местечке Ctes des Blancs. Изготавливается оно только в годы наилучшего урожая. Бутылки этого напитка вручную расписаны в стиле арт-нуво. Каждая (емкостью 0.75 литра) стоит около 1 тыс. евро. • Самый дорогой виски — The Macallan Fine&Rare Vintage 60-летней выдержки, разлитый по бутылкам в 1926 г. Но вы не сможете купить его ни за какие деньги. Хотя цена его известна: $38 тыс. Купить можно за более чем $10 тыс. лишь аналог напитка – Macallan Fine&Rare 1938-го г. выпуска. • Самый дорогой коньяк — L`Art de Martell выпускает компания Martell. Бутылки изящно оформляются дизайнером Тьерри Лекулем. В 1997 г. было выпущено 1997 вычурных флаконов этого напитка. Коньяк можно попробовать, заплатив около $8,5 тыс. за флакон. • Самый дорогой в мире ром разлит по бутылкам в 1940 г. ямайской компанией Wray&Nephew. Сейчас осталось всего четыре емкости, каждая из которых оценивается в $53 тыс. Именно с этим ромом готовится знаменитый коктейль «Mai Tai», который с каждым днем тоже становится дороже. • Самое дороге в мире пиво — бельгийское Vieille Bon Secours. Его можно приобрести в лондонском баре Bierdrome. Бутылка стоит около $10 тыс. • Самая дорогая бутылка текилы произведена компанией Tequila Ley.925. Она была продана в 2006 г. за $225 тыс. Покупатель пожелал остаться неизвестным. Данный рекорд зафиксирован в книге рекордов Гиннеса. Сейчас эта компания собирается побить свой рекорд и предлагает желающим купить бутылку текилы за 1 млн евро. Емкость (1,2 литра) выполнена вручную, покрыта 18-микронным слоем чистого серебра, украшена платиной и 6000 бриллиантов. Внутри ее — смесь сортов 3-, 6- и 9-летней выдержки текилы. Часть выручки от продажи будет направлена в благотворительный фонд. • Самая дорогая в мире водка Diva приготовлена шотландскими мастерами. Она фильтруется через уголь северной березы, а для полной очистки — сквозь песок и бриллиантовую крошку. Стандартная бутыль украшается кубическими цирконами или другими самоцветами. В зависимости от стоимости украшений цена варьируется от стандартных $400 до $1000. • Самая дорогая в мире питьевая вода называется Kona Nigari и добывается не из артезианских скважин или ледников, а в глубине океана недалеко от побережья Гавайев. Морская вода опресняется, очищается и разливается в бутылки емкостью 0,06–5 литров. Большая бутыль стоит более $2000, за маленькую придется заплатить всего $33,5. Но пить ее просто так нельзя: перед употреблением нужно разбавлять обычной водой.пошуршав в неті на рахунок коньяка, і засумнівався в достовірності даної інформації. в часи рецесії максимальні ціни все ж виросли. для прикладу
(с)
Коньяк Hennessy Ellipse был создан как продолжение истории Timeless. В основу была заложена идея ассамбляжа исключительных о-де-ви, отобранных мастерами купажа на протяжении двух веков; это дань профессионализму и, поистине, искусству мастеров купажа (семь поколений семьи Филью, работающих над созданием коньяков Hennessy). Каждый мастер, тщательно отбирал коньячные спирты и создавал неповторимый купаж, отдельно выделяя его в списке лучших ассамбляжей. За два столетия в погребах Hennessy была собрана та необычайная коллекция исключительных купажей, которая и послужила созданию необыкновенного по своей структуре и форме коньяка - Hennessy Ellipse. Семь поколений мастеров, семь исключительных образцов, безупречное имя Коньячного Дома Hennessy, как символа исключительности и элегантности, - все это Hennessy Ellipse.
Семь мастеров купажа - история Hennessy Ellips :
Jean Fillioux 1800 - 1838
Christophe Fillioux 1838 - 1859
Emile Fillioux 1859 - 1890
Alfred Fillioux 1890 - 1941
Raymond Fillioux 1941 - 1958
Maurice Fillioux 1958 - 1991
Yann Fillioux 1991
«Исключительное содержание в исключительной форме» - пожалуй, именно так можно охарактеризовать декантер Ellipse. Необычная форма бутылки была разработана Томасом Бастидом, дизайнером всемирно известной компании Baccarat. Каждая бутылка изготовлена вручную, каждая пронумерована Домом Hennessy.
Форма декантера Hennessy Ellips напоминает Timeless, но с характерной отличительной особенностью – семь размещенных на всей поверхности бутылки полусфер, символизирующих семь исключительных eua-de-vie ассамбляжа.
Hennessy Ellipse – это ограниченное количество бутылок – всего 2 000 шт. И цена на каждый декантер будет расти из года в год, как на истинное произведение искусства.
Важно отметить, что содержание алкоголя в Ellips несколько выше, чем во всей гамме коньяков Hennessy – 43.5% (обычное содержание 40%), что передает едва уловимые оттенки во вкусе.
Цвет: золотистый, светящийся, яркий
Аромат: тонкий, прекрасно сбалансированный букет с оттенками засахаренных фруктов, диких роз и известного rancio очень старого коньяка.
Вкус: исключительная комбинация выдержанности и элегантности. Прекрасный баланс тонких качеств: все ароматы смешиваются, но ни один из них при этом не доминирует.
Восхитительное послевкусие.
0.7 л 118404 грн
Отже, почну з раннього дитинства, щоб пан Фройд не мав претензій.
Коли мені було 3, був у мене друг Вадік, який навчив рани заживляти листком подорожника. Дві також сусідки жіночої стані, але не можу згадати навіть їх імен. На тому коло моїх інтересів поза сім'єї вичерпалося до великого переселення, яке відбулося в 1989 році.
Добре пам'ятаю факт знайомства з дівчиною з сусіднього під'їзду. Оленка. Бавилися часом біля клаптику городу під вікнами 10-типоверхівки. Вона таки перша, кого я відрізнив за статевою ознакою.
З нею ж я навчався і в школі. Вірність платонічну зберігав до класу 5-6, але ще раніше мої вподобання косили вліво. Простіше перелічити тих однокласниць, кого я не бачив своїми сексуальними партнерками. Але все ж деякі імена об'єктів моїх бажань відзначу.
Юля, тому що в неї були теплі стосунки з моїм другом (3 кл.)
Наталя, тому що вона звалтувала іншого мого друга в мене на очах. (5 кл.)
Десь тоді також було винайдено мною спосіб мацання грудей у старшокласниць. Для цього торба перекидалася за ручки через плече і утримувалась за спиною на одному пальці так, щоб долоня і всі решта пальців залишалися на рівні плеча. Цією ж ручою і намацувалися всі принади дівчат під час руху по сходах вверх тоді, коли власниці бюсту спускалися по сходах вниз.
Христина, тому що в неї груди виросли до четвертого розміру, допомагав звабити її своєму другу-партнеру по грі FIFA 97-98 (8 кл.)
Ірина Василівна, вчителька географії та економіки. Молода, тендітна, чорнява, що більшого треба було для закоханості. Залишався з нею на додаткові заняття під час підготовки до олімпіад.
Надя, просто подобалася. Дарував солодощі, і зараз би подарував, вона мені симпатична.
Галя, в нас дачі по сусідству. Траплялося грати в лови на лоні дикої природи (10 кл.)
Марта, відчував її нерівне до мене дихання. Вона наважилась про свої почуття сказати на весь клас за місяць до закінчення школи. У відповідь на: "ти що, не бачиш, що я тебе люблю?" почула "ну і що" (11 кл.)
Оля, теж бюст зіграв вагому роль. Інша причина, вона сиділа ззаді і треба було давати списати. Напевно приємно було відчувати те, що комусь потрібен. (10-11 кл.)
Соломія, з паралельного класу, їй до вподоби були розумні, а чом би й ні. Вели переписку по локальній шкільній мережі. (11 кл.)
Зацілованим на випускному останніми двома зі списку на цьому завершуються мої шкільні роки.
Мені сімнадцять, їй чотирнадцять. Васька її звали, 10 днів у Парижі, Ніцці та Венеції. Класно тоді було, вона подарувала мені моє "ангельське терпіння", вид своїх зовсім дитячих ще грудей на лазуровому узбережжі та незабутню, але чомусь останню, прогулянку на Лису гору.
Іванка. Це напевно той трамплін у доросле життя, котрого мені бракувало. Ми зустрілися на весіллі, вона була дружкою, я сидів біля неї. Поки єдина зустріч у моєму житті, де всі бар'єри спілкування було подолано за вечір. Телефон її у Івано-Франківську безповоротно втрачений з крадіжкою мого мобільного.
Це все були квіточки. Тепер до основного.
Член: середньостатистичних розмірів.
Венеричні захворювання: не спостерігались.
Перша полюція: десь в років 11-12.
Перший оргазм: в 15.
Цноту втратив у 18. От про неї детальніше. Найкращий період часу: двотижнева практика в Польщі. Найгірший: дотижневий відпочинок в Криму перед розривом стосунків. Провів з нею 4 роки, секс незахищений. Спочатку не думав, що то дочка завідувача кафедри. А треба було --тепер він є моїм науковим керівником.
А далі - то вже теперішнє, хто уважний, той все знайде на сторінках мого блогу, чи просто на порталі.
З.І. кого може забув, то звиняйте, намагався згадати всіх.
